Опішнянські керамічні вироби – народні гончарні художні вироби.

  Опішнянські керамічні вироби – народні гончарні художні вироби з ангобной (глиняної) підглазурним розписом, що виробляються артелями-сім’ями в м. Опішня Полтавської області. Опішня здавна славилася своїми гончарними виробами, виготовлення яких розвивалося там завдяки великим покладам поблизу неї високоякісних глин. Розвиток сучасного промислу веде свій початок з XIX століття, коли більшість населення Опішні займалося виробництвом своєрідних декоративних глеків для вина з тулубом у формі бублика (куманці), фляг, діжок на ніжках (Барилів), баранців, мисок і іншого посуду; свистульок (глиняних іграшок) у вигляді фігурок тварин і пічних облицювальних плиток. Сучасні опішнянські керамічні вироби зберегли життєрадісний характер і багате різноманіття форм, серед яких поряд з традиційними національними з’явився ряд нових – вази, декоративні блюда і т. п. Декоративність і виразність опішнянських виробів пов’язана з їх розписом великим рослинним орнаментом, що поєднується з нескладними геометричними мотивами, без різких ламаних ліній, що мають пом’якшені часто округлі обриси. Квіти дуже умовні за формою, на одній гілці вони часто мають зовсім різний малюнок, характер їх близький до українських багатобарвних настінних розписів, техніка виконання надає їм певну специфічність.

 

 Опішнянська посуд-має досить тонкий і гладкий червонувато-жовтий держак, порівняно невелика вага по відношенню до її розмірами, чисту обробку. Колір черепка пояснюється тим, що головною складовою частиною маси, з якої виконується посуд, є світло-жовта пластична глина, в яку для її ущільнення і додання більшої міцності черепку додається 25 – 30% темно-коричневої глини. Господарська посуд і скульптурні судини формуються на ножних гончарних колах вручну (витягуються з грудки глини), деякі дрібні приставні частини (ручки, носики, підставки) відтискають в гіпсових формах, а потім прикріплюються рідкою глиною – шлікером. Розпис виконується кольоровими ангобами, приготованими з місцевої білої глини з невеликими додаваннями в неї крейди, каоліну, піску та відповідних оксидів металів, які надають ангобу той чи інший колір. Червоний, жовтий, вишневий, темно-коричневий, чорний, ангоби приготовляются з місцевої червоної і жовтої глини з добавками відповідних барвників. Розпис виходить трохи рельєфним, виступає над фоном виробу, завдяки накладанню великої кількості густих ангобів.

Розпис на виробах виконують жінки, майстерність яких передається з покоління в покоління; виконані на папері, однак вони не сковують творчість майстринь: ніхто не копіює зразків, і розпис виконується в нескінченній безлічі варіантів. Її наносять на поверхню підсохлих, але ще не обпалених виробів, без будь-якої попередньої розмітки або припороха, прямо кольоровим ангобом, за допомогою гумової груші, в кінець якої вставлений шматочок соломи, що дає можливість отримувати тонкі лінії.

 

 Спочатку майстриня ставить виріб на гончарний круг і, повільно обертаючи його, завдає горизонтальні, прямі і хвилясті смуги різної ширини. Потім, тримаючи виріб на коліні, вона малює контурний візерунок, починаючи з самих великих елементів, які організовують всю композицію і визначають її основні осі, спрямованість руху масштаб. Одночасно враховується поєднання кольорів, так як майстриня у відповідності зі своєю фантазією виконує різні частини малюнка ангобами різного кольору. Після закінчення нанесення контурного малюнка, його розфарбовують, деякі елементи контуру суцільно заповнюють одним кольором, в інших дається орнаментальна оброблення. Великі кольорові плями з’єднуються зображенням стебел, трав, листочків, які допомагають урівноважити всю композицію, надають їй цілісність і закінченість. Труднощі виконання розпису полягають в тому, що справжній колір ангоба виявляється під глазур’ю лише після випалу. Майстриня, малюючи, повинна подумки уявити собі, яким буде колорит готових виробів. Особливим видом прикраси посуду кольоровими ангобами є флендровка, яка виконується головним чином на мисках і являє собою візерунки з поєднання горизонтальних і вертикальних ліній і плям на тлі черепка природного кольору або ангобірованного. Виконується рідким ангобом. Після розпису вироби покриваються безбарвною глазур’ю і обпікаються. Деякі види посуду не прикрашають розписом, а суцільно поливають кольоровою глазур’ю – коричневої (марганцевої) і зеленою (мідної).

