Тема 3. Особистісний аспект розуміння спілкування

1. Поняття особистості в психології

Категорія особистості посідає в сучасних наукових дослідженнях і суспільній свідомості одне з центральних місць. Завдяки цій категорії постають можливості для цілісного підходу, системного аналізу і синтезу психологічних процесів, функцій, станів, властивостей людини. Однак у психологічній науці не існує загальноприйнятого визначення природи особистості.

Епоху активного наукового вивчення особистості поділяють на 2 періоди: 1) кінець ХІХ - середина ХХ ст., цей період збігається з періодом становлення класичної психології; 2) розпочався у другій половині ХХ ст.

Особистістю є спеціалізований індивід, який є втіленням найсуттєвіших соціально значимих властивостей. Це людина, яка має свою життєву позицію, що утвердилася в результаті тривалої й копіткої свідомої праці. Особистості притаманна свобода волі, здатність до вибору, відповідальність. Глибина і багатство особистості зумовлені її зв'язками зі світом, іншими людьми, уявленнями про себе, своє «Я».

Особистість - це соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин. Вона виявляється і формується в процесі свідомої діяльності та спілкування. Особистість опосередковує та визначає рівень взаємозв’язків індивіда із суспільним та природним середовищем. Це об’єкт і суб’єкт історичного процесу та власного життя. Для розуміння природи особистості доречним є виявлення співвідношення цього поняття з іншими, що використовуються як у класичній, так і в сучасній психології.

Людина народжується на світ з генетично закладеними в неї потенційними можливостями стати саме людиною. Немовляті притаманні анатомічні та фізіологічні властивості тіла і мозку, що належать тільки людині. Вони забезпечують у перспективі оволодіння прямоходінням, знаряддями праці, мовою, розвиток інтелекту, самосвідомості. Але дана система біологічних, генетичних, анатомічних, фізіологічних чинників передбачає становлення людини лише в певних соціальних, культурно-історичних умовах цивілізації. Щоб підкреслити біологічно зумовлену належність новонародженої дитини і дорослої людини саме до людського роду та її відмінності від тварини, використовують поняття «індивід» як протилежне поняттю «особина» тварини.

Індивід - це людська біологічна основа розвитку особистості у певних соціальних умовах (Ю. Трофімов). Індивідом є одиничний представник роду людського, виду Homo sapiens (людина розумна); індивід є продуктом тривалого розвитку і носієм індивідуально-своєрідних рис (О. Скрипченко).

Який же смисл поняття «людина»? Людина - соціальна та біологічна істота, є носієм особистості. Це поняття ширше за поняття «особистість», оскільки включає в себе коло соціальних і біологічних ознак - антропологічних, етнографічних, культурних властивостей.

Особистість характеризується якісними та кількісними проявами психічних особливостей, які утворюють її індивідуальність. Індивідуальність - це поєднання психологічних особливостей людини, що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей. Індивідуальність проявляється в здібностях, домінуючих потребах, інтересах, рисах характеру, в почутті власної гідності, у системі знань, умінь і навичок; в рівні розвитку інтелекту, в індивідуальному стилі діяльності та поведінки, в типі темпераменту, в характері емоційної та вольової сфер. Індивідуальність формує таку характеристику особистості, яка забезпечує їй стиль взаємозв'язків з навколишньою дійсністю. Поняття особистості тлумачиться неоднозначно. Виділяють 4 основні аналітичні підходи: соціально-психологічний, індивідуально-психологічний, діяльнісний, генетичний.