2. Психологічна характеристика готовності та адаптації дитини до навчання в школі.

Зі складного комплексу якостей, з яких складається готовність дитини до школи, виділяються:

1) фізична готовність;

2) психологічна готовність:

а) суб'єктивна (бажання йти до школи, готовність прийня­ти нову позицію школяра, прагнення до неї);

б) об'єктивна:

• інтелектуальна (диференціація сприймання, розвине­ний пізнавальний інтерес, володіння розумовими опе­раціями, вміння виділити навчальне завдання, на­явність певного словникового запасу, раціональний підхід до дійсності);

• моральна (знання норм поведінки, позитивне ставлен­ня до них, їх втілення у спілкуванні, наявність якостей, необхідних для спілкування);

• соціальна (потреба спілкуватися з дітьми, уміння підпорядковуватися інтересам дитячої групи);

• вольова (уміння підпорядковуватися меті, досягати вирішення завдання, спостерігати, слухати, запам'ято­вувати, розвинута дисциплінованість, сформована еле­ментарна вольова дія).

Дуже складним для першокласника є період адаптації до школи. Найчастіше він триває від 4 до 7 тижнів. Основними при­чинами появи шкільної дезадаптації дитини можуть стати:

1) сам процес, навчання;

2) особливості взаємин з учителем та однокласниками;

3) особливості виховання в сім'ї;

4) вроджені особливості центральної нервової системи.

Психологічна готовність до спілкування передбачає вміння будувати свої взаємини з учителем та однолітками.

В групах дітей існує певна ієрархія стосунків: лідер, основна маса активних, з вільним самопочуттям і добрим ставленням один до одного, діти яких не сприймають (нехтувані) .

Причини появи таких дітей (за Мухіною B.C):

- постійно неохайний вигляд дитини, недбалість в одязі;

- не дуже кмітливі, вайлуваті, повільні діти, які не вміють гратися, викликають роздратування у ровесників;

- вередуни, плакси, забіяки, через поведінку яких ускладнюються нормальні стосунки у грі чи поза нею;

- відлюдькуваті, невпевнені в собі діти, які не вміють і бояться спілкуватись; діти, яких не сприймають вчителі.

Відповідно до цього високому рівню адаптації дитини до школи сприяють: задоволеність спілкуванням з дорослими, демо­кратичний стиль спілкування вчителя, благополуччя дитини в групі, повна сім'я, високий рівень освіти батьків, врахування вчи­телем індивідуальних особливостей дитини.

3. Розвиток пізнавальних процесів у молодших школярів.

Виділяють такі категорії молодших школярів щодо розу­мового розвитку:

— діти з нормальним розумовим розвитком;

— діти-вундеркінди (з яскраво вираженою розумовою активністю, підвищеною потребою в розумовому наванта­женні, здатністю до самоорганізації);

— діти із затримкою розумового розвитку (діти, які трива­лий час хворіли, педагогічно запущені діти, із сімей з іншомовного середовища, з пошкодженими аналізато­рами);

— розумово відсталі діти (діти з органічними ушкодженнями головного мозку). Такі діти повинні вчитися у спеціальній школі.

Початок навчання у школі сприяє формуванню у дитини нових психічних утворень: довільності, внутрішнього плану дій, самоконтролю, рефлексії.

У молодших школярів сприймання стає більш довільним, цілеспрямованим і категорійним процесом. Сприймаючи нові для них предмети і явища, учні прагнуть відносити їх до певної категорії об'єктів. Особливості сприймання молодших школярів виявляється у виконанні завдань на вибір об'єктів з певної їх сукупності. Вибираючи предмети, вони орієнтуються здебільшого на їх колір та форму. В одних випадках за характерну ознаку предмета вони беруть форму, а в інших - колір. Чим старші учні початкових класів, тим більша роль у їх сприйманні належить формі. Зростає і точність розрізнення форм предметів. Молодші школярі широко використовують форму для впізнавання предметів і порівняння навіть у тих випадках, коли вони не знають назви форми. Зростання обізнаності учнів з назвами форми (трикутник, чотирикутник, круг тощо) відіграє важливу роль у розвитку точності й повноти сприймання.

