- •Передмова
- •Вступ у вікову психологію
- •Предмет і завдання вікової та педагогічної психології.
- •Методи вікової та педагогічної психології.
- •1. Предмет і завдання вікової та педагогічної психології.
- •2. Сучасні теоретичні концепції вікової та педагогічної психології.
- •1. Психоаналіз (3. Фрейд)
- •2. Біхевіорізм (Дж.Уотсон, Дж. Годфруа, к.Флейк-Хобсон, б.Скіннер).
- •3. Гуманістична психологія (к. Роджерс, а. Маслоу, в.Франкл,
- •4. Культурно-історична концепція л.С.Виготського
- •5. Психологія відношень (в.М.Мясищев)
- •3. Методи вікової та педагогічної психології.
- •Проблеми вікової періодизації психічного розвитку
- •1. Загальна характеристика розвитку психіки людини.
- •2. Основні умови психічного розвитку.
- •3. Взаємозв'язок навчання, виховання та розвитку психіки.
- •4. Роль діяльності у психічному розвитку дитини.
- •5. Рушійні сили розвитку психіки.
- •6. Проблеми вікової періодизації.
- •Раннє дитинство
- •Психіка новонародженої дитини.
- •Розвиток немовляти.
- •Розвиток дитини раннього віку.
- •Психіка новонародженої дитини.
- •Розвиток немовляти.
- •Розвиток дитини раннього віку.
- •Психологія дошкільника
- •Сюжетно-рольова гра як провідна діяльність.
- •Розвиток пізнавальних процесів дошкільника.
- •Сюжетно-рольова гра як провідна діяльність.
- •Розвиток пізнавальних процесів дошкільника.
- •Психологія молодшого школяра
- •1. Загальна характеристика початкового періоду шкільного життя дитини.
- •2. Психологічна характеристика готовності та адаптації дитини до навчання в школі.
- •Розвиток пізнавальних процесів у молодших школярів.
- •4. Навчальна діяльність молодших школярів.
- •5. Особливості спілкування молодших школярів.
- •Психологія підлітка
- •1 . Загальна психологічна характеристика підліткового віку.
- •2. Особливості анатомо-фізіологічного розвитку підлітків.
- •3. Новоутворення в підлітковому віці.
- •4. Розвиток психічних процесів у підлітковий період.
- •5. Основні особливості спілкування підлітка з дорослими та однолітками.
- •Характеристика старшого шкільного віку
- •1. Загальна характеристика ранньої юності.
- •2. Спілкування та дружба в юнацькому віці.
- •3. Особливості юнацького кохання, підготовка до сімейного життя.
- •4. Формування особистості старшокласника.
- •5. Пізнавальні процеси і розумовий розвиток старшокласника, формування професійних інтересів.
- •Вік дорослості
- •1. Анатомо- фізіологічні особливості періоду дорослості.
- •2. Розвиток психічних процесів в період дорослості.
- •3. Психосоціальний розвиток дорослих.
- •4. Кризи віку дорослості.
- •Розділ 2. Педагогічна психологія Психологія навчання
- •1. Поняття научіння, навчання, учіння.
- •2. Рівні та типи научіння.
- •3. Загальна характеристика навчальної діяльності та її структури.
- •4. Чинники ефективності навчання.
- •5. Типи та види навчання.
- •6. Способи активізації навчальної діяльності школярів.
- •Психологія виховання і самовиховання як цілеспрямованого процесу формування особистості
- •1. Значення психологічних знань для побудови теорії виховання.
- •2. Психологічні механізми формування особистості.
- •3. Проблема управління вихованням.
- •4. Характеристика чинників ефективності виховної роботи.
- •5. Показники і критерії вихованості, їх психологічна природа.
- •6. Психологія самовиховання та перевиховання.
- •Психологія педагогічної діяльності і особистості вчителя
- •Професійно значущі якості особистості вчителя.
- •2. Педагогічні здібності вчителя та їх розвиток.
- •3. Стилі педагогічної діяльності та спілкування
- •Бар'єри педагогічної взаємодії
- •Список використаної літератури
5. Рушійні сили розвитку психіки.
Діалектико-матеріалістична теорія розвитку розглядає процес становлення особистості як "саморух", що визначається єдністю його зовнішніх і внутрішніх умов. Зовнішні умови - умови природного й суспільного середовища. Зовнішнє, об'єктивне, засвоюючись індивідом, стає внутрішнім, суб'єктивним його надбанням. Зовнішні та внутрішні умови розвитку - це протилежності, що не тільки взаємопов'язані, а й переходять одна в одну.
