Метод економічної теорії та його складові елементи.

Термін “метод” походить від грецького слова “metodas”, яке означає шлях до чогось.

Метод економічної теорії – це комплекс засобів та прийомів, що використовуються для проникнення в сутність економічного процесу в найбільш загальному філософському значенні. Метод означає засіб пізнання, як певну сукупність або систему прийомів і операцій з метою мисленого відтворення предмета, що вивчається, тобто це засіб для вивчення економічної теорії.

Методи економічної теорії поділяють на загальнофілософські та специфічні.

До загальнофілософських методів відносять:

філософські та загально-наукові принципи (розвитку, суперечності, детермінізму, взаємодії, об’єктивності, аналізу й синтезу, системності тощо);

закони діалектики (взаємозв’язок) – закон єдності і боротьби протилежностей, закон кількісно-якісних змін, закон заперечення заперечення;

категорії діалектики – це кількість і якість, сутність і явище, зміст і форма;

закони і категорії економічної теорії (закон вартості, грошового обігу тощо, категорії вартість, прибуток та ін.).

До специфічних методів належать:

метод наукової абстракції полягає у відокремленні найсуттєвіших характеристик процесу, виключенні з вивчення всього другорядного, випадкового для розкриття його внутрішніх, сталих зв’язків, дійсної тенденції руху. За допомогою цього методу виявляють і формують економічні категорії та економічні закони, які мають

конкретні прояви. До методів абстракції відносять:

- аналіз та синтез: аналіз – розкладання, розчленування досліджуваного об’єкта на складові частини з подальшим дослідженням кожної з них; синтез – це зворотній процес, що полягає в об’єднанні пізнаних взаємозалежних елементів явища в єдине ціле;

- індукція та дедукція: індукція – це метод пізнання, що базується на формуванні умовиводів від частини до цілого. Застосування індукції може призвести до неповного висновку, адже цей метод не може чітко характеризувати загальне, бо виходить тільки із частини. Дедукція – метод пізнання, що ґрунтується на умовиводах від цілого до його частини. Він дає можливість висунути гіпотезу, тобто науково обґрунтоване

припущення про природу, структуру або закономірність розвитку явища, процесу.

поєднання логічного та історичного підходу до вивчення економічної теорії, який передбачає пізнання економічних явищ з моменту їхнього виникнення, у процесі розвитку і зникнення, відкриття якісно нових форм виявлення економічних явищ і процесів. Логічне і історичне доповнюють одне одного і дають змогу всебічно досліджувати економічні явища.

На сучасному етапі розвитку економічної науки і практики, окрім зазначених вище методів, широко використовують такі прийоми дослідження як:

якісний і кількісний аналіз. Так, при дослідженні категорії “робоча сила” виявляємо її якісну сторону – здатність до роботи, а потім і кількісну – кількість самої робочої сили;

математичний і статистичний методи аналізу;

створення економічних моделей. Моделі відбивають економічне життя, є механізмом умовного відтворення і служать для перетворення його відповідно до мети дослідження. В економічній теорії моделі використовують за допомогою графіків при вивченні мікро- та макроекономіки;

проведення економічних експериментів. Економічний експеримент – це штучне відтворення економічного явища або процесу з метою вивчення їх у найсприятливіших умовах та подальшого практичного змінювання. Економічні експерименти дають змогу на практиці перевірити обґрунтованість наукових рекомендацій.

Критерієм правильності теоретичних висновків є практика, яка може визначити їхню достовірність або помилковість.