- •1.Поняття,об'єкт і предмет соціології
- •2.Формування соціологічних законів і категорій.
- •3.Структура соціології. Теоретична і практична соціологія.
- •4.Функції соціології в суспільстві.
- •5 Методи соціології
- •8 Об’єкт і предмет правової соціології
- •9 Місце правової соціології в системі юридичних та інших гуманітарних наук
- •10.Структура правової соціології
- •11.Функції правової соціології
- •12. Право як соціальне явище. Соціальні функції права.
- •13.Механізм соціальної дії права:
- •19. Етапи:
- •21. Правосвідомість: поняття, функції,рівні.
- •22. Структура правової свідомості.
- •23. Правова культура суспільства.
- •24. Характеристика правової свідомості та правової культури українського суспільства.
- •25.Правозастосування як вид соціальної діяльності.
19. Етапи:
- Діагностика суспільних проблем, оцінка їх пріоритетності як об'єктів правового регулювання.
- Моделювання ситуацій впровадження закону, коли предметом дослідження стає потенційна можливість закону впливати на стан та динаміку суспільних процесів та явищ. Найбільш доцільними такі моделі є для тих галузей права, де характеристики процесів легко піддаються (кількісному вираженню), наприклад, податкове законодавство.
- Прогнозування процесу законотворення, тобто процесу роботи законодавчого органу та поведінки всіх інституційних учасників. Метою таких методик є раціоналізація дій останніх за допомогою впровадження такої риси, як передбачуваність.
- Соціологічна експертиза законопроекту визначає, перш за все, відповідність законопроекту суспільним потребам та станові правосвідомості, тобто оцінки можливості його адекватного сприйняття та впровадження.
Оцінка соціальної ефективності законотворчості, тобто вивчення дії закону в реальних суспільних відносинах. Отже, прикладні завдання, які вирішує соціологія права, орієнтовані на підвищення ефективності законотворчого процесу. На жаль, сучасна практика законотворчості в Україні ігнорує досвід розвинених країн, де доцільність використання зазначених вище процедур знайшла практичне підтвердження. Прийнято також виділяти передзаконодавчий, безпосередньо законодавчий і післязаконодавчий етапи. Найбільша ділянка роботи для соціологів є на першому передзаконодавчому етапі. Вона включає:
з’ясування потреби правового регулювання;
визначення межі сфери можливого і сфери необхідного правового регулювання;
визначення правоутворюючого інтересу;
формування концепції правової норми;
проведення соціологічної експертизи.
20. Громадська думка — це такий стан реальної свідомості мас, що виникає як реакція на актуальні, соціально значущі явища та процеси, а також виражає активну позицію громадян з приводу цього.
Громадська думка має свій об’єкт (соціально значущі факти, події, явища, процеси), який складається з емоційного, раціонального та вольового моментів.
Громадська думка завжди суб’єктна. Існує громадська думка молоді, студентства, робітників і т. ін. Тому необхідно виділяти і вивчати думку конкретних соціальних груп з їх розбіжностями й особливостями.
У процесі свого становлення громадська думка проходить кілька етапів — виникнення, формування та функціонування.
Існує багато каналів вивчення громадської думки, серед яких — референдум, засоби масової інформації, соціологічні дослідження тощо.
При дослідженні кожної проблеми існують свої особливості і нюанси. Тому при визначенні громадської думки, при виборі шляхів і методів її вивчення обов’язково слід враховувати специфіку об’єкта і предмета дослідження, а також принцип доречності використання тих чи інших прийомів вимірювання.
21. Правосвідомість: поняття, функції,рівні.
Функції правосвідомості — це основні напрями впливу правосвідомості на розвиток суспільних відносин. Основними функціями правосвідомості є: 1) пізнавальна (когнітивна, інформаційна) — передбачає наявність правових знань та інформованість про нормативноправові акти.2 оціночна (емоційна) — це виникнення у людини на розумовому і емоційному рівні оціночного ставлення до різних явищ і процесів правового життя на основі власного досвіду та правової практики.3 регулятивна — реалізується через систему мотивів, ціннісних орієнтацій, правових установок, які виступають специфічним регулятором поведінки людей. Правосвідомість виступає універсальним засобом контролю за поведінкою людини. Через свідомість здійснюється правова орієнтація людини, що зумовлює характер її поведінки у суспільних відносинах.