У зарубіжній психології є спроби вбачати рушійну силу онтогенезу психіки в урівноважуванні взаємовідносин індивіда з навколишнім середовищем (Ж. Піаже).
Г. С. Костюк вважає, що у психічному розвитку внутрішні суперечності, що виникають у житті особистості, спонукають до активності, спрямованої на їх подолання. Одні суперечності долаються, натомість виникають нові, що ведуть до нових дій. Отже, внутрішні суперечності - рушійні сили розвитку.
Г. С. Костюк виділяє такі основні суперечності:
— розходження між новими потребами, цілями, прагненнями особистості та досягнутим нею рівнем оволодіння засобами, необхідними для їх задоволення;
— розходження між новими пізнавальними цілями і наявними в учнів способами дій;
— розходження між досягнутим рівнем розвитку індивіда і способом його життя;
— розходження між очікуваним, бажаним майбутнім і теперішнім.
Навчання і виховання сприяють не тільки переборенню внутрішніх суперечностей, що виникають у житті особистості, а й їх виникненню.
6. Проблеми вікової періодизації.
Л. С. Виготський зазначає, що від правильного вирішення проблеми вікової періодизації залежить стратегія побудови системи виховання і навчання підростаючого покоління. Поняття віку має відносне значення. Вік - якісно особливий етап психічного розвитку, який характеризується значною кількістю змін, які становлять у сукупності своєрідність структури особистості на даному етапі її розвитку.
Існують різні підходи до проблеми вікової періодизації.
За В. Штерном, процес індивідуального розвитку дитини будується відповідно до основних періодів біологічної еволюції та історичного розвитку людства (перші місяці - стадія ссавців, друге півріччя - стадія мавпи, потім - розвиток первісних народів, вступ до школи - засвоєння людської культури в дусі античності тощо).
За Ране Заззо, етапи дитинства збігаються зі ступенями системи виховання і навчання дітей (раннє дитинство, дошкільний вік, початкова освіта, стадія навчання в середній школі тощо).
За П. П. Блонським, основним критерієм вікової періодизації є поява і зміна зубів (беззубе дитинство, дитинство молочних зубів, дитинство постійних зубів).
Для підходу, на якому базуватиметься наш розгляд вікової періодизації, характерне виділення періодів психічного розвитку дитини на основі істотних особливостей цього розвитку (Л. С. Виготський, Д. Б. Ельконін). Автори використовують три основні критерії вікової періодизації:
1) соціальну ситуацію розвитку;
2) провідну діяльність;
3) центральне вікове утворення.
Перше запитання, на яке варто дати відповідь, вивчаючи динаміку будь-якого віку, - зазначає Л.С.Виготський, - це запитаним про суть соціальної ситуації розвитку. Соціальна ситуація розвитку - своєрідні, специфічні для даного віку, виключні, єдині та неповторні взаємини між дитиною і навколишньою дійсністю, насамперед за все соціальною.
Новоутворення - це новий тип побудови особистості та її діяльності, психічні й соціальні зміни, що вперше виникають на певному віковому ступені, і які в самому основному визначають свідомість дитини, її ставлення до середовища, її внутрішнього і зовнішнього життя, весь хід її розвитку в даний період. Вікові новоутворення формуються в кінці періоду. Найбільш значуще новоутворення для наступного етапу розвитку - центральне. Ті новоутворення, які безпосередньо пов'язані з основним, називаються центральними лініями розвитку в певний вік.
Перебудова соціальної ситуації розвитку під впливом новоутворень, що виникають у свідомості дитини, - суть і зміст критичних періодів.
Д. Б. Ельконін виділяє основні принципи побудови вікової періодизації (Додаток №1). Розвиток - це внутрішньо детермінований, діалектично суперечливий цілеспрямований процес, де "плавні" еволюційні періоди змінюються "стрибками". Відповідно вікова періодизація повинна базуватися па конкретно-історичному розумінні розвитку людства. Виявлення переломних критичних точок, пошук внутрішніх протиріч, врахування особливостей чергування критичних періодів і стабільних - усе це важливо для побудови вікової періодизації. Межами віку є кризи. В психічному розвитку можна виділити епохи, стадії, фази.
Кожен вік має специфічну, єдину структуру. Динаміка розвитку - сукупність законів, які визначають період виникнення, зміни структурних новоутворень.
Стадії не просто йдуть одна за одною. Досягнення попередньої стадії включаються в наступну і використовуються в нових функціональних ансамблях, складніших взаємовідносинах особистості із суспільним середовищем.
