- •1.Роль води та електролітів в організмі.
- •5.Ізотонічна дегідратація.Причини виникнення,клінічні ознаки,методи корекції.
- •6.Гіпотонічна дегідратація.Причини виникнення,клінічні ознаки,методи корекції.
- •7.Гіпертонічна гіпергідратація.Причини виникнення,клінічні ознаки,методи корекції.
- •8.Ізотонічна гіпергідратація.Причини виникнення,клінічні ознаки,методи корекції.
- •9. Гіпотонічна гіпергідратація
- •10.Причини та ознаки гіпер-гіпонатріємії, методи лікування
- •11.Патофізіологія порушення гіпер-гіпокаліємії,клініка діагностика
- •12.Порушення обміну хлору
- •13. Буферні системи організму
- •14. Поняття про ацидоз, діагностика, корекція.
- •15. Поняття про алкалоз, діагностика, корекція.
- •16.Характеристика розчинів для інфузійної терапії
- •17.Показання до парентерального живлення.
- •19.Особливості інфузійної терапії та корекції порушень вео і кос у післяопераційному періоді.
- •20)Особливості інфузійної терапії та корекції порушень вео і кос при стенозі воротаря
- •21. Особливості інфузійної терапії та корекції порушень вео і кос при кишковій непрохідності
- •22. Особливості інфузійної терапії та корекції порушень вео і кос при перитоніті
- •23. Особливості інфузійної терапії та корекції порушень вео і кос при панкреонекрозі
- •24. Причини виникнення і патогенез гострої ниркової недостатності
- •25. Диференційна діагностика преренальної, ренальної та постренальноїолігоурії, анурії. Лабораторна діагностика гнн
- •26. Стадії клінічного перебігу гнн
- •27. Основні принципи лікування гнн
- •28. Уремічна кома, принципи інтенсивної терапії
- •29.Показання до гемодіалізу
- •30.Розрахунок добової потреби в рідині хворих з гнн
- •31.Причини виникнення гострої печінкової недостатності.
- •32.Клінічні прояви гострої печінкової недостатності. Лабораторна діагностика
- •33. Основні принципи лікування ураження печінки.
- •34.Печінкова кома, принципи інтенсивної терапії.
- •36. Основні принципи форсованого діурезу.
- •37. Екстакорпоральні методи детоксикації, показання та протипоказання, технічні засоби, техніка виконання.
- •38. Принципи антидотної терапії.
- •39. Патогенез, клініка та іт при отруєнні метиловим спиртом.
- •40.Патогенез , клініка та іт при отруєнні етиловим спиртом та його сурогатами.
- •41.Патогенез, клініка та іт при отруєнні опіатами та барбітуратами.
- •42.Патогенез, клініка та іт при отруєнні фосфорорганічними сполуками.
- •43.Патогенез, клініка та іт при отруєнні кислотами та лугами.
- •44.Патогенез, клініка та іт при отруєнні чадним газом.
- •45.Патогенез,клініка та іт при отруєнні отруєними грибами
- •46.Особливості невідкладної допомоги при укусах комах і тварин
- •47.Види порушення свідомості, оцінка глибини порушення свідомості
- •49.Патогенез, клініка та іт гіпоклікемічної коми.
- •50. Патогенез, клініка та іт гіперглікемічної коми.
- •51.Патогенез,клініка та іт гіперосмолярної коми
5.Ізотонічна дегідратація.Причини виникнення,клінічні ознаки,методи корекції.
Причини:
1)втрата шлунково-кишкового соку при блюванні,норицях травного тракту,проносах,кишковій непрохідності.
2)втрата рідини та електролітів при форсованому діурезі,кровотечах.
Клінічні ознаки: ↓ АТ,ЦВТ,ОЦК; тахікардія,олігоурія,порушення свідомості,сухий із складками язик,↓ тургору шкіри,високий гематокрит.Спрага виражена помірно.
Методи корекції.Терапія проводиться збалансованими ізоосмолярними розчинами.При можливості ентерального введення рідини застосовувати сольові розчини(регідрон).Регідратаційну терапію починають з в/в вливання ізотонічного NaCl,розчину Рінгера,лактасолу.Для утримання рідини у внутрішньо судинному просторі потрібно поєднувати застосування кристалоїд них препаратів та колоїдів.
