45

Зміст

Вступ

Розділ I Сутність, види та особливості використання боргових цінних паперів

1.1 Сутність та призначення боргових цінних паперів

1.2 Види боргових цінних паперів

1.3 Порядок емісії, обігу та погашення боргових цінних паперів в Україні

Розділ II Оцінка боргових цінних паперів як інструменту залучення капіталу в Україні

2.1 Аналіз сучасного стану ринку державних боргових цінних паперів України

2.2 Аналіз та огляд ринку облігацій України

2.3 Аналіз внутрішніх державних запозичень в Україні

Розділ III Проблеми та перспективи використання боргових цінних паперів в Україні з урахуванням іноземного досвіду

3.1 Проблеми обігу боргових цінних паперів в Україні

3.2 Напрями реформування ринку боргових цінних паперів в Україні

3.3 Перспективи розвитку ринку боргових цінних паперів в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Сучасний світ характеризується високим поділом праці, в результаті чого обмін продуктами праці, торгівля стали суспільною необхідністю. Також важливу роль відіграє у процесі господарювання накопичення грошового капіталу. Самому процесу накопичення грошового капіталу передує етап його виробництва. Після того як грошовий капітал створений або вироблений, його необхідно розділити на частину, котра знову направляється у виробництво, і ту частину, котра тимчасово вивільняється. Остання, як правило, і представляє собою вільні грошові засоби виробництва підприємств і корпорацій, що акумулюються на ринку позичкових капіталів кредитно-фінансовими інститутами й ринком цінних паперів.

Дослідження закономірностей використання боргових цінних паперів набуває особливої значущості за умов збільшення обсягу боргів, дефіциту фінансових ресурсів та недостатньої ефективності традиційних видів боргових цінних паперів. Зростання вимог емітентів та інвесторів до забезпечення відповідного рівня ліквідності, дохідності та ризикованості зумовлює потребу у використанні інноваційних фінансових інструментів, створених на основі фінансового інжинірингу. На сучасному етапі об’єктивною є необхідність поглибленого дослідження характеристик нових видів боргових цінних паперів та сфери їх можливого застосування українськими корпораціями за умов обмеженості джерел фінансування і посилення фінансової нестабільності.

Становлення ринкових відносин, що на сучасному етапі виступає головним фактором стабілізації та піднесення економіки України, передбачає як першочерговий захід оздоровлення фінансової системи. Одним із шляхів досягнення цієї мети є створення ринку боргових цінних паперів.

У такому плані формування та розвиток ринку боргових цінних паперів являє собою об'єктивний процес. Наскільки успішно він буде здійснюватись, наскільки стабільно складатиметься інфраструктура фондового ринку, настільки можна сподіватися на розширення ринкових відносин взагалі, зростання виробництва, покращання добробуту народу.

Актуальність теми «Боргові цінні папери  як інструмент залучення фінансових ресурсів»полягає в тому,що ринок цінних паперів як складова частина фінансового ринку забезпечує акумуляцію та ефективне розміщення заощаджень в економіці, інвестування її пріоритетних галузей та об`єктів. Оздоровлення економіки України значною мірою залежить від становлення та налагодженого функціонування ринку цінних паперів, регульованого державою та інтегрованого у світові фондові ринки.

Мета роботи полягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати основні риси функціонування ринку боргових цінних паперів в Україні.

Відповідно до поставленої мети в курсовій роботі поставлено і вирішено такі завдання науково-теоретичного, методичного та практичного характеру:

-проведення аналізу передумов виникнення й розвитку боргових цінних паперів, визначення тенденцій правового регулювання відносин, що виникають у царині їх випуску та обігу;

-аналіз особливостей випуску та обігу боргових цінних паперів як інструменту залучення фінансових ресурсів;

-подальше обґрунтування основних теоретичних проблем, що виникають на ринку України і специфіки участі боргових цінних паперів у міжнародному обороті.

Об’єктом дослідження є специфіка боргових цінних паперів як інструменту залучення фінансових ресурсів та ринок цінних паперів в Україні.

Предметом дослідження є відносини, пов'язані з участю боргових цінних паперів в обороті на ринку України, а також закордонний досвід використання боргових цінних паперів.

Методи аналізу боргових цінних паперів свідчать про розрахунки та прогнозування доходності і рівня ризику .

Інформаційними джерелами було використано :Закони України,Цивільний кодекс України та Бюджетний кодекс України

Розділ I Сутність, види та особливості використання боргових цінних паперів

1. Сутність та призначення боргових цінних паперів

В Україні у цивільному обороті існує така група цінних паперів, як боргові цінні папери.

Боргові цінні папери історично виникають першими. Згадки про векселі датуються ХІІ ст., облігаційні позики королів різних європейських держав дозволяли знаходити кошти для ведення воєн, колоніальних завоювань тощо. Боргові цінні папери класифікують за різними ознаками. До основних ознак належать:

1) терміни існування боргового зобов’язання; 2) характер отриманого доходу; 3) забезпеченість повернення суми боргу тощо.

