- •1 Загальна частина
- •Місце розташування лісівництва.
- •Кліматичні умови
- •2. Характеристика лісокультурних ділянок
- •2.1. Категорія лісокультурної площі.
- •2.2 Місцезнаходження та площа ділянки в гектарах, її конфігурація.
- •2.3 Рельєф, експозиція нахилу.
- •2.4 Трав’янистий покрив.
- •2.5 Тип ґрунту.
- •2.6 Глибина залягання ґрунтових вод.
- •2.8 Попередні лісостани, їх склад, вік, повнота, рік та сезон рубання.
- •3 Проект лісових культур
- •3.1 Лісокультурний фонд і черговість його освоєння.
- •3.2 Типи лісових культур та їх обґрунтування.
- •3.2.1 Обґрунтування доцільності створення лісових культур на лісокультурних ділянках.
- •3.2.2 Системи і способи обробітку ґрунту під лісові культури.
- •3.2.3 Види, методи та способи створення лісових культур
- •3.2.4 Склад лісових культур, вибір головних, супутніх і чагарникових порід
- •3.2.5 Типи, способи і схеми змішування порід
- •3.2.6 Густота лісових культур та розміщення садивних місць
- •Види, терміни, кількість і технологія проведення агротехнічних доглядів.
3.2.4 Склад лісових культур, вибір головних, супутніх і чагарникових порід
Загальне правило вибору деревних порід і кущів при створенні лісових культур - максимальне наближення їх до складу корінних лісостанів. Це є важливою базою для штучного відбору.
Виходячи з конкретних лісорослинних умов, типу лісу, біологічних властивостей порід, а також із конкретних лісогосподарських завдань, для створення насаджень визначають головні, супутні і чагарникові породи. В разі необхідності визначають буферну породу, призначення якої полягає в пом'якшенні можливих конкурентних стосунків між двома головними породами.
При створенні лісової культури необхідно ретельно підбирати склад майбутнього деревостану, оскільки допущені помилки негативно впливатимуть на продуктивність і біологічну стійкість насаджень.
Головні деревні породи виконують основну цільову функцію і утворюють верхній ярус штучного насадження. Провідною ознакою при визначенні головної породи є показник продуктивності ґрунтів. За наявності лише однієї головної породи вирощують чисті за складом культури, тобто монокультури. Супутні або допоміжні деревні породи слугують підгоном для головних порід, сприяючи їх кращому зростанню та очищенню стовбурів від сучків. Вони повинні добре затіняти ґрунт і ущільнювати вертикальний профіль насаджень. Чагарникові породи створюють як нижній (тіньовий) ярус і підлісок для підвищення біологічної стійкості штучних насаджень та їх властивостей.
Перша лісова ділянка буде формуватися виходячи з того, що корінні деревостани в цьому типі ЛУ зазвичай представлена двоярусним деревостаном, де перший ярус формує сосна звичайна (Pinus sylvestris L.), а другий – дуб черешчатий (Quercus robur L), та чагарнику бузини червоної (Sambucus racemosa). У звязку з цим ми і вибираємо подібний породний склад лісових культур.
Друга лісова ділянка являє собою одноярусний деревостан з чистим насадженням сосни звичайної (Pinus sylvestris L.) і чагарником шелюги червоної (Salix acutifolia).
3.2.5 Типи, способи і схеми змішування порід
Для вирощування штучних насаджень можна застосовувати різні способи, типи та схеми змішування порід залежно від біологічних і лісівничих властивостей деревних компонентів, їх взаємодії між собою протягом усього періоду лісовирощування, типу лісорослинних умов і типу лісу, густоти культур і агротехніки їх створення.
Лісові культури створювалися в напрямі від простого (змішування в рядах) до складного (змішування рядами і в рядах) змішування. Порядок розміщення сіянців або саджанців деревних і чагарникових порід на лісокультурній площі називається схемою змішування.
В основу схем змішування покладений принцип оптимізації взаємостосунків рослин.
Нині накопичується досвід по створенню штучного насадження. Спочатку створення лісових культур відбувалося шляхом змішування деревних порід в рядках, а потім рядками.
У виробництві застосовується почергове, ланкове, групово-ланкове і шахове змішування в рядках, а також просте, кулісне (смугове) і комбіноване чергування рядків. Зустрічається також складне змішування деревних порід, одні з яких чергуються в рядку, інші – рядками.
При змішуванні в рядках можуть чергуватися головні і супутні породи, а також чагарники. Найчастіше спосіб почергового змішування порід в рядку застосовують в Степових і Лісостепових умовах в двох типах: деревно-чагарниковому та деревно-тіньовому.
Характеристика першої ділянки (В2):
Обстеження різновікових культур сосни звичайної показало, що доцільним є створення культур з 50% сосни, 30% дуба і 20% чагарнику, за наступною схемою змішування: 4рСз1рДз (5рС1рЧ3рД1рЧ).
Використовуємо схему змішування порід – кулісами за комбінованим способом:
Рисунок
Г-Г-Г-Г-Г-...
Г-Г-Г-Г-Г-...
Ч-Ч-Ч-Ч-Ч-...
Ч-Ч-Ч-Ч-Ч-...
С-С-С-С-С-...
С-С-С-С-С-...
Ч-Ч-Ч-Ч-Ч-...
Ч-Ч-Ч-Ч-Ч-....
Характеристика другої ділянки (А1):
У сухих борах доцільно вводити шелюгу червона чистими рядками із чергуванням чистих рядків сосни, де 20% буде складати домішка чагарнику, а 80% головної породи.
Застосовуємо змішування порід кулісами за деревно-чагарниковим способом:
Г-Г-Г-Г-Г-...
Г-Г-Г-Г-Г-...
Г-Г-Г-Г-Г-...
Ч-Ч-Ч-Ч-Ч-...
Ч-Ч-Ч-Ч-Ч-..
Ч-Ч-Ч-Ч-Ч-...
