Ознайомлення дошкільників з народним декоративно-прикладним мистецтвом.
Перший етап. Візуальне сприйняття творів народних майстрів та здобуття теоретичних знань. На цьому етапі діти повинні набути ряд знань про конкретний промисел:
Назва промислу. Іграшку вирізає майстер з дерева, що називається Явір, від назви дерева проходить назва міста. Де живуть народні майстри –Яворів.
Матеріал першооснови. Знання з якого матеріалу зроблений виріб.
Характерні кольори та їх поєднання. Яворівська іграшка розписується червоним і зеленим кольором. Знання поєднання кольорів формує у дітей естетичний смак та підвищує якість дитячих малюнків.
Особливості побудови візерунків та їх композиційне розташування на геометричних формах і площинних предметах. Для українського народного декоративного мистецтва характерні такі компрозиції візерунків: по прямій, по колу, віночкоподібні, у вигляді квітучого дерева, у вигляді кольорових плям, за формою.
Другий етап роботи з дітьми з формування декоративних зображувальних здібностей будується на навчанні дошкільників техніці різних видів пензликокового письма. Доступних дітям та які використовується у народних промислах.
Третій етап самостійне розвязання творчих завдань: зі складанням композиційних елементів, поєднання їх у візерунок- найбільш складне завдання для дітей дошкільного віку, чке можна здійснювати лише після проведених вищеназваних етапів та при систематичній послідовній роботі з ознайомлення з народним декоративно- прикладним мистецтвом та декоративним малюванням.
Косівський розпис.
Естетику
та стиль, народжені в українських
Карпатах, не переплутаєш ні з чим.
Найяскравіше вони виражені в
декоративно-прикладному мистецтві,
один із зразків якого — автентична
косівський розпис. Ця техніка названа
по імені Косова, невеликого містечка в
Івано-Франківській області і оформилася
в окрему традицію на рубежі 18 і 19 століть.
Стилістика косівської розпису
розвинулася з традицій оформлення
гуцульської кераміки. В околицях
карпатських сіл знаходили багаті поклади
натуральної глини, тому гончарство було
одним з найбільш поширених в регіоні
промислів. Технологія декорування
карпатської кераміки – «ритувание» –
унікальна і не має аналогів. Спочатку
виріб, покритий білою глиною, обпалюють
в печі, потім розписують, покривають
прозорою глазур'ю і випікають знову.
Косівський розпис пізнавана завдяки особливому колориту і графічним мотивами. Майстри використовували обмежену кількість кольорів: білий, зелений і різні відтінки охри, від світло-жовтого до коричневого. Рідше зустрічаються вкраплення синього кольору. У косівській техніці розпису оформляють посуд і предмети побуту, дитячі іграшки, сувеніри, пічні кахлі, декоративні плитки. До числа найбільш характерних виробів можна віднести гуртки — в оригіналі їх називають «кухли», миски, свічники, свищики у вигляді овечок.
Малюнки на косівській кераміці — відмінний приклад виразного народного примітивізму. Художники обирали різні мотиви: рослинні орнаменти, зображення звірів та птахів, жанрові сценки. На деяких виробах, найчастіше — на пічних кахлях, відтворювали сюжетні композиції, картинки з народного життя, героями яких були пастухи і мисливці, музиканти та листоноші. Орнаменталістику косівської розпису варто взяти на замітку хендмейдерам, які шукають свіжу і не заїжджену тему для декорування своїх виробів. Гармонійний мінімалізм малюнку та колориту виглядає дуже стильно, тому добре підійде для декорування одягу та аксесуарів, наприклад – прикрас з пластики або керапласта. Також традиційні мотиви можна втілити на тканини — у вигляді вільного розпису, батіку, аплікації або вишивки.
Світло-жовте, біло-молочне тло підкреслює яскраво-зелені, жовті, коричневі кольори листя, квітів. Чарівні, незвичайних форм квіти, в більшості гостролисті, утворюють дивовижні букети, вінки. Мають місце не тільки рослинні, а й гостролисті , гострокутні геометричні візерунки, що говорять про те, що посуд народився серед гір і символізує верхівки високих гір.
Сірі вироби з глини природнього забарвлення вкривали суцільним шаром білого англобу, по якому гравірували. Таким способом отримували контрасний малюнок на білому тлі.
Звідси і кольори:
Білий – колір повітря;
Зелений – колір навколишньої природи;
Коричневий – колір гір;
Жовтий – колір сонця.
Косівські майстри полюбляли поєднання зеленого, коричневого, жовтого кольорів на білому тлі виробів або розписи білим, жовтим, зеленим кольорами на темно-червоному покритті. На Гуцульщині виготовляють найрізноманітніші форми посуду, призначені для застосування в побуті, для окраси інтерєру. Це баньки-посудини кулястої форми для зберігання холодної води в літку; дзбанки-глечики із широки або вузьким горлом для молока, олії, квасу; барильце-посудини з двома днищами й опуклими стінками, стягнутими обручами для вина. Усі ці види посуду вкривали соковитим розписом рослинного та геометричного характеру.
Характерні ознаки косівського розпису.
Місце визначення: Косівський район Івано-Франківського області.
Візерунок: рослинно-геометричний.
Тло: світло-жовте, лимонне, біле, світло-зелене, кремове.
Елементи: чарівні, незвичайні форми квіти, здебільшого гостролисті.
Форми: витягнути пропорції.
Гамма кольорів: сппоріднена, яскраво-зелений, жовтий,коричневий.
Основні елементи косівського розпису.
Керамічний посуд здебільшого оздоблений малюнками із зображення рослин, квітів, птахів. В орнаментальних розписах керамічних виробів відчувається святкова урочистість, вони вражають свіжістю і барвистістю. Зрештою гуцульські майстри нічого не вигадували – це була навколишня дійсність. Уже самі мотиви: пшеничка, соняшник, драбинка, кривулька, заячі вушка, пупянки, квіти, листочки-кучарі, копитця, ільчасте письмо, дзвіночки, павич, олені, капанка, цяточки, квіти-зірочки, трояки, серденько, тюльпани, дужечка, зозулька-свідчать про живий і конкретний світ.йй