У першокласників трапляються труднощі в сприйманні форми та її відображення. Деякі з них допускають помилки в зображенні фігур, написанні букв та цифр. У перші тижні навчання 12,3% першокласників "перевернуто" пишуть цифру 6, 10,6% - букву Я, 19,2% - букву Б. Більшість цих дітей відчуває труднощі і в сприйманні розміщення предметів у просторі.

В учнів третіх класів удосконалюється робота аналізаторів, підвищується їх чутливість до різних властивостей предметів. Дівчата краще диференціюють предмети за кольором, ніж хлопці. Під впливом навчання вдосконалюється диференціація кольорів як у хлопчиків, так і у дівчаток. У дітей збільшується кількість слів, якими вони означають кольори та їх відтінки (блідо-рожевий, світло-зелений, темно-зелений тощо). Розвивається здатність диференціювати відтінки світлоти об'єктів. Підвищується у молодших школярів і здатність розрізняти висоту звуків, чому особливо сприяють заняття з музики і співів. Для початку навчання музики молодший шкільний вік є найбільш сприятливим.

Учням молодшого шкільного віку важко сприймати перспективу. Малюючи такі предмети, як стіл, будинок, літак тощо, першокласники виділяють об'ємні ознаки, але ще не передають перспективи.

Формується в учнів здатність спостерігати явища навколишньої дійсності, тобто, виходячи з певної мети, помічати їх, виявляти істотні деталі, установлювати взаємозв'язки між ними. Можливості виконання учнями таких завдань широко відкриваються тоді, коли вони ознайомлюються з початковим геометричним матеріалом, працюють з картиною на уроках мови, природознавства, ведуть щоденники спостережень за змінами в природі, температурою, хмарністю, опадами, напрямом вітру, змінами в житті рослин та тварин тощо. Вирізання, ліплення, конструювання, моделювання, також потребують сприймання і тим самим виступають як стимулятори розвитку.

У дітей молодшого шкільного віку (в силу обмеженості їх життєвого досвіду і знань) сприймання недостатньо точні і деталізовані . Діти спочатку не можуть самостійно виділити головні і суттєві особливості предметів.

Перехід від мимовільної до довільної уваги пов'язаний зі зміною її місця в структурі діяльності. Розвиток довільної уваги в молодшому шкільному віці залежить від виконання цілей, які ставлять дорослі, цілей, які ставить сам учень і сам контролює їх виконання, довільна увага дозволяє відповідально ставитись до навчання, правильно виконувати завдання. Уміння правильно організовувати діяльність розвиває уважність.

Об'єм, стійкість, концентрація уваги до 4 класу стає такою, як і у дорослих, переключення - вище. Це зв'язано з рухливістю процесів в центральній нервовій системі дитини, діти швидко переходять від одного виду діяльності до іншого.

З 6 до 14 років розвивається механічна пам'ять на не пов'язані логічні одиниці інформації. Основним способом запам'ятання є багаторазове повторення. Тому завдання дорослих навчити мнемічним прийомам запам'ятання, бо їх незнання, невміння користуватися ними є основною причиною слабкої довільної пам'яті. Оволодіння мнемічними прийомами підвищує продуктивність словесно-логічної пам'яті.

Мислення від наочно-образного піднімається до словесно-логічного на основі конкретних понять. Виділяючи загальні і істотні ознаки в об'єкті, групуючи за певною ознакою, систематизуючи, порівнюючи, учень поступово переходить до абстрагування.

Вдосконалюється відтворююча уява, стаючи дедалі реалістичнішою і керованішою. З 7-8 років з'являється творча уява, довільне комбінування уявлень минулого досвіду поступово переходить до логічно обгрунтованої побудови нових образів.

Розкриваються загальні і спеціальні здібності, які дозволяють говорити про обдарованість. Загальні проявляються в швидкості засвоєння нових знань, умінь, навичок. Спеціальні - в глибині вивчення окремих предметів.

Розвиток інтелекту, мисленнєвої здібності, іде в двох напрямках: засвоєння і активне використання мови , як засобу мислення та практичне розв'язування завдань. Якщо один із аспектів слабше представлений, то інтелектуальний розвиток протікає як односторонній процес. Під час домінування практичних дій розвивається наочно-дійове мислення і може відставати образне і словесне, коли домінує образне, то проходить затримка в розвитку практичного і теоретичного мислення.

Пізнавальні інтереси першокласників характеризуються простим накопиченням вражень і відомостей про навколишній світ.