За першою ознакою боргові цінні папери поділяються на:

-короткострокові(термін існування до одного року);

-середньострокові(від одного року до п’яти);

- довгострокові(від п’яти років до двадцяти, тридцяти й далі).

За другою ознакою боргові цінні папери поділяються на процентні,  коли дохід нараховується у твердофіксованих відсотках на суму номінального боргу і виплачуються у терміни та розмірах, передбачених умовами емісії, та дисконтні, коли дохід одержується у вигляді різниці між ринковою ціною боргового зобов’язання та номінальною сумою боргу. За третьою ознакою боргові цінні папери поділяються на забезпечені іншими ліквідними активами та незабезпечені.

Боргові цінні папери  — це цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання.

Вони передбачають, що емітент має зобов'язання сплатити їх власнику в установлений термін номінальну вартість цінного папера та виплатити дохід чи надати інші майнові права.

Боргові цінні папери надають інвестору право участі не у власному капіталі, а в залученні активів за умов боргу. Вони відрізняються від пайових цінних паперів порядком погашення, обігом, виплатою доходів та іншими ознаками.

В Україні до боргових цінних паперів належать:

– облігації (державні, місцевих позик, підприємств);

– казначейські зобов'язання України;

– ощадні (депозитні) сертифікати;

– векселі.

Боргові цінні папери використовуються з метою забезпечення залучення капіталу на умовах позики. Умовами їх емісії є чітке визначення термінів обігу, обов'язковість погашення та платність за користування залученими активами.

Банки з метою формування оптимальної структури ресурсної бази й отримання додаткових ресурсів для здійснення активних операцій можуть випускати власні боргові зобов'язання.

Боргові цінні папери можуть продаватися за номіналом, зі знижкою (дисконтом) або з надбавкою (премією). Кожна складова обліковується за відповідними рахунками.

Висновок: Отже,боргові цінні папери,за якими емітент несе зобов’язання повернути у визначений термін кошти,але які не дають їх власникам права на участь в управлінні діяльністю емітента.

1.2 Види боргових цінних паперів

Боргові цінні папери, за якими емітент несе відповідальність повернути у призначений термін кошти, інвестовані у його діяльність, але які не наділяють їхніх власників правом участі в управлінні підприємством.

В західних країнах ринок боргових зобов’язань, особливо державних, складає основну частину фондового ринку. Боргові інструменти є головними складовими інвестиційних портфелів портфельних інвесторів, у той час, коли частка акцій, як ризикових цінних паперів є незначною.

До боргових цінних паперів належать:

1. облігації підприємств;

2. державні облігації України;

3. облігації місцевих позик;

4. казначейські зобов'язання України;

5. ощадні (депозитні) сертифікати;

6. векселі.ціний папір фінансовий

Облігації підприємств (організацій) - це вид боргових цінних паперів, що служить цілям залучення грошових ресурсів для оновлення основного капіталу. Емітент несе зобов’язання перед власниками облігацій щодо їх викупу в обумовлений термін та щодо виплати доходу.

Власники облігацій не мають прав на участь в управлінні емітентом, вони виступають як кредитори, доходи яких залежать від результатів діяльності підприємства (організації).

За формою розпорядження облігації класифікуються на іменні, що свідчать про належність конкретному власнику, та на пред’явника, а за формою випуску - на купонні, що мають купони, по яких виплачуються відсотки, та безкупонні.

За строком обігу облігації бувають:

- короткострокові - випускаються на строк до 1 року;

- середньострокові - випускаються на строк від 1 до 5 років;

- довгострокові - випускаються на строк понад 5 років;

- вічні - які не передбачають зобов’язань емітента щодо їх остаточного погашення.

За способом забезпечення облігації розділяються на заставні та без-заставні.

Державні облігації України - облігації, що випускаються урядом України, з метою фінансування дефіциту державного бюджету країни. Зазвичай дохід від муніципальних облігацій звільнений від оподаткування. В Україні державні облігації представленні облігаціями внутрішньої та зовнішньої державної позики.

Облігації місцевих позик (муніципальні облігації) - облігації, що випускаються місцевою владою, як засіб залучення фінансових ресурсів для реалізації власних інвестиційних проектів, а також у випадку дефіциту місцевого бюджету. Зазвичай дохід від муніципальних облігацій звільнений від оподаткування .

Казначейські зобов'язання - боргові цінні папери, що емітуються державою в особі її уповноважених органів, розповсюджується винятково на добровільних засадах серед фізичних та юридичних осіб і засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету та дають право на отримання фінансового доходу або інші майнові права, відповідно до умов їх випуску.

Ощадний (депозитний) сертифікат відображає операції з депонування інвесторами коштів до банку на умовах позики.

Депозитний сертифікат – письмове свідчення банку щодо депонування номінальної суми позики з умовою її повернення у вказані у сертифікаті строки з виплатою твердо фіксованих. відсотків доходу, нарахованих на номінал. Ці цінні папери широко застосовують у біржовій торгівлі, причому, як вказувалося вище, в основному торгівлі проводиться значними кількостями та крупними номіналами .

За строком випуску депозитні й ощадні сертифікати класифікуються як строкові, тобто ті, що випущені на конкретний строк, та до запитання, строк обігу яких не встановлений .

