33.Фізіологічні та патофізіологічні особливості проведення загальної анестезії у дітей та хворих похилого віку.

ДІТИ

основних вимог анестезіологічного забезпечення:1)адекватного газообміну зменшенням опору диханню і шкідливого простору;2)збереження під час операції сталого ОЦК (етапне вимірювання і поповнення крововтрати);3) керованої анестезії з адекватною вентиляцією легень і раннім пробудженням без пригнічення дихання;4)запобігання значним коливанням температури тіла дитини як під час операції, так і після неї.

Підготовка до анестезії. Обов’язковими є огляд і підготовка зубів.Дітям до 3 років тверду їжу припиняють давати за 12 год, рідку — за 3—4 год до операції, що запобігає небезпеці блювання й регургітації. За потреби випорожнюють шлунок.Премедикаціюпроводять з урахуванням емоційного стану дитини і її фізичного розвитку відповідно до віку.Важливим є заспокоєння дитини, введення її у стан сну. Тому поряд ізхоліноблок.(часто атропіну сульфат) інаркот. Анальг.(промедолом)які вводять в/м за 15 — 30 хв до наркозу, широко використовують антигістамінні, снодійні засоби, транквілізатори, нейролепт. Ефективної премедикації досягають поєднанням атропіну сульфату із дроперидолом, сибазоном. Дітям до 6 місяців з великою обережністю (небезпека пригнічення дихання) призначають промедол (переважно перед травматичними операціями) і антигістамінні засоби (подовжують період пробудження).У більшості випадків дітям до 6 місяців до комплексу премедикації вводять лише атропіну сульфат або в поєднанні із сибазоном.

У новонароджених і дітей раннього віку перевагу слід віддавати інгаляційному методу введення у наркоз фторотаном або ізофлураном у поєднанні з діазоту оксидом або в/м введенню кетамінугідрохлориду. Діазоту оксид із киснем подають у співвідношенні 1:1; 2; 1; З : 1, а потім додають фторотан (об. частка від 0,5 до 2 %). На фоні премедикації введення у наркоз можна здійснювати діазоту оксидом з киснем (2 :1).За наявності катетеризованих вен і у дітей старшого віку з добре виявленими венами розчин тіопентал-натрію або кетамінугідрохлориду вводять в/в. Для введення у наркоз можна використовувати натрію оксибутират у дозі 120 — 150 мг/кг в 10—20 мл 5 % розчину глюкози протягом 3—4 хв. Останнім часом широко використовують кетамінугідрохлорид — 2,5 — 3 мг/кг в/в.Підтримання анестезії у дітей можна здійснювати за допомогою засобів для інгаляційного чи неінгаляційного наркозу.Анальгезію краще підтримувати введенням промедолу. При тривалих і травматичних операціях показаний ендотрахеальний метод із застосуванням міорелаксантів. Інтубацію трахеї проводять атравматично на фоні релаксації м’язів після короткочасної гіпервентиляції 100 % киснем, з використанням у дітей раннього віку прямих клинків. У зв’язку з тим що у дітей найвужчим місцем є не голосова щілииа, а ділянка переходу гортані у трахею на рівні перснеподібного хряща, діаметр ендотрахеальної трубки має бути дещо меншим від розміру голосової щілини. Для інтубації у дітей застосовують гладенькі трубки без манжеток.Довжинуоротрахеальної трубки можна визначити, вимірявши відстань від кінчика носа до мочки вуха і збільшивши Його у 1,5 раза. Для інтубації трахеї застосовують депо-ляризуючіміорелакс. (сукцинілхолін хлорид) — 2—3 мг/кг в/в, дітям старшого віку — від 1,5 до 2 мг/кг.Новонародженим і дітям перших місяців життя деполяриз. міорелакс., як правило, вводять лише для проведення інтубаціїтрахеї.Недеполяр. міорелакс. застосовують під час операції. У разі повторного їх уведення дозу препарату зменшують на 1/2 —1/3 початкової.Відразу після інтубації контролюють положення ендотрахеальної трубки, починають інгаляцію засобів для наркозу і ШВЛ, яку здійснюють у режимі нормо-або краще помірної гіпервентиляції. Визнана методика гіпервентиляції у новонароджених за рахунок збільшення частоти дих. за малого об’єму вдиху.Післяоперац. період. Тут мають бути вжиті всі заходи для усунення болю, ГНД, метаболічних порушень, змін температури тіла, післяопераційного парезу кишок.У новонароджених і грудних дітей через кожні 2 год проводять аспірацію слизу із носової частини глотки, а у дітей старшого віку якомога швидше розпочинають дихальну гімнастику.

ЛЮДИ ПОХИЛОГО ВІКУ

За рахунок того, що відбуваються вікові зміни основного обміну, зниження компенсаторних можливостей серцево-судинної системи, функції печінки і нирок, наявність супутніх захворювань, все це підвищує ризик операції і післяопераційних ускладнень. В організмі в середньому на 20% зменшується загальний вміст води, що супроводжується дегідратацією клітин, зниженням м’язової маси; збоку серця – склероз вінцевих судин; зменшується вентиляція легень; порушена дезінтоксикаційна функція; слабкість воротаря шлунка (умова для регургітації, розвиток аспіраційної пневмонії). В перед операційної підготовці хворих похилого і старечого віку слід приділяти увагу компенсації супутніх захворювань: ЦД, ІХС, ХБ. Премедикація. Дозу препаратів для премедикації слід знизити на 25-50%, проте премедикація має бути достатньою, щоб передопераційний період уникнути ускладнень у пацієнтів з ІХС, порушенням ритму.

Анестезія. Важливим моментом є керованість анестезії, тому часто використовують багато компонентний ендотрахеальний наркоз із ШВЛ, але пре можливості треба ширше застосовувати регіонарні методи анестезії. Епідуральна анестезія може бути утруднена через вікові зміни хребта ( об’єм епідурального простору зменшений унаслідок склерозу клітковини, що його заповнює). Крім того, наявні у них звуження бокових отворів хребтового каналу сприяють більш значному, ніж осіб молодого віку, поширенню розчину місцевого анестетика епідуральному просторі ( тому дозу анестетика знижують на 30-50%).

Післяопераційний період. Усіх пацієнтів віком від 70 років яким оперативне втручання виконували під загальною анестезією, поміщають у палату ІТ. Слід приділяти увагу профілактиці тромбоемболічних ускладнень.