2.3 Основні поняття і загальна характеристика системи підготовки спортсмена

Сучасна система підготовки спортсмена є складним, багатофакторним явищем, що включає цілі, завдання, засоби, методи, організаційні форми, матеріально-технічні умови і тощо, які забезпечують досягнення спортсменом найвищих спортивних показників, а також організаційно-педагогічний процес підготовки спортсмена до змагань.

У структурі системи підготовки спортсмена виділяють:

- спортивне тренування;

- змагання;

- позатренувальні і позазмагальні чинники, які впливають на результативність тренування і змагань.

Спортивне тренування як найважливіша складова частина системи підготовки спортсмена являє собою спеціалізований педагогічний процес, заснований на використанні фізичних вправ з метою вдосконалення різних якостей, здібностей, сторін підготовленості, що забезпечують спортсмену досягнення найвищих показників в обраному виді спорту або будь - якої конкретної його

У процесі спортивного тренування вирішуються загальні і приватні завдання, які, в кінцевому рахунку забезпечують спортсмену:

- міцне здоров'я;

- ідейне, моральне та інтелектуальне виховання;

- гармонійний фізичний розвиток;

- технічну і тактичну майстерність;

- високий рівень розвитку спеціальних фізичних, психічних, моральних і вольових якостей;

- високий рівень розвитку знань і навичок в області теорії і методики спорту.

В результаті спортивного тренування відбуваються різноманітні морфологічні та функціональні зміни в організмі спортсмена, що визначають стан його тренованості, яке прийнято пов'язувати переважно з адаптаційними перебудовами біологічного характеру, що відображають можливості різних функціональних систем і механізмів.

Зазвичай виділяють загальну і спеціальну тренованість.

Загальна тренованість змінюється під впливом неспецифічних вправ, які зміцнюють здоров'я, підвищують рівень розвитку фізичних якостей і функціональних можливостей органів і систем організму стосовно різних видів м'язової діяльності.

Спеціальна тренованість є результатом вдосконалення спортсмена в конкретному виді м'язової діяльності, обраному в якості предмета спортивної спеціалізації.

В даний час фахівці часто виділяють допоміжну тренованість, яка створює основу для спеціальної тренованості і займає проміжне положення між нею і загальної тренованістю.

Тренованість спортсмена слід відрізняти від підготовленості - поняття більш широкого, що відображає весь комплекс здібностей спортсмена до прояву максимальних можливостей і демонстрації високих результатів у змаганнях.

Підготовленість включає крім тренованості і інші складові спортивної майстерності:

- теоретичні знання;

- психологічну установку на демонстрацію максимального результату;

- мобілізаційну готовність до спортивної боротьби та ін.

Стан найвищої підготовленості, характерний для даного етапу спортивного вдосконалення, зазвичай означають як готовність до досягнення, або стан спортивної форми.

У структурі підготовленості спортсменів слід виділяти ряд відносно самостійних сторін, що мають істотні ознаки:

- технічну ознаку;

- фізичну ознаку;

- тактичну ознаку;

- психологічну ознаку;

- інтегральну ознаку.

Це впорядковує уявлення про складові спортивної майстерності, дозволяє певною мірою систематизувати засоби і методи їх вдосконалення, систему контролю та управління процесом спортивного вдосконалення.

Разом з тим слід враховувати, що в тренувальній і особливо в змагальної діяльності жодна з цих сторін не проявляється ізольовано, вони об'єднуються в складний комплекс, спрямований на досягнення найвищих спортивних показників.

Ступінь включення різних елементів у такий комплекс, їх взаємозв'язок і взаємодія обумовлюються закономірностями формування функціональних систем, націлених на кінцевий результат, специфічний для кожного виду спорту і компонента тренувальної та змагальної діяльності.

Слід враховувати, що ступінь досконалості кожної зі сторін підготовленості залежить від інших її сторін, визначається ними і, в свою чергу, визначає їх рівень розвитку.

Технічна підготовленість спортсмена залежить від рівня розвитку різних рухових якостей:

- сили;

- швидкості;

- гнучкості;

- витривалості;

- спритності.

