Тема 1. Оцінка політичної ситуації
Виграшний план передвиборчої кампанії повинен розпочинатися з реалістичного аналізу головних факторів, які здатні вплинути на результат виборів: стан економіки, настрої виборців, тощо. Варто усвідомлювати відносну важливість кожного з факторів, визначити ступінь позитивного чи негативного впливу кожного з них на хід вашої кампанії і адаптувати форму стратегії до кожного з факторів.
Сильні і слабкі сторони кандидата
Найважливішим фактором кампанії має стати сам кандидат. Під час засідання, на якому відбуватиметься стратегічне планування кампанії, необхідно чесно і ретельно зважити всі позитивні і негативні сторони кандидата. Здійснюючи цю роботу, ви маєте подивитися на себе очима вашого опонента. На великому аркуші паперу або на дошці намалюйте елементарний графік (подібний до поданого нижче) і впишіть до нього всі «за» і «проти» кандидата:
(+) |
(-) |
Ваші «плюси» і «мінуси» можна розподілити за такими групами:
Репутація та біографія. Наскільки відомим є кандидат? Чим він (вона) найбільш відомий? Якими є найбільш значні досягнення кандидата? Чи існує якась скандальна ситуація або ходять чутки, які, очевидно, доведеться спростовувати? Яким є освітній рівень та професійний досвід кандидата? Наскільки сильним є бажання кандидата працювати на тій посаді, на яку він (вона) балотується?
Навички особистого спілкування. Чи кандидат гарний оратор? Чи притаманний йому (їй) хист привертати до себе людей під час особистого спілкування? Чи добре він (вона) розуміється на основних проблемах виборів? Наскільки наполегливо кандидат може вести кампанію?
Ресурси. На який обсяг коштів і на допомогу якої кількості людей може розраховувати кандидат протягом його (її) кампанії?
Сильні і слабкі сторони опонента
Після визначення власних сильних і слабких сторін наступний логічний крок передбачає повторення тієї ж операції стосовно ваших опонентів на виборах. Якщо вам протистоять декілька опонентів, серед них необхідно визначити найсильніших конкурентів в боротьбі за прихильність тих виборців, на котрих ви самі розраховуєте. І тут знову-таки можна скористатися тим же графіком з «плюсами» і «мінусами».
Безперечно, ваші опоненти не будуть демонструвати свої слабкості, і вам доведеться дослідити причини того, чому люди повинні голосувати проти них і віддавати свої голоси на вашу користь. Аналіз опозиції потребує високого рівня організованості. Складіть список джерел документації і налагодьте систему оперативного доступу до інформації.
Якщо вашим опонентом на виборах є депутат Верховної Ради ‑ кандидат на переобрання, в такому разі доцільно шукати негативну інформацію в «історії голосування» депутата у Верховній Раді з різноманітних питань.
«Історія голосування» депутата може бути використана для з’ясування наступних запитань:
Чи дотримався депутат обіцянок, виголошених під час попередніх виборів? Скажімо, якщо він пообіцяв зменшити податки, чи він насправді голосував за їхнє підвищення?
Чи співзвучна позиція депутата під час голосування інтересам виборців округу, чи депутат «віддалений від народу»?
Чи простежується в процесі голосування депутата тенденція протистояння певним групам населення? Наприклад, якщо депутат голосував проти виділення коштів на освіту чи охорону здоров’я, в такому разі ви можете заявити про те, що він (вона) «не захищає інтереси дітей».
Якими є стосунки депутата з національним керівництвом його (її) партії? Якщо національне керівництво партії вашого опонента займає позицію, непопулярну у вашій області, ви можете скористатися цим на свою користь, прив’язавши вашого опонента до цих позицій.
Існує й інша інформація про депутатів Верховної Ради, яка може Вам знадобитися, як-от:
Присутність на засіданнях комітету та під час голосування; кількість пропущених голосувань; присутність на засіданнях Верховної Ради; час, проведений в своєму окрузі на противагу часу поза його межами; час перебування в закордонних поїздках.
Публічні заяви, зроблені під час дебатів і для преси.
Фінансова звітність.
Можна також поспілкуватися з людьми, котрі працювали з кандидатом або пов’язані з ним, ‑ це дасть змогу не лише краще пізнати вашого опонента, але й з’ясувати ті сфери, які варто більш ретельно дослідити, наприклад, колишнє місце роботи, зв’язки і т.ін.
Якщо ваші опоненти не є посадовими особами, то не доведеться вивчати «історію голосування». В такому разі слід звернути увагу на газети та інші друковані матеріали, в яких ваш опонент міг робити якісь заяви.
Не завадить дослідити і належність опонента до якихось клубів чи його членство в інших організаціях. Співпраця з громадськими організаціями допоможе вам у визначенні дослідницьких ділянок.