Значення спілкування для формування настрою

Ми розуміємо, що настрій можна пізнати через психічні реакції на будь-що, але в загальному на те, як особа оцінює себе, особливо з точки зору соціальної ролі. А в цьому вже виявляється зв'язок психічного здоров'я з соціальним.

Звідки ж людина черпає соціальне здоров'я?

Воно формується в самому суспільному житті. Жодна людина не живе сама по собі. Вона завжди член якоїсь соціальної групи: сім'ї, родини, трудового чи навчального колективу, в цілому — суспільства. Звідти вона черпає життєвий досвід, вчиться жити за правилами співжиття, стає, що називається, людиною — основною цінністю як для суспільства, так і для себе. Як доречні тут слова Максима Рильського у вірші "Синові":

Хай веселять тебе любов і праця,

хай дружби непогасної крило

гірке від тебе відганяє зло,

і хай у час останній свій про сина

спокійно я подумаю: Людина!

Основною формою людської життєдіяльності є спілкування між людьми. Воно, з одного боку, є вимушеним з необхідності спільних дій, з другого, є потребою, задоволення якої приносить радість, позитивний настрій. Бо завдяки спілкуван­ню особа самоутверджується в суспільстві, дізнається про свої якості і можли­вості, про свою соціальну цінність, що стає підставою хорошого настрою.

Наприклад, учням доручили оформити навчальний клас. Дане завдання не було б виконане, якби вони не знайшли погодженості між собою та узгоджено­сті в діях. Такий процес відбувся завдяки спілкуванню, обміну інформацією, в тому числі, хто чого вартий, на що здібний, як розуміє себе та інших. У підсумку— задоволення не тільки виконаною роботою, а й спілкуванням. Тому що воно збагатило їх позитивними емоціями, дружнім ставленням один до одного, горді­стю за свої здібності.

Отже, спілкування — це багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми шляхом обміну інформацією, чуттєво-емоційним сприй­манням, взаєморозумінням. Воно є джерелом формування настрою.

Навіть у разі поганого настрою особа у вільному спілкуванні може отрима­ти моральну підтримку, повернути віру в себе і в людей. Так, учень 5-го класу Микола спитав у Тані "Котра година?" не тому, що не знав, а тому, що пережи­вав, як вона відреагує, бо щось давно не звертає на нього уваги. Дуже зрадів, коли Таня привітно і лагідно відповіла. Отже, відбувся обмін інформацією. Ввіч­ливе, небайдуже ставлення викликає приємні емоції і позитивний настрій. А усамітнення і пасивність є помилковим способом втечі від неприємностей.

Роль настрою у спілкуванні

Як успішне спілкування є підставою формування хорошого настрою, так і хороший настрій сприяє успішному спілкуванню.

Якщо суб'єкт спілкування має належний позитивний настрій, то в процесі спілкування він виявляє:

• готовність до контакту;

• бажання викликати активність партнерів;

• здатність адекватного сприймання і розуміння партнерів (їх намірів, уста­новок, станів, переживань);

• прагнення збудити у партнерів потрібні емоції і при потребі змінити їх (обмін емоціями);

• здійснити вплив на партнерів з метою змінити їх поведінку, наміри, дум­ки, уявлення, активність.

На основі всього цього суб'єкт спілкування встановлює взаємини, мета яких— усвідомлення і фіксування свого місця в системі рольових, ділових, міжосо- бистісних та інших відносин у спільноті. Останнє означає не що інше, як самооцін­ку. Інакше кажучи, за умови налаштованості на спілкування всі ці спілкувальні функції будуть виконані і, як наслідок, збережено позитивний настрій. Якщо ж суб'єкт спілкування не буде готовий до спілкування, то не зможе показати себе з кращого боку, його пасивність буде сприйнята партнерами як недолік осо­бистості.

Наприклад, учень 5-го класу прийшов зі школи в поганому настрої, бо отри­мав негативну оцінку. Не хотілось йому нічого робити. Та товаришам пообіцяв на цей час пограти у футбол. Почав грати мляво, часто помилявся. Товариші сердилися. Та раптом виникла нагода і він забив гол. Всі зраділи, всі його хвали­ли. Вдома хлопець з хорошим настроєм взявся за уроки, сподіваючись отрима­ти кращу оцінку.

