3.5. Види та облік утримань із заробітної плати

Відповідно до статті 26 Закону України «Про оплату праці» при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може пере­вищувати 20 %, а у випадках, передбачених законодавством, - 50 % заро­бітної плати, що належить до виплати працівникам. Установлені обмеження не поширюються на утримання із заробітної плати при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей, а також утримань, що здійснюються за заявою працівника, наприклад, утримання в рахунок погашення працівником кредиту, сплати ним комунальних платежів тощо. Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які стягнення не проводяться.

Усі утримання із заробітної плати та прирівняних до неї виплат поділя­ються на чотири групи

Перша група - обов'язкові утримання, які вираховуються із заробіт­ної плати за місцем роботи працівника відповідно до норм чинного законо­давства без видання наказу керівника про утримання та без згоди працівни­ка. До таких утримань належить податок на доходи фізичних осіб (порядок нарахування та сплати якого описано у п. 4.5 посібника) та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Єдиний,внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання - консолідований страховий внесок^ збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому поряд­ку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Порядок нарахування, обчислення, сплати та розмір єдиного вне­ску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування регламентовано Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» [15] та Інструкцією про порядок нарахуван­ня і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування [28]. Даними нормативними актами передбачено розміри утримань із заробіт­ної плати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які залежать від категорії застрахованих осіб (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Ставки утримань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із доходів у вигляді заробітної плати та прирівняних до неї виплат

№ з/п	Категорії застрахованих осіб	База для нарахування Єдиного внеску	Ставки Єдиного внеску
1	2	3	4
1	Особи, які отримують допомогу з тимча­сової непрацездатності	Сума допомоги з тимчасової непра­цездатності	2%
2	Фізичні особи, які виконують роботи ч (надають послуги) на підприємствах за цивільно-правовими договорами	Сума винагороди за цивільно-право­вими договорами	2,6 %
3	Військовослужбовці (крім військовослуж­бовців строкової військової служби), осо­би рядового і начальницького складу	Сума нарахованого грошового забез­печення	2,6 %
4	Наймані працівники-інваліди, які працю­ють на підприємствах УТОГ та УТОС	Сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну й додаткову заробітну плату, інші за­охочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі	2,85 %
5	Працівники - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, та в інших юридичних осіб	Сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну й додаткову заробітну плату, інші за­охочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі	3,6 %
6	Наймані працівники, які працюють на по­садах, робота на яких зараховується до стажу, що дає право на одержання пенсії відповідно до Законів України «Про дер­жавну службу», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про Національний банк України» тощо	Сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну й додаткову заробітну плату, інші за­охочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі	6,1 %

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не утримується із наступних виплат [13]:

1. одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію відповідно до законодавства та колективних договорів;

2. надбавки та доплати до державних пенсій працюючим пенсіонерам;

3. вихідна допомога у разі припинення трудового договору;

4. витрати на відрядження, а саме: добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на найм житлового приміщення. Компенсаційні виплати та добові, які виплачуються у разі переїзду на роботу в іншу місцевість відповідно до законодавства;

5. компенсація моральної шкоди працівникам, що виплачується за рі­шенням суду;

6. винагорода, що сплачується за авторським договором на створення та використання творів науки, літератури й мистецтва, крім гонорару штатним працівникам редакцій газет, журналів, інших засобів масової інформації, видавництв, установ мистецтва та (або) оплата їх праці, що нараховується за ставками (розцінками) авторської (постановочної) ви­нагороди, нарахованої на відповідному підприємстві;

7. надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окла­дів працівників, що направляються для виконання монтажних, налаго­джувальних, ремонтних і будівельних робіт; працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у визначених законодавством розмірах;

8. компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструменту та особистого транспорту;

9. позики, видані працівникам для поліпшення житлових умов, на індиві­дуальне будівництво та ведення домашнього господарства;

10. матеріальна допомога разового характеру, що надається окремим пра­цівникам у зв'язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздо­ровлення дітей та поховання.

Утримання другої, третьої та четвертої групи провадяться тільки за на­явності однієї з двох обов'язкових умов:

• згода працівника на здійснення відповідних утримань із його заробітної плати; ^г

• рішення суду або припис інших органів.

Утримання за рішенням суду (стягнення аліментів;відшкодування збитку, заподіяного каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я; утратою годувальника; відшкодування збитків, заподіяних злочином), здійснюються бухгалтерією під­приємства, де працює особа-боржник на підставі одержаних виконавчих листів, виданих судами на основі рішень, вироків та постанов.

Утримання із заробітної плати за приписом інших органів проводяться на підставі таких виконавчих документів: написи нотаріусів; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопо­рушення; рішення Антимонопольного комітету України і його територіальних від­ділень; платіжні вимоги, акцептовані платником; рішення інших органів державної влади чи недержавних органів у випадках, якщо за законом їхнє виконання покла­дене на Державну виконавчу службу. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою відповідного органу.

Розмір утримань за рішенням судових та інших органів обчислюється із суми заробітної плати, що залишається після утримання єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податку на доходи фі­зичних осіб.

Якщо утримання проводяться одночасно за виконавчим листом і за­явою, то спочатку здійснюються утримання за виконавчим листом, а потім за заявою. Виплата аліментів одержувачу проводиться бухгалтерією одразу після одержання коштів із банку,

Утримання, ініційовані адміністрацією підприємства (зайво виплаче­ні суми внаслідок лічильних помилок та за невідпрацьовані дні використаної відпустки при звільненні працівника; своєчасно не повернені кошти, видані на відрядження або під звіт;відшкодування шкоди, завданої підприємству праців­ником). Такі утримання здійснюються, як правило, за наказом (розпорядженням) керівника, який має юридичну силу та при наявності письмової згоди працівни­ка. Така згода може бути оформлена окремим документом або розпискою пра­цівника у наказі (розпорядженні) керівника про здійснення утримань. Уданих до­кументах зазначається, що працівник ознайомлений з наказом та погоджується із щомісячним утриманням із заробітної плати.

Якщо працівник не дає згоди на здійснення утримань, не зважаючи на наявність документального підтвердження його заборгованості підприємству (неповернені кошти, видані під звіт, нестача товарно-матеріальних цінностей, виявлена в результаті інвентаризації тощо), то суб'єкт господарювання повинен звернутися до суду із клопотанням про примусове стягнення заборгованості.

Утримання, ініційовані працівником (профспілкові та додаткові страхові внески, повернення кредитів і позик, виданих суб'єктом господарювання тощо) проводяться за його заявою, в якій вказується періодичність здійснення утри­мань (щомісяця, щокварталу), розмір і призначення утримуваних коштів та но­мер рахунка на який такі кошти повинні перераховуватися.

Таблиця 3.6