27. Основні принципи лікування гнн

Загальні принципи терапії:

1. проведення комплексної протишокової терапії;

2. корекція порушень водно-електролітного балансу;

3. вчасне відновлення та підтримка адекватної гемодинаміки;

4. проведення комплексної та вчасної детоксикаційної терапії в разі гострих отруєнь із застосуванням методів детоксикації й антидотної терапії;

5. призначення відповідного антибактерійного лікування септичних станів з урахуванням ступеня порушення функції нирок;

6. корекція порушень кислотно-основної рівноваги;

7. підтримання лужної реакції сечі в разі наявності гемолізу;

8. забезпечення прохідності сечових шляхів (катетеризація сечового міхура та сечоводів, вчасне оперативне втручання).

1. Корекція порушень водно-електролітного балансу організму та запобігання поглибленню гіпергідратації.Для профілактики ускладнень гіпергідратаційного синдрому необхідно контролювати добовий баланс маси тіла пацієнта, центральний тиск, об’єм діурезу, патологічну втрату рідини. Загальна кількість надходження рідини до організму хворого визначається сумою об’єму перспірацій них втрат, залишкового діурезу та патологічної втрати рідини.

2. Профілактика порушень мікроциркуляції та розвитку синдрому дисемінованого внутрішньо судинного згортання.Для відновлення та покращення мікроциркуляції в нирках застосовують спазмолітині засоби (дротаверин – 2мл 3 рази на добу внутрішньовенно), амінофілін (еуфілін – 5 мл 2,4% розчину 4 рази на добу внутрішньовенно), гепарин (50-100 ОД.кг 4 рази на добу) підшкірно під контролем часу згортання крові, препарати, які поліпшують реологічні властивості крові (дипіридамол – куранти, пентоксифілін – трентал внутрішньовенно краплинно ), інфузію свіжозамороженої плазми крові за показаннями.

3. Для інфузіївикористовують 20-40% розчин глюкози з інсуліном (1 ОД інсуліну на кожні 4 г глюкози). Також можливе застосування жирових емульсій ( 20% розчин ліпофундину) та інших спеціальних лікувальних сумішей у разі необхідності парентерального харчування. Хворі мають отримувати висококалорійну дієту ( не менше 2000 ккал на добу ) з низьким вмістом білка та калію.

4. Корекція гіперкаліємії та гіпокальціємії.

5. З метою зменшення рівня уремії проводять ентеросорбцію ( гідро гель метил кремнієвої кислоти – ентеросгель – у дозі 25 г 4 рази на добу).

6. Посиндромна терапія (корекція анемії, гіпертермії, артеріальної гіпертензії тощо).

7. За наявності автоімунного процесу (гострий автоімунний гемоліз тощо) застосовують глюкокортикоїди.

8. Профілактика та лікування можливих ускладнень ( пневмонії, шлунково-кишкової кровотечі, септичних станів та ін.)

28. Уремічна кома, принципи інтенсивної терапії

Клініка:поступовий розвиток симптомів: спочатку – слабкість, млявість, головний біль, нудота, свербіж, безсоння. Згодом рівень свідомості знижується аж до розвитку коми. Характерні блідість шкірних покривів, набряки обличчя та кінцівок, сухість слизових оболонок ротової порожнини та запах аміакуз рота. Поступово виникають порушення дихання – типу Чейна-Стокса, аж до апное. Серцеві тони гучні, артеріальний тиск підвищений, характерна тахікардія. Високий рівень азотемії (концентрація сечовини понад 40 ммоль/л, креатиніну– понад 1 ммоль%л, натрію понад 150 ммоль%л) супроводжується розвитком декомпресованого метаболічного ацидозу, підвищенням осмолярності плазми крові понад 350 мосм%л, зниженням швидкості клубочкової фільтрації нижче 10 мл%хв.

Інтенсивна терапія–спрямована на відновлення водно-електролітного балансу, симптоматичне лікування.

1. Дезінтоксикаційна терапія (промивання шлунка і кишечнику 2%-ним розчином натрію бікарбонату).

2. Корекція водно-електролітного обміну: 3-4% розчин натрію гідрокарбонату 200 мл в/в; 0,9% розчин натрію хлориду 2-4 л на добу в/в; 10% розчин кальцію глюконату до 50 мл.

3. За появи ознак серцевої недостатності – серцеві глікозиди (строфантин 0,05%-0,5 мл, корглікон 0,06%- 1,0 мл) і петлевідіуретики (лазикс).

4. Для зменшення уремії – ентеросорбція (ентеросгель 25 г 4 р/д).