Підліток самоусвідомлює своє психічне життя, однак увага до психологічно­го здоров'я розвинена слабко. А йому це особливо потрібно, оскільки внаслі­док свого перехідного соціального становища, від дитини до дорослого, дово­диться долати масу суперечностей.

Психологічне здоров'я, внутрішня гармонія емоцій, почуттів, переживань рідко даровані природою. Потрібне старання володіти собою. Мотив для цього у підлітків є. Адже домінуючим у їх прагненнях є якраз самоутвердження, по­шук власного "Я". Правда, слід зазначити, що навіть людина з оптимістичним настроєм не може захиститись від сильних ударів долі. Зовні це може бути не видно, а в середині —травми (захворювання якогось органу). Щодо звичайних буденних стресових ситуацій, то в них тільки загартовується оптимістичний на­стрій.

Підлітки не усвідомлюють залежність настрою від адекватності самооцінки. А між іншим, мають гостру потребу у спілкуванні і хорошому настрої. На запи­тання "Що ви вважаєте критерієм психологічного здоров'я?" на перше місце, як правило, ставлять емоційну рівновагу і товариськість (спілкування). Тому кож­ному важливо звернути увагу на свій спосіб мислення, на принципи, які, мож­ливо, руйнують душевну гармонію — настрій.

Якщо виникла ситуація, яка викликає невдоволення, пригнічення, то слід звернутися до народної мудрості, де завжди можна знайти пораду. Вона в при­слів'ях, приказках, байках, анекдотах і піснях. (Не говоримо наразі про наукову літературу як засіб самовиховання.)

Наприклад, що означає народне прислів'я: "Таке життя"? В житті все можли­ве: і хороше, і погане. Його слід приймати таким, яким воно є, тобто міряти свої бажання з можливостями. Недарма в народі кажуть: "Дай Бог, щоб наші бажан­ня збігалися з можливостями". Хочеш більше? Старайся, дій. Щодо цього народ­на мудрість говорить: "Під лежачий камінь вода не тече". І тоді не завдадуть душевних страждань будь-які життєві виклики і втрати, адже загальновідомо: "Не буває невирішуваних проблем, не буває ситуацій, з яких не було б виходу", "Почати спочатку ніколи не пізно", "Не було б щастя, та нещастя допомогло", "Втратити віру в перемогу — значить бути переможеним".

Обурення, яке найчастіше псує оптимістичний настрій, може бути звернене як на інших, так і на себе. Односпрямованість шкідлива. Не можна бути аж занад­то самовпевненим і абсолютно невпевненим у собі. На будь-яку ситуацію слід реагувати стримано і оцінювати лише після ретельного аналізу своєї причетно­сті до неї. "Скільки живеш — стільки учись", "Ніхто не застрахований від поми­лок", — говорить народна мудрість. У випадку конфлікту не можна прагнути до перемоги над кимось, а до подолання конфліктної ситуації через її зміну, можли­во, за допомогою діалогу із супротивником, залучаючи його до партнерства в цьому. Інакше кажучи, долати зло слід насамперед добром. А якщо вже й дове­лось знести приниження, то не слід себе картати. Якщо людина знайшла свою улюблену справу, благородну мету і старається досягти її, то подібні випадки її не зламають. Адже "Сміється той, хто сміється останнім".

Учням 5-го класу можна порекомендувати вести щоденник своїх вражень, переживань та їх оцінок. Це означало б спілкування зі самим собою, самопі­знання. Не погано також виносити свої жалі та болі на обговорення (спілкуван­ня) зі щирими доброзичливими товаришами. Згода чи незгода їх з вашими дум­ками допоможе подолати внутрішнє сум'яття, розгубленість, конфлікт.

Добре було б запропонувати учням конкурс на знання прислів'їв, приказок, байок, афоризмів та анекдотів, які стосуються людських характерів та вирішення життєвих проблем, також проблем зі здоров'ям.