Рівень прояву рухових якостей (наприклад, витривалості) тісно пов'язаний з економічністю техніки, спеціальної психічною стійкістю до стомлення, умінням реалізовувати раціональну тактичну схему змагальної боротьби в складних умовах.

Разом з тим тактична підготовленість пов'язана не тільки зі здатністю спортсмена до сприйняття і оперативної переробки інформації, умінням скласти раціональний тактичний план і знаходити ефективні шляхи вирішення рухових завдань в залежності від ситуації, що склалася, але і з рівнем технічної майстерності, функціональної підготовленості, розвитку сміливості, рішучості, цілеспрямованості і т. д.

Спортивні змагання являють собою об'єктивний спосіб демонстрації досягнутих результатів, оцінки та порівняння досягнень окремих спортсменів і команд.

Змагання є також засобом відбору та підготовки спортсменів, пізнання резервних можливостей людини, формування особистості.

Змагальна діяльність спортсмена передбачає безпосередню демонстрацію в змаганнях його можливостей у відповідності з правилами та способами ведення спортивної боротьби, в конкретному виді спорту.

Змагальна діяльність може розглядатися у вузькому і широкому значенні слова.

У вузькому сенсі це всі ті прийоми і дії спортсмена, які складають зміст змагальної боротьби безпосередньо в грі, поєдинку, сутичці, на дистанції і т. ін.

У широкому сенсі це поведінка в цілому спортсмена і навколишніх осіб (тренерів, суддів, організаторів, лікарів та ін.) під час змагань.

До позатренувальних та позазмагальних чинників, що підвищують результативність тренування і змагань, відносяться як тісно пов'язані зі спортивною тренуванням, так і ті, що мають до неї непряме відношення (наприклад, роль і місце спорту в суспільстві, рівень загального науково-технічного прогресу в країні та ін.).

До чинників, які прямо впливають на результативність тренування і змагань, в першу чергу відносяться:

- організаційні та матеріально-технічні умови підготовки;

- рівень медичного та наукового забезпечення підготовки;

- рівень спеціальних знань і майстерності тренерів і спортивних функціонерів;

- організація ідейно-виховної та патріотичної роботи та ін.

Одні з цих чинників відносно самостійні, хоча і дуже впливають на ефективність тренування і змагань (наприклад, умови життя, стан місць змагань), інші найтісніше взаємопов'язані із засобами і методами самої спортивного тренування, способами ведення змагальної боротьби (наприклад, спортивна форма та інвентар, тренажерні пристрої, що стимулюють ефективність фізичного та технічного вдосконалення та ін.).

До чинників, які непрямо впливають на результативність тренування і змагань відносяться:

- роль і місце спорту в суспільстві;

- рівень загального науково-технічного прогресу в країні та ін.

У процесі підготовки спортсмена виділяють дві взаємопов'язані сторони:

- перетворювальну - вдосконалення, перетворення людиною своєї природи, розширення меж своїх можливостей;

- пізнавальну - придбання суми знань, умінь і навичок, необхідних для досягнення високих спортивних показників, успішної громадської та виробничої діяльності.

Основним результатом реалізації системи спортивної підготовки є спортивне досягнення, рівень якого визначається обдарованістю спортсмена, спрямованістю та ефективністю системи підготовки.

Вище спортивне досягнення - це показник, який свідчить про максимальні можливості людини в даному виді спорту на конкретному етапі його розвитку у світі або в окремій країні. Вищі досягнення спортсменів різних країн, як правило, відображають популярність і рівень розвитку даного виду спорту, ставлення до нього суспільства, ефективність школи спорту.

Школа спорту - це сформована організаційно-методична система підготовки спортсменів, сформована під впливом соціально-економічних умов, досягнень спортивної науки та практики. Радянській школі спорту притаманні такі риси, як партійність, народність, науковість, інтернаціоналізм. Радянська школа спорту отримала визнання у всьому світі, основні її елементи широко використовуються при підготовці спортсменів у різних країнах.