Тема 1. Предмет, функції та метод економічної теорії.

План

Етапи виникнення, становлення та розвитку економічної теорії.

Об’єкт вивчення економічної теорії, її предмет, функції та місце в системі економічних наук.

Економічні закони та категорії, їх сутність та класифікація.

Метод економічної теорії та його складові елементи.

1. Етапи виникнення, становлення та розвитку економічної теорії.

Етапи розвитку економічної теорії:

Зародження економічної думки.

Термін “економія” (“ойкономія”) уперше ввів давньогрецький філософ Ксенофонт (бл.430-355рр.

до н.е.) в працях “Домоустрій”, “Кіропедія” та ін. Поняття “економіка” ввів давньогрецький мислитель Аристотель (ІІІ ст. до н.е.). Описуючи організацію господарства в маєтку рабовласника, він фактично обґрунтував суть економіки як науки про домашнє господарство: грецьке “ойкос” – означає дім, господарство; “номос” – вчення, закон.

Отже, економічна думка зародилась в стародавньому світі. Це була певна система поглядів на господарські явища, рушійні сили економічної діяльності людей того часу. Істотного розвитку вана досягла в епоху рабовласництва. Відомі давньогрецькі мислителі тих часів, що досліджували економічну діяльність - Аристотель, Платон, Ксенофонт. Вершиною економічної думки Давньої Греції були твори Аристотеля (в працях “Політика” й “Афінська політія” поділив науку про багатство на економіку, під якою розумів виробництво благ для задоволення потреб людей, і хрематистику, що означає вміння наживати достаток, або діяльність, спрямовану на нагромадження багатства).

Формування економічної теорії як науки.

Відбувається поступово, в процесі історичного розвитку суспільства і остаточно завершується в 17 - 18 ст. в період становлення капіталістичного способу виробництва та формування національного ринку. Розглянемо основні економічні школи того часу в порядку їх виникнення:

меркантилізм;

фізіократи;

класична англійська буржуазна політекономія;

марксизм.

Перша школа політичної економії під назвою меркантилізм виникла на основі узагальнення досвіду первісного нагромадження капіталу 15-18 ст. ЇЇ засновник А.Монкретьєн в праці “Трактат політичної економії” в 1615 р. вперше ввів термін політична економія (від грецької - мистецтво правити державою, що означало “наука державного управління економікою”) під яким довгий час розвивалась економічна теорія. Меркантилісти визначали багатство у золоті і сріблі, його джерелом вважали зовнішню торгівлю, саме тому об’єктом їх дослідження була виключно сфера обігу. Виробництво вони розглядали як необхідне зло, засіб для забезпечення припливу грошей в економіку.

Справді наукового характеру надала економічній теорії класична політична економія, в якій утворилися дві школи: французька (фізіократи) і англійська (англійська буржуазна класична політична економія).

Фізіократи (від грецької “влада природи”) критикували меркантилізм і вважали, що увага держави має бути зосереджена на створенні багатства із “утворів землі”, вважали що джерелом багатства є земля. Засновник цього напряму – Ф.Кене, який вперше в історії розглянув процеси відтворення, як постійне повторення процесу виробництва та збуту в роботі “Економічна таблиця”(1758р.). Видатним представником фізіократів є У.Петті (Англія) – автор трудової теорії вартості “Трактат про податки та збори” (1662) та П. Буагільбер (Франція).

Англійська класична політична економія виникла в другій половині 18ст. на мануфактурній стадії капіталізму та досягла найвищого розвитку в працях А.Сміта “Дослідження про природу і причини багатства народів” (1776) і Д.Рікарло “Основи політичної економії та оподаткування” (1817). Предметом економічної науки у класиків було виробництво матеріальних благ у всіх його галузях (вперше зробили предметом аналізу сферу виробництва, а не сферу обігу).

Досягнення англійської класичної політичної економії:

дала перше наукове визначення процесу функціонування капіталістичної системи господарства на стадії вільної конкуренції;

нбґрунтувала головний принцип розвитку цієї системи – обмеження втручання держави в економіку;

розкрила механізм ринкового саморегулювання на основі вільних цін, які формувалися під впливом попиту та пропозиції (“невидима рука” Сміта).

середині 19 ст. формується марксизм, його основи викладені в фундаментальній праці К.Маркса “Капітал” (4 томи). Особливе місце марксизму визначається наступним:

вперше застосували метод матеріалістичної діалектики для пізнання економічних процесів;

створили струнку наукову теорію вартості і додаткової вартості;

суть суспільно-економічної формації розглядали в діалектичній єдності і боротьбі продуктивних сил (ПС) і виробничих відносин (ВВ);

розвиток людського суспільства пов’язували з найвищим розвитком матеріального виробництва, демократії та особистості.