1. ^{Міжнародна економіка: предмет, структура, місце серед інших економічfних дисциплін.}

Міжнародна економіка – наука, що вив чає економічні відносини між країнами в межах світового господарства, закономірності розвитку основних форм міжнародних економічних відносин, пов'язаних з рухом факторів виробництва, процесами інтернаціоналізації продуктивних сил та особливостей формування й розвитку міжнародної економічної політики держав.

Предметом теорії міжнародної економіки є:

• закономірності функціонування і розвитку в міжнародному масштабі ринкової системи організації господарського життя;

• закономірності формування сукупного попиту і сукупної пропозиції на товари і чинники виробництва, що знаходяться в міжнародному обігу;

• інструменти аналізу і програмування відкритої національної економіки, особливо її реального, бюджетного, грошового і зовнішнього секторів, в умовах їх взаємодії з економіками інших країн;

• тенденції розвитку міжнародних фінансових ринків і фінансових механізмів, обслуговуючих функціонування міжнародної економіки;

• інституційна структура регулювання міжнародної економіки, принципи її формування, тенденції розвитку і шляхи вдосконалення.

Структура міжнародної економіки має два напрями: 1) напрям розвитку та дослідження політико-соціально-економічних елементів міжнародної економіки, які функціонують протягом тривалого часу і визначають основні перспективні шляхи розвитку міжнародної економіки; Відповідно до напрямів виділяються і також концепції. До першого напряму належить чотири концепції: 1) концепція системного підходу; 2) концепція існування трьох світів; 3) центр і периферія; 4) концепція політичної противаги.

2) цьому напряму належать – соціально-економічні принципи структуризації міжнародної економіки, на основі яких можна його виділити і розглядати сучасну господарську структуру. До другого напряму належить: 1) економічний принцип; 2) принцип ступеня розвитку ринку; 3) організаційний принцип; 4) соціально-економічний принцип; 5) принцип аналізу її складових; 6) регіональний принцип; 7) регіонально-економічний принцип.

Дисципліна "Міжнародна економіка" є складовою частиною підготовки економістів широкого профілю і однією з профілюючих у підготовці економістів-міжнародників. Вона належить до числа фундаментальних економічних дисциплін, спирається на теорію ринкової економіки і розвиває її, є сполучною ланкою між такими університетськими курсами, як мікроекономіка та макроекономіка і конкретно-економічними дисциплінами: маркетинг, менеджмент, фінанси, бухгалтерський облік та аудит, гроші і кредит, банківська справа та ін.

2/ Параметри відкритої економіки.

Відкри́та еконо́міка — економіка країни, що пов'язана з іншими країнами інтенсивним рухом товарів і капіталів, тобто економіка, яка експортує та імпортує товари та послуги. Для закритої економіки характерна відсутність зовнішньоекономічних зв'язків. Відкрита економіка у своєму розвитку спирається не тільки на національні можливості, а й активно використовує переваги міжнародного поділу праці та переваги інших факторів виробництва. Відкрита економіка, як особливий стан національної економічної системи, має ряд ознак і властивостей. На макрорівні:

• Стійка зовнішньоекономічна спеціалізація країн, при якій обмін зі світовим господарством відбувається не в силу дефіцитів або надлишків продукції всередині країни, а на основі порівняльних витрат виробництва та якості товарів;

• Порівнянність пропорцій національних і світових цін на основні товари;

• Участь у міжнародних ринках праці, капіталу, фінансових ринках, а також інших формах макроекономічної діяльності;

• Міжнародна оборотність національної валюти.

На мікрорівні:

• Вихід підприємств усіх форм власності на зовнішні ринків товарів, послуг і капіталу; (

• Свобода вибору всіма економічними суб'єктами вітчизняних і закордонних партнерів і ринків при здійсненні господарських операцій;

• Перетворення зовнішньоекономічної діяльності в органічну складову частину господарської діяльності підприємств.

У діяльності держави:

• Відкриття внутрішнього ринку для іноземної конкуренції у поєднанні із гнучким захистом вітчизняних виробників;

• Забезпечення правових і економічних гарантій господарського функціонування іноземного капіталу;

• Зближення національного законодавства у галузі економіки, пріоритет міжнародних договірних зобов'язань над нормами вітчизняного права;

• Застосування загальноприйнятого у світовій практиці арсеналу засобів і методів регулювання зовнішньоекономічних зв'язків;

• Забезпечення участі держави у всіх найважливіших міжнародних економічних організаціях;

• Підтримка вітчизняних експортерів на зовнішніх ринках.

3. Світове господарство як система.

Світове господарство – це система взаємодіючих національних господарств, взаємопов’язаних системою економічних та інших міжнародних відносин, цілісний характер і функціонування якої визначається об’єктивними законами розвитку суспільства та міжнародним поділом праці.

Характерні ознаки сучасного етапу розвитку світового господарства:

• відкритість економіки як провідний принцип взаємовідно­син країн зі світовим господарством;

• утворення системи міжнародних наддержавних організацій, діяльність яких спрямована на забезпечення стабільного і збалансованого економічного розвитку;

• поширення БНК, ТНК, які більшою мірою визначають міжна­родну промислову інвестиційну та торговельну політику;

• бурхливий розвиток всіх форм МЕВ;

• функціонування самостійної міжнародної фінансової сфери, не пов’язаної безпосередньо з міжнародною торгівлею та міжнародним рухом факторів виробництва.

Інтернаціоналізація світового господарства – процес постійного поглиблення міжнародного взаємозв’язку та взаємозалежності суб’єктів світового господарства.

Чинники розвитку світового господарства:

• ^{вихід економічних проблем розвитку за межі окремих держав}

• ^{інтенсифікація міграції капіталу в різних формах}

• ^{формування міжнародного ринку робочої сили}

• ^{зростання масштабів і якісна зміна характеру торгівлі готовою продукцією}

• ^{швидкий обмін науково-технічними знаннями, формування світового інформаційного простору}

• ^{розвиток сфери послуг}

• ^{поглиблення міжнародного поділу праці}

• ^{загострення конкурентної боротьби між субєктами СГ з одночасною гармонізацією міжнародної взаємодії}