6.Гіпотонічна дегідратація.Причини виникнення,клінічні ознаки,методи корекції.
Причини:
1)надлишкова втрата солей при застосуванні діуретинів;
2)осмотичний діурез при цукровому діабеті;
3)недостатнє надходження рідини,що містить натрій;
4)хронічний пієлонефрит,гломерулонефрит,поліурій на фаза ГНН,що супроводжується порушенням реабсорбції натрію.
Клінічна картина. ↓ АТ,ЦВТ,ОЦК; тахікардія,олігоурія,порушення свідомості,сухий із складками язик,↓ тургору шкіри,високий гематокрит. Характерною є відсутність спраги,тому що рівень води в клітинах не порушений.
Методи корекції.Для усунення дефіциту натрію вливають сольові розчини (гіпертонічні або ізотонічні розчини NaCl).Також не слід забувати про про корекцію дефіциту К.
7.Гіпертонічна гіпергідратація.Причини виникнення,клінічні ознаки,методи корекції.
Причини:
1)надмірне надходження гіпотонічних розчинів в організм;
2)анти діурез і затримка води в післяопераційному періоді;
3)гостра та хронічна ниркова недостатність;
Клінічні ознаки: Неврологічні симптоми(головний біль,судоми,кома),блювання,відраза до води;ознаки гіпонатіємії.Гематокрит ↓ і ↑ АТ,ЦВТ.Прискорений діурез(сеча низької питомої ваги).
Методи корекції.Основним завданням є обмеження надходження рідини,відновлення порушеного клітинного метабозіму.Призначають діуретини (осмотичні діуретини – манітол,сорбітом,сорбілакт),салуретики.Здійснюють корекцію дефіциту натрію:обережно вводять 10% розчин натрію хлориду в дозі 50-100 ммоль через кожну годину до появи клінічного ефекту.
8.Ізотонічна гіпергідратація.Причини виникнення,клінічні ознаки,методи корекції.
Причини:
1)захворювання нирок;
2)серцево-судинна патологія,яка супроводжується набряками;
3)олігоурія в післяопераційному періоді;
4)вторинний альдостеронізм;
5)гіпопротеїнемія;
Клінічні ознаки: ↑ ОЦК,↑ЦВТ,АТ;тахікардія,генералізовані набряки,проникність судин при цьому збільшується.
Методи корекції.Зводиться до лікування серцевої недостатності,усунення набряків(глікозиди,салуретики,обмеження вживання рідини,безсольова дієта),корекція гіпопротеїнемії.
9. Гіпотонічна гіпергідратація
Гіпотонічна гіпергідратація виникає при надлишковому надходженні в позаклітинний простір гіпотонічних розчинів. Це призводить до розведення позаклітинної рідини зі зниженням в ній концентрації натрію. Зниження осмолярності позаклітинної рідини спричиняє переміщення надлишку води у внутрішньоклітинний сектор (розвивається внутрішньоклітинна гіпергідратація). Особливо виражена гіпергідратація клітин головного мозку.
Причини:
надмірне надходження гіпотонічних розчинів в організм (вживання великої кількості рідини, утоплення у прісній воді, введення безсольових розчинів, наприклад 5 % розчину глюкози);
антидіурез і затримка води в післяопераційний період;
гостра та хронічна ниркова недостатність.
Клінічні ознаки: неврологічні симптоми (головний біль, судоми, кома), блювання, відраза до води; ознаки гіпонатріємії (Na+ нижче 135 мекв/л). Гематокрит знижений, артеріальний, центральний венозний тиск підвищені. Прискорений діурез (сеча низької питомої ваги), при зниженні артеріального тиску — олігурія.
Інтенсивна терапія. Основним завданням лікування є обмеження надходження води, відновлення порушеного клітинного метаболізму. Призначають діуретики (осмотичні діуретики — манітол, сорбітол, сорбілакт), салуретики. Здійснюють корекцію дефіциту натрію: обережно вводять 10 % розчин натрію хлориду в дозі 50—100 ммоль (1 ммоль Na+, так само як і 1 ммоль Cl, міститься у 0,6 мл 10 % розчину натрію хлориду) через кожну годину до появи клінічного ефекту.
