2. Облік втрат від зменшення корисності активів

На дату складання річної звітності суб'єкти господарювання зобов'язані визначати, чи існують ознаки можливого зменшення корисності активу. Методологічні засади щодо відображення у бухгалтерському обліку інфор­мації про зменшення корисності активів визначає П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів» [71]. Відповідно до п. 4 П(С)БО 7 «Основні засоби» змен^ шення корисності - це втрати економічної вигоди у сумі перевищення залишко­вої вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Сумою очікуваного відшкодування є сума, яку підприємство планує отри­мати під час майбутнього використання основних засобів, включаючи ліквіда­ційну вартість. Зокрема сумою очікуваного відшкодування основних засобів є найбільша із двох оцінок: чиста ціна реалізації (справедлива вартість) зменшена на суму витрат на реалізацію або теперішня (дисконтована) вартість майбутніх грошових потоків, очікуваних від подальшого використання активу та його реа­лізації в кінці строку корисної експлуатації.

Чиста вартість реалізації активу базується на цінах активного ринку, а за від­сутності останнього визначається як сума, за якою може бути здійснений обмін активу на дату складання річного балансу в операції між обізнаними та незалеж­ними сторонами (справедлива вартість активу). Відповідно до п. 33 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» [56] справедлива вартість фінансових активів визначається на основі проведеного аналізу очікуваних грошових потоків.

Пунктом 31 П(С)БО 7 «Основні засоби» визначено, що втрати від зменшен­ня корисності об'єкта основних засобів включаються до складу інших витрат звичайної діяльності звітного періоду із збільшенням у Балансі суми зносу таких активів. Після визнання втрат від зменшення корисності активу, що амортизується, нарахування амортизації здійснюється, виходячи з нової балансової (залишкової) вартості активу і переглянутого (у разі зміни) строку його корисного використання.

Сума втрат від зменшення корисності фінансового активу та фінансових ін­вестицій, які не оцінюється за справедливою вартістю, визнається як різниця між балансовою вартістю таких активів та теперішньою вартістю грошових потоків, дисконтованих за поточною ринковою ставкою відсотка на подібний фінансовий актив. Визначена різниця включається до складу інших витрат звітного періоду.

Теперішня вартість грошових потоків визначається за формулою

PV = —

t + r

де: PV- поточна вартість;

S - вартість, яка повинна бути одержана в майбутньому; R - процентна ставка на подібний фінансовий актив за визначений період. Порядок відображення інформації про втрати корисності об'єктів нео­боротних активів в системі рахунків бухгалтерського обліку наведено у та­блиці 5.69.

Таблиця 5.69 Кореспонденція рахунків (субрахунків) з обліку втрат від зменшення корисності необоротних активів

№ з/п	Зміст господарських операцій	Кореспонден­ція рахунків, субрахунків
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
Облік зменшення корисності необоротних активів, які не переоцінювалися
1	Відображено втрати від зменшення корисності необоротних активів	972	131, 132,133
2	Списано на фінансовий результат іншої звичайної діяльності втрати від зменшення корисності необоротних матеріальних активів	793	972
Облік зменшення корисності переоцінених необоротних активів
1	Відображено втрати від зменшення корисності необоротних активів	972	131, 132,133
2	Списано на фінансовий результат іншої звичайної діяльності втрати від зменшення корисності необоротних матеріальних активів	793	972
3	Відкориговано суму відстрочених податкових зобов'язань на суму податку на прибуток, обчисленого із попередньої дооцінки	54	423
Облік втрат від зменшення корисності фінансових інвестицій
1	Відображено втрати від зменшення корисності фінансових інвестицій, оцінених за первісною вартістю	972	14,35
2	Списано на фінансовий результат іншої звичайної діяльності витрати від зменшення корисності фінансових інвестицій	793	972

3. Облік доходів та втрат від неопераційних курсових різниць

Для відображення в обліку курсових різниць велике значення має

зв'язок операцій із операційною або іншою (фінансовою чи інвестиційною) зви­чайною діяльністю. Різниці, визначені за господарськими операціями з активами і зобов'язаннями в іноземній валюті, пов'язаними з фінансовою та інвестицій­ною діяльністю підприємства, є неопераційними курсовими різницями.

Неопераційні курсові різниці визначаються за наступними монетарними статтями Балансу, відображеними в іноземній валюті:

• поточні та довгострокові фінансові інвестиції;

• зобов'язання за кредитами;

• зобов'язання за нарахованими відсотками;

• дебіторська та кредиторська заборгованість з фінансової оренди. Отже, неопераційні курсові різниці розраховуються за залишками та

операціями в іноземній валюті, які обліковуються за відповідними су­брахунками таких рахунків: № 14 «Довгострокові фінансові інвестиції», № 18 «Довгострокова дебіторська заборгованість», № 34 «Короткострокові векселі одержані»; № 35 «Поточні фінансові інвестиції», № 46 «Неоплачений капітал»; № 50 «Довгострокові позики»; № 51 «Довгострокові векселі видані»; № 60 «Короткострокові позики»; № 61 «Поточна заборгованість за довгостро-

ковими зобов'язаннями»; № 62 «Короткострокові векселі видані»; № 67 «Роз­рахунки з учасниками»; № 68 «Розрахунки за іншими операціями».

Позитивна неопераційна курсова різниця включається до складу інших доходів звичайної діяльності (кредит субрахунка 744 «Дохід від неоперацій-ної курсової різниці»), а від'ємна - до складу інших витрат звичайної діяль­ності (дебет субрахунка 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць»).

Порядок відображення інформації про неопераційні курсові різниці в систе­мі рахунків бухгалтерського обліку наведено у таблиці 5.72.

Таблиця 5.72 Кореспонденція рахунків (субрахунків) з обліку доходів та втрат