63.Вимірювання результатів макроекономічного розвитку.Система національних рахунків.
Економічний розвиток країни знаходить своє відображення в основних
макроекономічних показниках, динаміка яких аналізується в національних
рахунках.
До 1992 року в колишньому СРСР використоувавлась система
показників, яка мала назву Баланс Народного Господарства. Характерною
особливістю цієї системи був поділ на дві нерівнозначні сфери:
І – матеріальне виробництво, ІІ – невиробнича сфера.
За методолологією БНГ сукупний суспільний продукт (ССП) та
національний доход (НД) створювалися лише виробничою сферою. А
продукт, вироблений нематеріальними галузями економіки (житлово-
комунальне господарство, сфера обслуговування, охорона здоров’я, освіта
тощо) в розрахунок не брався, що значно зменшувало вартість кінцевого
національного продукту.
В той же час в розвинених капіталістичних країнах використовувалась
інша система національних рахунків – СНР, яка стала впроваджуватися в
Україні з переходом до ринку – з 1992р.
Система національних рахунків (СНР) – спеціальний статистичний
документ, який представляє собою систему найбільш загальних
взаємопов’язаних економічних показників, які характеризують обсяги, темпи
і основні пропорції розвитку економіки країни.
В основу СНР покладено концепцію «еквівалентності продукту і
доходу», за якою продуктивною вважається праця як у сфері матеріального,
так і нематеріального виробництва, яка приносить доход людині чи
суспільству. Тому при розрахунку макроекономічних показників
використовується принцип рівності доходів і витрат в ринковій системі: всі
витрати на купівлю товарів і послуг обов’язково стають доходами виробників
цієї продукції.
У СНР обраховуються такі основні показники:
1. валовий випуск продукції(ВВ);
2. валовий внутрішній продукт (ВВП);
3. валовий національний продукт (ВНП);
4. чистий національний продукт (ЧНП);
5. національний доход (НД).
6. особистий дохід населення (ОД);
7. кінцевий (або використовуваний) доход населення (КД).
64.Вимірювання обсягів національного виробництва. Валовий національний та валовий внутрішній продукт.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) – це сукупна ринкова вартість
всього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг, вироблених на
території даної країни протягом року.
Валовий національний продукт (ВНП) – це сукупна ринкова вартість
всього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг, вироблених як на
території даної країни, так і її резидентами за кордоном протягом року.
Резиденти – це фізичні і юридичні особи, що проживають і знаходяться
в данній країні, працюють тут і можуть мати філії, дочірні підприємства або
свої представництва за кордоном.
Відмінність між ВВП і ВНП полягає в тому, що ВВП розраховується за
територіальним принципом, а ВНП – за національним.
Так, при обчисленні ВВП враховується вартість продукції, виробленої на
території країни, незалежно від того, хто є власником факторів виробництва:
громадяни цієї країни або іноземці. Наприклад, прибутки іноземної
корпорації, що отримані на території певної країни, будуть враховані у ВВП
цієї країни, але не враховуються при обчисленні ВНП цієї країни.
ВНП – це більш широкий показник, який крім ВВП враховує також чисті
факторні доходи, зароблені резидентами країни за кордоном.
ВНП = ВВП + ЧФД
ЧФД, або чисті факторні або первинні доходи з-за кордону – це різниця
між доходами, отриманими громадянами або фірмами країни за кордоном і
доходами фірма або іноземних громадян, отриманими на території даної
країни (прибутки, зарплата, зароблені іноземцями в даній країні).
В одних країнах основним показником обсягів виробництва вважається
ВНП, а в інших (у тому числі й в Україні) – ВВП. Чисті факторні доходи з-за
кордону складають, як правило, незначну частку від ВВП: менше 1%, тому
при макроекономічному аналізі часто нехтують різницею між ВВП і ВНП,
вживаючи термін „ національний продукт країни”, або „валовий доход”
країни.
Тому методи підрахунку використовують одні й тіж самі, що для ВВП, то і для ВНП.
Умови підрахунку ВНП:
По-перше, необхідно уникати “подвійного рахунку” тих продуктів, які
проходять декілька виробничих стадій. Потрібно враховувати тільки вартість
кінцевих продуктів, призначених для кінцевого продажу споживачам, і
виключати з ВНП вартість проміжного продукту (сировини, матеріалу), які
призначені для подальшої переробки;
По-друге, при підрахунку ВНП потрібно включати лише додану
вартість, створену кожним підприємством.
Додана вартість – ринкова ціна всього обсягу продукції, виготовленої11
підприємством протягом певного часу (наприклад, року) за відрахуванням
вартості спожитої сировини і матеріалів, придбаних у постачальників.
Підраховуючи і складаючи додану вартість, створену всіма підприємствами,
у всіх галузях країни, отримаємо ВНП (за виробничим методом);
По-третє, у ВНП не включаються непродуктивні операції (в результаті
проведення яких відсутня новостворена вартість), тобто:
1) невиробничі фінансові операції (державні і приватні
трансфертні платежі та операції з цінними паперами);
2) продаж уживаних речей.
Методи підрахунку ВНП:
1. Виробничий метод, або за доданою вартістю;
2. Метод „за витратами”, або метод кінцевого використання;
3. Метод „за доходами”, або розподільний метод.
1. Виробничий метод – представляє собою обчислення ВНП як суми
доданої вартості, створеної суб’єктами макроекономіки у всіх галузях
економіки разом:
2. „За витратами” ВНП визначається шляхом додавання усіх витрат
суб’єктів економіки (населення, підприємства, держава, іноземні споживачі)
на закупку всієї виробленої в даному році продукції.
де С – витрати населення (домогосподарств) на придбання товарів і послуг;
ІВАЛ – валові приватні інвестиційні витрати підприємств, які
поділяються на такі складові:
1) придбання нових засобів виробництва та технологій;
2) нове будівництво;
3) зміни у запасах на підприємствах (вироблені, але не проданіу
цьому році товари).
G – державні закупки (або витрати держави на придбання товарів і
послуг; утримання апарату управління, армії тощо);
NХ – чистий експорт, або витрати іноземних споживачів на придбання
товарів і послуг, який представляє собою різницю між експортом і імпортом.
„Х” буде із знаком “+”, якщо експорт > імпорту, і із знаком “−”, якщо імпорт
> експорту).
NХ = X - M, де X – експорт, M – імпорт.
2. „За доходами” ВНП підраховується шляхом додавання всіх доходів,
отриманих суб’єктами макроекономіки в процесі виробництва даного року.
де L – зарплата найманих працівників (з врахуванням внесків підприємств
на соціальне страхування, фонд зайнятості, пенсійний фонд);
Р – прибутки корпорацій та приватних підприємств (до моменту сплати
податку з прибутку), що включає три складові:
а) податок на прибуток;
б) дивіденди акціонера;12
в) чистий прибуток.
R – рента, або доходи власників з нерухомості, землі і т.д.;
r – відсоток, отриманий на вкладений капітал (під процент в банк, або за
цінні папери);
A – амортизація (по країні);
Tн. – непрямі або побічні податки на бізнес (акцизні збори, ПДВ,
ліцензійні платежі, державне мито), за відрахуванням субсидій.
Це означає, що державні субсидії на виробництво не враховуються у обсягу ВНП, тобто вони відраховуються з обсягу побічних податків.