Лекція № 1. Підприємство як виробнича система та підходи до його організації в умовах ринкових відносин. 2 год. План

1.1. Сутність підприємства як виробничої системи, його місія, цілі і напрями діяльності.

1.2. Класифікація видів підприємств та їх організаційно-правових форм в Україні.

1.3. Організація виробничої структури аграрного підприємства.

1.4. Виробнича програма і виробничі потужності підприємства.

1.5. Предмет дисципліни.

1.1. Сутність підприємства як виробничої системи, його місія, цілі і напрями діяльності. Поняття організації виробництва.

Відповідно до Господарського кодексу України основною організа­ційною ланкою економіки України є підприємство. Це основна первинна ланка в економічній системі країни, яка виготовляє та реалізує продукцію і послуги згідно із своїми цілями. Головною метою підприємства, як правило, є досягнення максимального прибутку. Але, залежно від ситуації, прибуток може бути лише одним з ком­понентів діяльності підприємства. Іншими цілями на певному стані можуть бути завоювання позицій на ринку, початок випуску нової продукції тощо. Серед завдань, які вирішує підприємство у своїй діяльності і яка прямо впливає на результат, є повне і своєчасне задоволення потреб споживача. Для цього підприємство повинно забезпечити:

конкурентоспроможність продукції та послуг;

розвиток і підвищення ефективності виробництва;

прискорення науково-технічного прогресу;

належні умови для високопродуктивної праці;

розширення ринків збуту.

Для промислового підприємства характерні виробничо-технологічна та організаційно-економічна єдність, господарська самостійність. Виробничо-технологічна єдність означає тісний взаємозв’язок усіх під­роз­ділів підприємства. Технологічний взаємозв’язок доповнюється допо­між­ними і обслуговувальними підрозділами. Організаційно-економічну єдність характеризує наявність:

єдиних органів управління;

єдиного виробничого колективу;

адміністративної відокремленості;

взаємозв’язку плану виробництва з необхідними для цього мате­ріальними, трудовими, технічними і фінансовими ресурсами;

організації діяльності на основі комерційного розрахунку.

Організаційно-економічна єдність визначає господарську самостійність підприємства, яка передбачає:

самозабезпеченість необхідними основними і оборотними засобами для здійснення виробничої діяльності і надання послуг;

самостійний збут виготовленої продукції;

наявність самостійної закінченої системи звітності і бухгалтерського балансу.

Основним завданням підприємства є випуск продукції чи надання послуг. Кінцевою вважається продукція, яка виробляється підприємством і пере­дається іншим господарським суб’єктам. Вона може бути споживчою, що вико­ристовується безпосередньо (наприклад, консерви, меблі тощо) та інвести­ційною (виробничою) – для виробництва інших продуктів (машини, інстру­менти тощо).

Проміжна продукція у багатостадійному виробництві використовується у наступних процесах як чинники виробництва (наприклад, ніжки для столів на меблевій фабриці є проміжним продуктом). Відходи – це продукти, які залишаються під виробництва або вико­ристання виробів і не можуть бути використані у вигляді споживчих або інвес­тиційних продуктів. Їх або переробляють, або знищують. Особливе місце займає виробництво послуг. Під послугами розуміють будь-який захід чи вигоду, які одна сторона може запропонувати іншій. На­дання (виробництво) послуг може бути або не бути пов’язане з товаром у його матеріальному вигляді. Тому розрізняють два види послуг: виробничі (мате­ріальні) і невиробничі (нематеріальні).

Послуги першого роду опосередковують матеріально і пов’язані з матеріальними продуктами. Надання таких послуг за змістом не відрізняється від процесу праці в матеріальному виробництві. Другий вид послуг не пов’я­заний з матеріальними продуктами і спрямований безпосередньо на людину або її оточення.

Виробництво є важливим компонентом функціонування будь-якої держави, тому що воно визначає її економічну безпеку, ста­лість фінансової системи і рівень життя людей. Основна мета виробництва в ринкових умовах, згідно зі статутом підприємства, полягає в забезпеченні споживача не­обхідною йому продукцією (послугами) у певні строки, заданої якості та комплектації, з мінімальними витратами для виготов­лювача (продуцента). Під організацією виробництва розуміється координація й оптимізація в часі та просторі всіх матеріальних, трудових еле­ментів виробництва з метою випуску в певні строки необхідної споживачам продукції з найменшими витратами за умови належ­ної якості й отримання достатнього прибутку від її реалізації для подальшої продуктивної діяльності. Об'єктом вивчення дисципліни є виробнича діяльність промислового підприємства (фірми) з перетворення ресурсів в економічне благо. У сучасній економічної літературі термін «організація вироб­ництва» трактується як «способи вибору, розподілу і кооперу­вання елементів виробництва для досягнення поставлених цілей при мінімальних затратах ресурсів». Основне завдання організації виробництва полягає в тому, щоб якнайліпше поєднати предмет праці і знаряддя праці, а також саму працю, щоб перетворити предмет праці в продукт необхідних властивостей з найменшими витратами робочої сили і засобів виробництва. Завдання організації виробництва :

- поглиблення спеціалізації, удосконалення форм організації виробництва, швидка (гнучка) переорієнтація виробництва на інші види продукції, забезпечення безперервності і ритмічності виробничого процесу, удосконалення організації процесів праці та виробництва в просторі й у часі;

- відповідність асортименту машинного парку, пропорційність виробничих потужностей, оптимальна спеціалізація підприємст­ва, реконструкція і переозброєння виробництва;

- інструментальне та енергетичне обслуговування виробництва, нормування витрат ресурсів, вибір оптимальних систем забезпечення, форм організації підрозділів та їх взаємодії з зовнішнім середовищем;

- оптимізація експлуатаційних режимів роботи устаткування, раціоналізація методів ремонту і профілактичних робіт, виявлення причин простою та їх усунення;

- визначення рівня незавершеності виробництва, запасів матеріальних ресурсів і готової продукції, організація їх транспортування та збереження;

- організація забезпечення підприємства сировиною, матеріалами в разі зменшення їх запасів та запасів готової продукції;

- створення і освоєння нової продукції та технології, формування якості і забезпечення конкурентоспроможності виробів.