24. Прибуток як форма доходу промислових підприємців. Рівень прибутку і проблеми його максимізації.

Прибуток – це виражений в грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, щовизначаеться як різниця між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності.

Прибуток називають об’єктивною економічною категорією товарно - грошових відносин, важливим фінансовим синтетичним показником діяльності підприємства, а також джерелом фінансових ресурсів підприємства, які відіграють вирішальну роль у фінансовому забезпеченні підприємницької діяльності.

Кожний підприємець, пристосовуючись до цін праці та капіталу ( величинам зарплати і відсотка), прагне організувати виробництво з мінімумом витрат. У відповідності з теорією граничної корисності, оптимум досягається при такому поєднанні факторів виробництва, при якому вартість граничного продукту кожного фактору дорівнює його ціні. Підприємець, який досягає оптимізації, отримує у вигляді прибутку додаткову винагороду.

Прибуток може розглядатися як:

1. по – перше, винагорода за ризик та невизначеність;

2. по – друге, винагорода за новаторство;

3. по- трете, результат наявних монополістичних елементів в ринковій структурі.

Кожний суб’єкт підприємницької діяльності, як юридична особа, веде її на основі отримання прибутку. Підприємства реалізують свою продукцію споживачам, отримуючи за неї грошову виручку. Однак це ще не означає отримання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно співставити виручку з витратами на виробництво продукції та її реалізацію, тобто з собівартістю продукції, а також з усіма податками та платежами до бюджету. Якщо виручка перевищує суму собівартості і податків, то підприємство отримує прибуток; якщо дорівнює, то підприємство находиться на рівні точки беззбитковості; і коли витрати перевищують виручку, то, зрозуміло, підприємство терпить збиток.

Прибуток підприємства е головною ціллю і рушійною силою підприємницької діяльності.

Одним з джерел прибутку е реалізація продукції, робіт і послуг. В цьому випадку прибуток залежить від цін, обсягу виробництва, якості, визнання продукції, рівня витрат; по – друге, джерелом прибутку е реалізація основних фондів та іншого майна підприємств.

Особливістю прибутку в умовах ринку е не накопичення його в грошовій формі, а витрачення на інвестиції та інновації. Повертаючись через них, він забезпечує економічне зростання підприємства та підвищення його конкурентноздатності.

Індивідуальний рівень прибутку підприємства в порівнянні з галузевим характеризує міру уміння, підготовленості, досвіду, ініціативності менеджерів здійснювати господарську діяльність.

Прибуток е основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, що забезпечують його розвиток.. Чим вищий рівень генерування прибутку підприємства, тим менша його потреба в залученні фінансових засобів із зовнішніх джерел.

Прибуток е головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства. Здатність самозростання вартості капіталу забезпечується шляхом капіталізації частини прибутку, тобто його спрямування на приріст активів фірми. Чим вище сума та рівень капіталізації отриманого прибутку, тим в більшому ступені зростає вартість його часних активів, тобто активів сформованих за рахунок власного капіталу, а відповідно і ринкова вартість підприємства в цілому, що визначається при його продажі, злитті, поглинанні та в інших випадках.

Можна сформулювати загальне правило максимізації прибутку: фірма буде збільшувати випуск доти, доки додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці продукції не зрівняються з граничним доходом від її продажу. Це називається правилом МС = MR.