На відміну від боргових розписок векселі мають властивість обігу - за допомогою передаточного напису вони можуть переходити з рук до рук. Ця властивість забезпечує векселям можливість:

виступати як засіб кредитування;

- прискорювати розрахунки між суб’єктами господарювання;

- служити інструментом оформлення взаємної заборгованості контрагентів;

- замінювати низку бартерних операцій.

Боргові цінні папери є одним із організаційно-правових способів опосередкування руху капіталу в економіці, від накопичення його у грошовій формі до перетворення у позичковий чи виробничий. Відповідно, сферу обігу власне цінних паперів можна розглядати як один із сегментів більш широкого механізму, що включає всі "канали" такого перерозподілу.

Боргові цінні папери засвідчують відношення позики між власником цінного паперу і компанією-емітентом. У нас найбільшого поширення набули такі різновиди боргових цінних паперів, як облігації і векселі. Услід йдуть депозитні і ощадні сертифікати.

Вексель є борговим зобов'язанням, по якому власник має безумовне право вимагати сплати зазначеної у векселі суми від особи, зобов'язаної по векселю. Тобто це - інструмент кредиту, і в той же час вексель може бути використаний, як розрахунковий засіб. За допомогою векселя можуть бути сплачені постачання товарів, надання послуг (комерційний кредит), оформлятися грошові зобов'язання. Векселі, що виникають унаслідок надання комерційного кредиту, називаються комерційними. Векселі, що оформляють грошові зобов'язання іменуються фінансовими.

Векселі можуть бути простими (соло-вексель) і перевідними (тратта). Простий вексель - це документ, що засвідчує безумовне зобов'язання векселедавця сплатити вказану суму у визначеному місці і в певний термін векселедержачу. Тратта містить пропозицію векселедавця (трасанта) платникові (трасатові) сплатити певну суму грошей у визначеному місці і в певний термін одержувачеві (ремітенту).

Безумовним зобов'язанням перевідний вексель стає лише тоді, коли платник акцептує його, тобто - погодиться з боргом. До акцепту платник є боржником лише умовно, а гарантія оплати лежить на векселедавцеві.

Як правило перевідний вексель виписується в тому випадку, якщо інша особа (на яку виписується вексель) має заборгованість перед векселедавцем. Як видно, перевідний вексель відрізняється від простого тим, що він є інструментом для переказу коштів з розпорядження однієї особи в розпорядження іншої особи (до речі сказати, особа може бути як юридичною, так і фізичною).

Вексель відрізняється від інших цінних паперів тим, що його емісія не вимагає державної реєстрації, а передача векселя між особами здійснюється за допомогою індосамента.

Облігація є терміновим борговим цінним папером, який дає своєму власникові право на здобуття грошових коштів у встановлені терміни в майбутньому. Сума коштів по облігації визначається величиною купонів і номінальною вартістю облігації (тобто, фактичною сумою боргу). Облігація - це терміновий цінний папір, тобто, емітується вона лише на певний період часу, а потім має бути погашена. Є ще терміни виплати по купонах - коли вони підходять, повинне робитися погашення купонів.

Купон - це сума, яку отримує тримач облігації через певні проміжки часу (купонні періоди). Вона залежить від номінальної вартості облігації, купонних періодів, ризків емітента, величини процентних ставок, прибутковості державних облігацій і так далі

Облігація може бути і бескупонною, в цьому випадку дохід виникає за рахунок різниці між ціною погашення і ціною розміщення і придбання облігації.

Можуть бути випущені облігації з умовою дострокового погашення, тобто, емітент має право погасити облігацію в будь-який термін до закінчення встановленого терміну облігації.

Облігація - це наданий емітенту кредит, який оформлений у вигляді цінного паперу, і всі платежі по облігації емітент повинен здійснювати в першу чергу по порівнянню з акціями, і - в обов'язковому порядку. В разі банкрутства або ліквідації підприємства-емітента, власники облігацій мають переважне право перед акціонерами.

Бувають конвертовані облігації, які можна обміняти на акції або інші облігації. Звичайно це - акції того акціонерного товаривства, яке випустило облігації. Такі облігації отримуються для того, щоб гарантувати дохід (по облігації), і в той же час мати можливість збільшити цей дохід, конвертувавши облігацію в акцію (звичайно, якщо дивіденди по акції вищі). Для конвертованих облігацій обмовляється пропорція, в якій облігації міняються на акції.

Облігації можуть випускатися як державою, так і різними регіонами, областями, містами, комерційними установами. Розділення їх відповідне: державні, субфедеральні, муніципальні і корпоративні.

Вважається, що облігації є хорошим інструментом для залучення інвестицій. Найбільший дохід зазвичай дають корпоративні облігації, але найнадійніші - державні (дохід по ним традиційно невеликий - плата за надійність).

Висновок:Отже, залежно від цільової спрямованості випуску та змісту операцій, що проводяться з використанням цінних паперів, всі вони поділяються на декілька видів. Кожен із видів цінних паперів має певне призначення використовується з метою забезпечення визначених операцій.