3.2.3 Види, методи та способи створення лісових культур

Методи створення лісових культур – сукупність прийомів формування штучних насаджень, основними з яких є посів і посадка.

Переважаючим методом створення лісових культур є садіння. Рідше застосовують сівбу, хоча цей метод певною мірою імітує саму природу лісу. Основний недолік останнього методу – вимокання або вимерзання насіння в ґрунті на лісокультурній площі, знищення його лісовою фауною, тривалість і складність проведення агротехнічних доглядів, більш тривалі терміни змикання лісових культур. При використанні садіння лісу зменшується число агротехнічних доглядів за культурами і скорочується термін їх зімкнення.

Оптимальний час садіння рослин – рання весна до початку вегетації. Рідше практикується осіннє садіння, не пізніше ніж за 2-3 тижні до перших заморозків у період скидання листя у листяних та здерев’яніння пагонів – у хвойних порід.

Використовуємо садивний матеріал із закритою кореневою системою, що дозволяє висаджувати культури протягом усього вегетаційного періоду. Позитивною особливістю посадкового матеріалу із закритою кореневою системою є те, що корені рослин до і у період посадки перебувають у незруйнованій грудці землі або субстрату.

Перевагою садіння над посівами є те, що сіянці і саджанці більш стійкі до умов навколишнього середовища порівняно зі сходами насіння. Вони швидше ростуть, що сприяє вчасному зімкненню намету. Культури, які створюють садіння, менше страждають від конкуренції та трав’яної рослинності.

Зовсім рідко використовують комбінований метод створення лісових культур, коли одні породи вводять садінням, а інші – посівом.

В даному випадку на ділянці №1 і №2 створюємо методом садіння з використанням великомірного садивного матеріалу. На постійне місце висаджуємо сіянці деревних і чагарникових рослин – 2-3 річного віку.

На лісокультурній ділянці №1 і №2 створюємо наступні лісові культури; за принципом формування створюємо на лісокультурних ділянках №1 і №2 – суцільні культури. За початковим складом лісові культури на лісокультурній ділянці №1 – змішані, а №2 є чистими.

В процесі вирощування лісових культур часто виникає потреба в їх доповненні – висаджуванні садивного матеріалу на місце рослин, що загинули. Доповнення лісових культур зумовлено переважно об’єктивними причинами. Серед них – посушлива весна та посушливе літо, вимерзання рослин, вимокання, видування ґрунту тощо. Доповнення проводимо в культурах 1-3-річного віку за результатами осінньої інвентаризації.

На лісокультурних ділянках №1 і №2 будемо висаджувати 1 2-річні сіянці.

Посадка лісових культур може здійснюватись: рядками; стрічками; коридорами; біогрупами; широкими смугами.

У даному випадку, на першій і другі ділянці буде використовуватись рядкова посадка. Характеризується тим, що посадкові місця розміщують рівними рядками, що розташовані на однаковій віддалі один від одного.

В однакових умовах спочатку створюються культури листяних, пізніше - шпилькових порід. Приживлюваність рослин різко знижується при садінні сіянців або саджанців з бруньками, які вже пішли в ріст. Тоді як надземна частина активно випаровує вологу, кількість її не поповнюється корінням, яке тільки починає приживатися, і внаслідок порушення нормального водообміну сіянці гинуть.

Правильне садіння дерев, для наглядності, подамо на рисунку 3.2

Рисунок 3.2. Садіння лісових культур.

З рисунку видно, що :

а) неправильне садіння;

б) мілке садіння;

в) правильне садіння.

Для садіння використовуються сіянці деревних порід:

• 1 - 2-річні сосни, модрини;

• 2 - 3-річні — ялини, дуба, клена, ясена та інших;

• 3 - 4-річні — кедра та ялиці.