10.Причини та ознаки гіпер-гіпонатріємії, методи лікування

Зниження рівня натрію плазми крові нижче 135 ммоль/л розцінюється як гі- понатріємія, підвищення його понад 145 ммоль/л — як гіпернатріємія.

Гіпонатріємія. В клінічній практиці досить рідкісне явище, тому гіпонатріємія розвивається тільки при тривалих масив­них втратах цього елемента.

Основні причини гіпонатріємії

Гіпонатріємія з гіповолемією

1.Позаниркових втрати

a.Шлунково-кишкові: блювання, діарея.

b.Секвестрація в просторах: панкреатит, перитоніт, обструкція тонкого кишечника, рабдоміоліз, опіки.

2. Ниркові втрати

a.Прийом діуретиків.

b.Дефіцит мінералокортикоїдів.

c.Осмотичнийдіурез (глюкоза, сечовина, манітол).

d.Сольтеряющая нефропатія.

Гіпонатріємія з нормоволемією

a.Прийом діуретиків.

b.Дефіцит глюкокортикоїдів.

c.Гіпотиреоз.

d.Первинна полідипсія.

Стани, що підвищують викид АДГ (післяопераційні опіоїди, біль, емоційний стрес).

Синдром неадекватної секреції АДГ.

Гіпонатріємія з гіперволемією

1.Ненирковий порушення.

аЦироз.

bСерцева недостатність.

2.Ниркові порушення.

a.Гостра ниркова недостатність.

b.Хронічна ниркова недостатність.

c.Нефротичний синдром

Клінічна картина істинного дефіциту Na⁺ збігається з ізотонічною дегідратаціїєю, при якій рано порушуються гемодинаміка, мікроциркуляція, зни­жується венозний тиск, виникає олігурія. Далі знижується артеріальний тиск і розвивається дегідратаційний шок. Спрага при такому порушенні гідратації вира­жена незначно.

Клінічна картина гіпотонічної дегідратації визначається зменшенням позаклі­тинної рідини та гіпергідратацією клітин центральної нервової системи: тургор тканин знижений, поверхневі вени погано контуруються, артеріальний тиск зни­жений, спостерігаються тахікардія, головний біль, «металічний» присмак у роті, але справжнього відчуття спраги немає. Діурез знижений, у крові підвищується рівень залишкового азоту. При наростанні набряку клітин нервової системи по­рушується свідомість і хворий впадає у кому.

Інтенсивна терапія грунтується на усуненні дефіциту натрію, який розраховується за формулою D_Nа = (142 - Nа_хв) • 0,2 • М,

де D_Nа — дефіцит натрію в плазмі крові (ммоль); 142 — вміст Nа⁺ в нормі (ммоль/л); Nа_хв — рівень натрію хворого (ммоль/л); М — маса тіла пацієнта у кілограмах; 0,2 — розрахунковий коефіцієнт (20 % вміст позаклітинної рідини).

Корекцію дефіциту натрію проводять сольовими розчинами, насамперед ізо­тонічним розчином натрію хлориду, кожні 6,5 мл якого містять 1 ммоль натрію і хлору, а також 10 % розчином натрію хлориду.

Гіпернатріємія супроводжується розвитком гіпертонічноі гіпергідратації або дегідратації (прийнято вважати, що кожні 3 ммоль/л Na⁺ понад 145 ммоль/л від­повідає дефіциту 1 л позаклітинної рідини). При цьому осмолярність плазми крові підвищується, що призводить до дегідратації клітинного сектора внаслідок переміщення рідини в зону більшої осмолярності.

Причини:

1. перевантаження організму натрієм (споживання їжі, багатої на натрій, уве­дення сольових розчинів без достатньої кількості води);

2. дегідратація (підвищені втрати води при потінні, штучній вентиляції ле­генів, задишці);

3. нецукровий діабет;

4. гостра ниркова недостатність.

Клінічна картина. Основними симптомами гіпернатріємії є ознаки збіль­шення об’єму внутрішньосудинної рідини (зростання об’єму циркулювальної крові, центрального венозного тиску, зниження гематокриту). Дегідратація клі­тин, олігурія, схильність до набряків та вся симптоматика частіше за все вкла­дається в картину гіпертонічної гіпергідратації.

Лікування. використання діуретичних за­собів (краще тріамтерен, ацетазоламід — діакарб, оскільки гіпернатріємія, як пра­вило, супроводжується метаболічним алкалозом). Призначають також антагоністи альдостерону (спіронолактон — альдактон, верошпірон). Використовують засоби, які покращують діяльність серцево-судинної системи. Критеріями успішного лі­кування є відновлення нормального діурезу, зникнення набряків, зниження цен­трального венозного тиску та покращання інших показників серцево-судинної діяльності, нормалізація рівня натрію плазми крові.