2.6 Глибина залягання ґрунтових вод.

Ґрунтові води у свіжих суборах зазвичай залягають на глибині 3-4 м. Коренева система у сосни тут глибока, досягає капілярного підйому рівня ґрунтових вод.

Рівень ґрунтових вод у сухих борах залягає на глибині 3 - 6 м, вони недосяжні для кореневих систем насаджень.

2.7 Оточуючі ділянки угіддя, насадження тощо.

Характеристика лісокультурної ділянки №1 (В₂). - з північного боку ділянка межує з полем лісництва на якому висівають овес для коней та кормові трави. З східної сторони до ділянки прилягає чисте соснове насадження віком 40 р., середня висота 21 м., середній діаметр 24см., бонітет Іa, запас 310 м3 на га., повнота 0,8. З південної сторони до ділянки прилягає соснове насадження 70р. віку, склад 10С+Б середня висота 23 м., середній діаметр 28см., бонітет І, запас 350 м3 на га., повнота 0,7. Із західної сторони розміщується насадження нашої лісокультурної площі.

Характеристика лісокультурної ділянки №2 (А₁) - з північної сторони ділянка оточена сосновим насадженням, віком 50 років, повнотою 0,8, Н=19 м, Д=22 см., бонітет І, ТУМ-А₁. З західної сторони ділянка межує з культурами дуба звичайного віком 15 років, висотою 5 м, діаметром 8 см, повнотою 0,9. З південної сторони знаходяться соснові культури віком 30 років, І бонітет, повнота 0,9, Н=13 м, Д=12 см. З східного боку ділянка межує з сільськогосподарським користуванням лісництва.

2.8 Попередні лісостани, їх склад, вік, повнота, рік та сезон рубання.

Попередній лісостан ділянки №1: 10С+Д, що складається із сосни звичайної з домішкою дуба. Вік сосни звичайної – 40 років, 26 м у висоті, а дуба – 20 м. Повнота деревостану 0,7. Останню рубку, проріджування, було проведено у 2010 році.

Попередній лісостан ділянки №2: 10С, що складається із чистого насадження сосни звичайної. Повнота деревостану 0,8. Остання рубка, прохідна, була проведена у 2008 році.

3 Проект лісових культур

3.1 Лісокультурний фонд і черговість його освоєння.

Лісокультурний фонд – сукупність лісокультурних площ, призначені для створення лісових культур. Планування обсягів штучного відновлення починається з лісоекологічного і лісівничо-технологічного аналізу лісокультурного фонду, тобто площ, призначених для створення лісових культур.

В лісокультурний фонд включають:

1). Площі поточних вирубок, що підлягають штучному відновленню;

2). Площі вирубок минулих років, на яких протягом прийнятного періоду не відбулося природне поновлення господарсько цінних порід;

3). Площі гарей і загиблих з інших причин насаджень, де природне поновлення у прийнятні строки не очікується;

4). Ділянки не покриті лісом, прогалини, пустирі, осушені низинні і перехідні болота;

5). Площі деревостанів, пройдені першими прийомами поступових рубок, де у встановлені терміни не відбулося природне поновлення;

6). Площі малоцінних молодняків (фонд реконструкції);

7). Площі загиблих і списаних у встановленому порядку лісових культур;

8). Піски, яри та інші нелісові землі, де можливе вирощування лісу.

У першу чергу культури повинні створюватися на свіжих, одно - чи дворічних не задернілих вирубках, де не можна очікувати природного поновлення головних порід у прийнятний період (6-10 років) через швидке задерніння ґрунту та інтенсивне заростання площ малоцінними листяними породами, але де можливе вирощування високопродуктивних деревостанів господарсько цінних порід, а також там, де можуть бути процеси заболочування і змиву ґрунту після вирубки лісу, або там, де після рубки м'яколистяних порід необхідно виростити насадження з інших більш цінних порід. У цей же період слід створювати захисні насадження, а також культури на свіжих площах, що вийшли з-під тимчасового сільськогосподарського користування.

У другу чергу культури створюють на полузадернілих вирубках, грунт яких ще не зовсім втратив властивості лісових ґрунтів, а також на вирубках, що частково відновилися головною породою.

У третю чергу культури створюють на старих вирубках, пустирях, прогалинах, гарі і інших ділянках, ґрунти яких сильно задерніли і ущільнилися.

Ділянки з надлишковим зволоженням і заболочені підлягають закультивуванню після осушення.

У даному випадку, згідно із завданням нашої роботи: ділянка № 1, зі старими згарищами потребує першочергового заліснення, щоб не допустити суцільного задерніння грунту. Вдаючись до норм ведення лісового господарства, лісокультурні роботи на згарищах можуть проводитись через 2 роки, після відновлення чагарникового ярусу. Щодо ділянки № 2, що представляє собою зруби, не поновлені головною породою, також слід створювати у першу чергу, щоб уникнути розростання на ділянках малоцінних порід.