3.3. Прискорення науково-технічного прогресу та його економічна ефективність

Технічний прогрес характеризується як процес безперервного розвитку техніки, удосконалення технології виробництва, обслугову­вання. Прискорення НТП у громадському харчуванні повинно здійсню­ватися за напрямами, які мають кількісний вимір в абсолютних або відносних величинах. До них відносять:

• рівень механізації й автоматизації праці - характеризує масшта­би заміни ручної праці машинною;

• рівень прогресивності парку обладнання - характеризує якісну сторону в галузі основних технічних засобів, що експлуатуються, та їх відповідність кращим світовим аналогічним зразкам;

• рівень прогресивності технології виробництва – характеризує ступінь досконалості прийомів і способів дії на предмет праці у вироб­ничому процесі при виготовленні кулінарної продукції;

• рівень прогресивності предмета праці - характеризує масштаби використання в галузі економічних видів сировини, матеріалів, енерго­ресурсів;

• рівень концентрації виробництва - характеризує темпи росту виготовлення продукції в результаті оптимального збільшення (укруп­нення) виробництва й використання нових, більш продуктивних техніч­них засобів;

• рівень спеціалізації виробництва - характеризує ступінь одно­рідності виробництва.

Визначення економічного ефекту від впровадження НТП базується на методі варіантності. Найбільш ефективним буде той варіант, в якому зведені витрати (при одному і тому самому обсязі продукції, що виго­товляється) будуть найменшими в порівнянні з іншими.

Зведені витрати становлять суму поточних витрат (витрати виробництва й обігу) і капітальних вкладень у виробничі фонди на впровадження технічних заходів:

де В - зведені витрати на річний обсяг (або одиницю) продукції;

В_п - поточні витрати (витрати виробництва й обігу) на річний обсяг (або одиницю) продукції;

Е_н - нормативний коефіцієнт економічної ефективності капіталь­них вкладень {Е_н = 0,15);

К - загальні капітальні вкладення.

Заплановане (фактичне) скорочення чисельності робітників на дільниці, де впроваджені технічні засоби чи проводиться заміна старих виробничих процесів новими ( Ч), визначається за формулою

де А - обсяг виробництва;

В₁ і В₂ — продуктивність праці відповідно до і після впровадження технічних засобів.

Загальний обсяг капітальних вкладень (К) при впровадженні тех­нічних засобів визначається за формулою

де Коб - капітальні вкладення на купівлю обладнання;

Кд - витрати на його доставляння;

К_м - витрати на монтаж обладнання;

К_р - витрати на реконструкцію приміщення для встановлення обладнання.

Поточні витрати (В„) визначаються за формулою

де Ч - чисельність робітників, необхідних для експлуатації обладнання;

С - часова тарифна ставка одного робітника;

Тоб - час роботи обладнання протягом дня;

Д - кількість днів роботи обладнання протягом року;

В - коефіцієнт, який враховує преміальні доплати працівникам.

Розрахунок річного економічного ефекту (Е) від впровадження технічних засобів проводиться за формулою

де В₁, В₂ - зведені витрати на одиницю продукції (роботи), що виробляється з використанням базової та нової техніки;

А₂ - річний обсяг виробництва продукції з використанням нової техніки.