Свистульки ліплять вручну і розписують так само, як і посуд, тільки більш дрібним і простим орнаментом.

 

 Найбільш поширені мотиви – горох, листочки, смужки. Розпис підкреслює умовний характер фігурок. Скульптурна форма свистульок вирішується дуже узагальнено. Згладжена поверхня не моделюється: роги, крила виліплюються окремо і прикріплюються до тулубу, яке ліплять разом з ногами і головою на круглій паличці, для того, щоб свистулька всередині залишалася полою. Незважаючи на умовність форми та розпису фігурок, вони дуже конкретні і зображують не фантастичні істоти, а тварин, що існують в дійсності.

Яворівський розпис.

Яворівський розпис – це український народний промисел, який виник у XVIII столітті на території сучасного Яворівського р-ну Львівської області — центрі збуту розмальованих виробів із дерева.

Яворівський розпис має свої давні традиції. Найбільш часто він використовувався при прикрашанні скринь. Як правило, орнамент складався з рослинних і геометричних мотивів.

Широко застосовувався яворівський розпис і на дерев'яних іграшках— кониках, метеликах, пташках, візочках, виготовлених з дерева із оригінальною конструкцією, механікою для кожної забавки, які за задумом були прості, реалістичні, привабливі.

Різновидом розпису дерев’яних виробів було малювання сувенірних точених виробів (вазочки, грибки, яйця-мальованки) або ж предметів побуту (кухонні дощечки, лопатки, ложки).

Яворівський розпис вирізняють характерні елементи (квіти, ружі, зірки, віночки, качечки, кривульки, цяточки, рисочки тощо) і переважно п'ять кольорів (зелений, жовтий, червоний, коричневий, білий та їх похідні).

Яворівський розпис.

Яворівський розпис

   Своєрідною технологією, художнім смаком і стриманістю декору виділяється яворівський розпис (Львівська область). У порівнянні з іншими видами художньої обробки дерева він до останнього часу був менш відомий, хоча має свої давні традиції. Найбільш часто яворівський розпис використовувався при прикрашанні скринь. Яворівські скрині виготовляли з соснових і липових дощок. Живиця, яка міститься в соснових дошках, відлякує міль. Липа також виділяє фітонциди, які діють на комах. Скрині з сосни покривали фарбою цегляного кольору, створюючи фон для розпису, а у виготовлених з липи в якості фону залишали фактуру чистого дерева.

    Розпис яворівських скринь на протязі багатьох літ майже не змінювався. Передня стінка композиційно ділилася на три однакові частини. Центральна обводилась рамкою й розмальовувалась у зелений колір, а бокові — в цегляний. На зеленому тлі зображувався вазон з п'ятьма квітками або зірочками. Розпис передньої стінки повторювали на кришці. Бокові стінки після накладання фарби зразу ж, поки вона ще не висохла, продряпували дерев'яним гребінцем з широкими зубцями, утворювалась красива, хвиляста поверхня.

    У XX столітті яворівський розпис дещо змінюється. На передній стінці і на кришці скрині з'являються квіткові мотиви в чотирикутниках з вигнутими або опуклими сторонами. Кольорова гама будувалась на поєднанні коричневого, вишневого фону з жовтим, білим або червоним кольором орнаменту чи оранжево-коричневого фону з холодним зеленим. Як правило, орнамент складався з рослинних і геометричних мотивів.

   Широко застосовувався яворівський розпис і на дерев'яних іграшках, які за задумом митця були прості, реалістичні, привабливі. Так, коника-качалку виготовляли в об'ємному різьбленні, розмальовували, наслідуючи зовнішній вигляд тварини, гриву і хвіст робили з чесаного льону.

   В 60-ті роки в яворівському розпису почали застосовувати анілінові фарбники. Вони використовуються і зараз у художніх промислах при виготовленні декоративних наборів посуду, ложок. В останні роки на основі традиційних появились нові прийоми яворівського розпису. Малюють гуашшю. Кольорові відтінки отримають від змішування гуаші або акварелі з водоемульсійною білою фарбою.

   Основним інструментом для розпису по дереву слугують пензлі. Можна виконувати розпис і одним пензлем, але при багаторазовому повторенні однакових малюнків бажано мати для нанесення кожного кольору окремий пензель відповідного розміру. Елементи яворівського розпису часто використовують на заняттях з малювання і аплікації.