Прийоми розпису: вільний, подовжений мазок пальцем, відтиск пензлем.

Відтиск - це прийом малювання, який регулюється натиском пензля або пальця.

Вільний мазок - рух пензлем або пальцем фарбою, який залишає довгий слід.

Подовжений мазок — мазок рухом пальця, який протягується від краю до краю.

Одним із видів оздоблення є орнамент. Петриківський розпис складається із рослинних орнаментів. У ньому є квіти, листки, стебла, ягоди. Це складові частини або елементи орнаменту. Вони можуть повторюватися декілька разів або чергуватися.

Композиція — це розміщення, співвідношення зображувальних елементів у певному порядку. Найпростішою композицією є стрічка або фриз.

Слово «фриз» французького походження. Так називається суцільна смуга зображень, часто орнаментального характеру, що обрамляє верхню частину стіни всередині приміщення або ззовні, іншу площину. Якщо така смуга візерунка має повороти на кутах, її називають каймою.

За композицією візерунок у смузі - найпростіший. Колись народ­ні умільці орнаментальним фризом розписували каміни, печі, вікна, двері. Теми для декоративного фризу мають бути простими за зміс­том, включати однорідні елементи (квіти, листя, ягоди). В основі петриківського фризу лежить гак званий «бігунець». Він досить динамічний, цікавий, у ньому відсутні випадковість або нав­мисність. Необхідно звертати увагу на розмір усіх складових частин композиції, їх співвідношення, а також урівноваження кольорів.

Часто несиметричні квіти доповнюються дрібними елементами (листя, ягоди). І відразу композиція урівноважується.

Малюнок слід починати з великих центральних елементів, доповнюючи їх листами, стеблами та іншими дрібними елементами.

Композиції в колі потрібно розміщати так, щоб уникати прямих ліній. Основні елементи розміщують у центрі кола або по його краю.

Особливе місце у петриківському розписі займають зображен­ня птахів. Виконання малюнка із зображенням птахів — складний процес. Дітям пропонують тонований силует птахів, який вони потім прикрашають основними елементами розпису, відповідно до віку і можливостей.

Під час петриківського розпису діти набувають навичок стилізовано переносити у малюнок елементи навколишньої природи, створювати з них композиції. Рухи руки дитини стають вільнішими, вправнішими, що сприяє кращому оволодінню прийомами петриківського розпису.

М ИСТЕЦТВО ОПІШНЯНСЬКОГО РОЗПИСУ. Село Опішня, що на Полтавщині, прославилося своїми розписами на увесь світ. Опішнянський розпис об’єднує декоративно-стилізовані форми, пишний рослинний орнамент червоного, зеленого, білого, коричневого і чорного кольорів. Саме вони надають опішнянським розписам неповторності, казковості та чарівності. Опішнянському розпису характерне зображення птахів спрощених форм без особливої пишності. Також опішнянському розпису притаманне чорне та біле обведення візерунків і контурів. Опішнянський розпис — це здебільшого рослинний орнамент: квіти, грона, колоски, гілки у вигляді букетів та віночків. Характерними рисами є світло- жовтий колір візерунка, виконаний природним кольором глини, на червоно-коричневому, білому або зеленому фоні. Колір візерунка посилюють контрастами блакитного, темно-коричневого, яскраво-зеленого, синього або чорного і поливають прозорою поливою. Переважно кераміку розписують великим рослинним орнаментом, що складається з нескладних геометричних мотивів, без різких ламаних ліній. Форма квітів — умовна за формою, часто близька до українських настінних розписів. Розписують вироби традиційно жінки. Для розпису використовують кольорові глини-ангоби. Вироби, сформовані на гончарному крузі, спершу поливають рідкою кольоровою глиною, яка створює рівномірний тон. Після другої просушки їх 46 розписують за допомогою гумової груші з соломинкою на кінці. Майстриня ставить виріб на гончарний круг і, обертаючи, наносить лінії. Потім, тримаючи виріб на колінах, малює візерунок, починаючи з найбільших елементів, які є опорою всієї композиції. Після закінчення нанесення контурного малюнка, його розфарбовують. Труднощі виконання розпису полягають у тому, що справжній колір ангоба виявляє під глазур'ю лише після випалу. Для розпису мисок застосовують оригінальну техніку — «фляндрівку» (нанесення кольорів на черепок з подальшим їх розтягуванням спеціальним дротяним гачком). Виріб занурюють у червону глину, ставлять на гончарний круг і починають розписувати. Лінії «розтягують» мідним гачком. Фарба тонкими лініями входить одна в одну, створюючи візерунки. Ця техніка потребує швидкості, уважності, адже виправлення тут неможливі. Свищики розписують так само, як і посуд, тільки більш дрібним і простим орнаментом.

Основи таособливості опішнянського розпису.

• Опішнянські глечики мають красиву шийку, поділену, за старою традицією, на концентричні валики. Вона закінчується злегка розгорнутим бортиком, профіль якого нагадує чашечки квітки.

• Опішнянське барильце менш видовжене, ніж чернігівське, і має чотири ніжки обтічної форми, що поліпшують масу виробу.

• Яскравий розпис виконувався по червоному, рідше білому, охристому, жовто-коричневому, оранжевому, корично-червоному, рідше сірому, блакитньо-синьому, зеленому фоні.

Характерні ознаки опішнянського розпису.

Тло- коричневе, охристе, червоне, жовто-коричневе, рідше біле, сіре, блакитно-сине, зелене.

Елементи візерунка- ягоди, білого, бежевого кольору.

Освітня лінія- ягоди, листя, кривульки, квіти, метелики, сердечко, гілка.

Інструменти виконання-пензлі, піпетка, спринцівка, ріжки, патички.