32.Клінічні прояви гострої печінкової недостатності. Лабораторна діагностика

Печінкова недостатність проявляється гостро, характеризується

-диспетичні розлади ( нудота, блювота)

-підвищення температури

-порушення функій ЦНС(запаморочення, уповільнення мови і мислення, розлади сну, слухові і зорові галюцинації, сплутаність свідомості, тремор пальців, рухове збудження)

-«печінковий заах»

-наростання вираженості геморагійного синдрому( петехії, носові, маткові кровотечі)

- істеричність і свербіж шкіри, склер, «печінкові долоні»

-збільшена печінка , але при цирозі – зменшена

-розлади діяльності серцево-судинної системи ( артеріальна гіпотензія, тахікардія, екстрасистолія),

Діагностика гострої печінкової недостатності

Розпізнавання гострої печінкової недостатності проводиться з урахуванням симптоматики, результатів дослідження біохімічних показників (в т.ч. печінкових проб), КЩС, інструментальних досліджень (електроенцефалографії).

Лабораторне обстеження:

• загальний аналіз крові (вміст тромбоцитів, тривалість кровотечі); анемія, тромбоцитопенія

• загальний аналіз сечі (вміст жовчних пігментів, діастази);

• копрограма;

• коагулограма;

• біохімічний аналіз крові (АЛТ, АСТ, загальний білірубін та його фракції, загальний вміст білку та його фракцій, креатинін, сечовина, a-амілаза);

гіпербілірубінемія (рівень білірубіну може підвищуватися в 5 і більше разів), збільшення активності сироваткових трансаміназ. В термінальній стадії гострої печінкової недостатності виражені гіпохолестеринемія, гіпоальбумінемія, зниження ПТІ та ін факторів згортання, гіпоглікемія, гіпокаліємія.

• аналіз крові на HbSAg, HbCAg, ПЦР на TORCH-інфекції;

• ЕКГ;

• УЗД органів черевної порожнини;

• при можливості – біопсія печінки;

• вимірювання показників КОС та лактату;

33. Основні принципи лікування ураження печінки.

В основу інтенсивної терапії покладено етіологічний принцип (лікування патології, що призвела до ПН), та попередж. і терапію основних синдромів пПН протягом(10 - 14 днів), необхідного для спонтанної регенерації гепатоцитів.1).Призначають хворому строгий ліжковий режим у боксованій палаті, із дотриманням медперсоналом повної асептики та антисептики.2). З метою попередження енцефалопатії вилучають із раціону тваринні білки та жири.3).Ліквідація гепатотоксичних факторів (гіпоксії, гіповолемії, геморагії, інтоксикації):(§)для ліквідації гіпоксії застосовують оксигенотерапію (подача 3 - 4 л/хв кисню через інтраназальний катетер, сеанси ГБО, тривале безперервне введення кисню через катетер у тонкий кишечник - 0,2 – 0,3 мл/кг маси тіла за хвилину, оксигенованої крові у реканалізовану пупкову вену),(§)для збільшення печінкового кровоплину відновлюють ОЦК, покращують реологічні властивості крові, ліквідовують парез кишок. З цією метою застосовують інфузії кристалоїдів, безсолевих та гемодинамічних середників, р-н еуфіліну (2,4% по 20 - 30 мл/добу ), симпатолітичні середники. Введення 10% р-ну альбуміну (200 - 300 мл), р-ну манітолу (1 г/кг), реополіглюкіну підвищує онкотичний тиск плазми, що зменшує інтерстиціальний набряк тканини печінки,(§) для профілактики виникнення стресових виразок та шлунково-кишкових кровотеч застосовують Н2 блокатори (по 150 мг ціметідіну), при кровотечі із варикозно - розширених вен стравоходу вставляють зонд Блекмора,(§)при наявності крові у кишечнику для зменшення інтоксикації обов’язково слід його очистити,(§)при необхідності гемотрансфузій слід використовувати лише свіжостабілізовану кров, консервантом якої повинен бути розчин гепарину.Для попередження та лікування інтоксикації організму застосовують такі методи:(§)очищення кишечника (часті клізми, солеве проносне, застосування антибіотиків, що не мають гепатотоксичної дії - канаміцину до 6 г/добу, ампіціліну - 1г через 4 год.),(§)очищення крові – (з використанням сеансів плазмаферезу, гемосорбції чи гемодіалізу, підключенням ксеноселезінки чи ксенопечінки тощо).(§)вводять речовини, здатні зв’язувати аміак у крові (глютамінову кислоту - по 40 - 50 мл 1% р-ну, з глюкозою, тричі на добу, р-н альфа - аргініну по 2 грами краплиннодовенно кожних 8 годин).4). Для покращення енергетичних процесів, що відбуваються в гепатоцитах, вводять концентровані (10–20 %) р-ни глюкози (до 5 г/кг протягом доби).Така терапія зменшує розпад власних білків організму.5).З метою стабілізації клітинних мембран гепатоцитів призначають глюкокортикоїди (до 10-15 мг/кг гідрокортизону протягом доби).6.) Для стимуляції ліпотранспортних механізмів та стабілізації енергетичного обміну застосовують холінхлорид (по 10 мл 10 % р-ну, разом із 200 мл р-ну глюкози, після попередньої атропінізації, двічі на добу).7)Важливого значення приділяють вітамінотерапії (віт. С, В1, В2, В6, К, Е, В12, фолієва та нікотінова кислоти у дозах, в 2-3 рази вищих від добової потреби), призначають серцеві глікозиди, АТФ, панангін, антигіпоксанти (цитохром С, гутімін, натрію оксибутират).8.) Своєчасна корекція порушень водно-солевого обміну та кислотно-основного балансу, симптоматична терапія