- •Модуль іі. Диференціальні рівняння математичної фізики Розділ і. Диференціальні рівняння математичної фізики в частинних похідних § 22. Диференціальні рівняння в частинних похідних другого порядку
- •§23. Класифікація диференціальних рівнянь в частинних похідних
- •§ 24. Поперечні коливання струни. Рівняння гіперболічного типу
- •§25. Початкові та крайові умови.
- •§26. Задача Коші. Метод Даламбера розв’язування задачі Коші (метод біжучих хвиль)
- •§27. Метод відокремлення змінних. Метод Фур’є
- •§ 28. Рівняння параболічного типу.
- •2) Рівняння теплопровідності:
- •§ 29. Інтеграл Фур’є
- •§ 30. Поширення теплоти в безмежному стержні
- •§31. Рівняння еліптичного типу
- •§32. Формули Гріна
- •§33. Формули Гріна для гармонічних функцій
- •§34. Інтегральні формули ля гармонічних функцій
- •§ 35. Сферичні та кульові функції. Поліноми Лежандра.
- •Приклади розв’язання задач
- •Тема 9. Класифікація диференціальних рівнянь з частинними похідними другого порядку
- •Індивідуальні домашні завдання до теми 9
- •Тема 10. Зведення до канонічного вигляду диференціальних рівнянь з частинними похідними зі сталими коефіцієнтами
- •Індивідуальні домашні завдання до теми 10
- •Тема 11. Задача Коші для рівнянь гіперболічного типу. Метод характеристик
- •Індивідуальні домашні завдання до теми 11
- •Тема 12. Метод розділення змінних (метод Фур’є) для рівнянь гіперболічного типу
- •Індивідуальні домашні завдання до теми 12 розділ іі. Варіаційне числення § 36. Функціонали. Задачі варіаційного числення
- •§ 37. Варіація і її властивості.
- •§38. Рівняння Ейлера-Лагранжа
- •§39. Умовні екстремуми
- •Приклади розв’язання задач
- •Тема 13. Варіаційне числення
- •Отже, екстремум може досягатися лише на кривій .
- •Індивідуальні домашні завдання до теми 13
- •Додаток 1. Основні поняття векторної алгебри.
§31. Рівняння еліптичного типу
Рівняння еліптичного типу найчастіше зустрічаються при вивченні стаціонарних процесів різної природи: коливань (механічних, звукових, електро – магнітних і т. д.), теплопровідності, дифузії і ін. Найпростішим рівнянням такого типу є рівняння:
,
(1)
яке називають рівнянням Пуассона. Відповідне однорідне рівняння:
(2)
називають
рівнянням Лапласа. Рівняння такого типу
отримується і в рівняннях параболічного
типу, і в рівняннях гіперболічного типу,
якщо функція
не залежить від часу (стаціонарний
процес). До рівнянь еліптичного типу
відносяться, наприклад, основне рівняння
електростатики:
.
(3)
(Воно
отримується з рівняння Гауса
,
якщо в нього підставити вираз, який
зв’язує напруженість електростатичного
поля з потенціалом:
).
Це є рівняння Пуассона. Якщо ж в деякій
області зарядів немає(
),
то потенціал
задовольняє рівнянню Лапласа:
.
(4)
Функцію
називають гармонічною в області
,
якщо вона неперервна в ній разом з своїми
похідними першого й другого порядку і
задовольняє рівняння Лапласа (4). Простим
прикладом гармонічної функції і є
функція
,
де
- відстань між т.
і т.
простору. Це можна довести розв’язуванням
рівняння Лапласа з сферичною симетрією,
тобто коли
(при цьому початок СК поміщено в т.
).
Тоді рівняння Лапласа в сферичних
координатах:
.
Інтегруємо:
,
де
- довільні сталі. Зокрема, при
і
,
– цю функцію називають фундаментальним
розв’язком рівняння Лапласа.
§32. Формули Гріна
Виведемо 2 важливі формули, які випливають з теореми Остроградського – Гауса. Нехай в об’ємі , обмеженому поверхнею , існують непреревні функції і з неперервними похідними 1-го порядку. Розглянемо в об’ємі векторну поле
(1)
і застосуємо формулу Остроградського – Гауса :
(2)
Але
, (3)
і
також
.
(4)
Підставивши (3) і (4) в (2), дістанемо так звану першу формулу Гріна:
. (5)
Поміняємо
в (5)
і
місцями:
(6)
і віднімемо цю формулу від попередньої (5), тоді отримаємо другу формулу Гріна:
.
(7)
Із першої
формули Гріна при
знаходимо:
, (8)
а
при
:
.
(9)
П
охідну
в цих формулах беруть за напрямом
зовнішньої до поверхні
нормалі. Якщо функції
і
не визначені назовні від поверхні
,
то
слід замінити на
,
де
–
похідна за напрямом внутрішньої до
поверхні
нормалі.
Зауваження.
Формули
Гріна залишаються правильними для
областей, які простягаються до
,
якщо тільки значення функцій
досить швидко зменшуються при
.
Щоб уточнити це твердження, розглянемо
спочатку область, обмежену ззовні
поверхнею сфери
настільки
великого радіусу
,
що всі інші поверхні, які становлять
межу області (якщо вони є), лежать
всередині сфери. Тоді поверхневі
інтеграли в 1-ій і 2-ій формулах Гріна
слід брати по поверхні сфери
.
Але елемент поверхні сфери дорівнює(див.
мал.)
,
де
– тілесний кут, під яким видно елемент
з центра
сфери
.
Розглянемо
тепер інтеграли по поверхні сфери, які
входять до формули Гріна:
,
.
З
структури цих формул видно, що при
інтеграли зникнуть, якщо
і
(а також
і
)
зменшуються при збільшені
з такою ж швидкістю, як
і
відповідно. Отже, при виконанні цієї
умови формули Гріна справедливі і для
областей, що простягаються до
.
