МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Івано-Франківський національний технічний
університет нафти і газу
Кафедра нафтогазового обладнання
А. П. Джус
Ремонт
нафтогазопромислового
обладнання
Лабораторний практикум
Івано-Франківськ
2013
УДК 622.276.05
ББК 33.36-5
Д – 42
Рецензент:
Костриба І. В кандидат технічних наук, доцент кафедри нафтогазового обладнання Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу
Рекомендовано методичною радою університету
(протокол № 5 від 28.05.2013 р.)
Джус А. П.
Д–42 Ремонт нафтогазопромислового обладнання: лабораторний практикум. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2013. – 27 с.
МВ 02070855-4056-2013
Даний лабораторний практикум розроблено відповідно до робочої програми з дисципліни “Ремонт нафтогазопромислового обладнання”.
Практикум містить мету заняття, об’єкт для проведення заняття і його тривалість, вказівки щодо підготовки, порядоку виконання роботи, оформлення і захисту звіту, питання для самоконтролю та перелік рекомендованих джерел.
Призначений для підготовки спеціалістів та магістрів спеціальності 7.05030403, 8.05030403 “Обладнання нафтових і газових промислів” спеціалізації „Експлуатація нафтогазопромислового обладнання”. Може бути використаний студентами денної та заочної форм навчання.
УДК 622.276.05
ББК 33.36-5
МВ 02070855-4056-2013 © Джус А. П.
© ІФНТУНГ, 2013
Зміст
Вступ |
4 |
Лабораторне заняття № 1……………………………………. Вивчення конструкції, принципу роботи та технічної характеристики виробу |
5 |
Лабораторне заняття № 2……………………………………. Підготовка та розбирання виробу, що підлягає ремонту |
8 |
Лабораторне заняття № 3…………………………….………. Дефектування деталей виробу |
12 |
Лабораторне заняття № 4……………………………………. Розроблення технологічного процесу ремонту виробу |
16 |
Лабораторне заняття № 5……..……………...………………. Комплектування та складання відремонтованого виробу |
20 |
Лабораторне заняття № 6……………………………………. Контроль якості відремонтованого виробу |
24 |
Перелік рекомендованих джерел
|
27 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Вступ
Зміст вивчення дисципліни „Ремонт нафтогазопромислового обладнання” визначений вимогами кваліфікаційної характеристики інженера-механіка спеціальності „Обладнання нафтових і газових промислів” спеціалізації „Експлуатація нафтогазопромислового обладнання”. З метою підготовки спеціалістів високого рівня враховано вимоги посадових інструкцій інженерів механо-енергетичних служб, в обов’язки яких входить монтаж, ремонт та раціональна експлуатація нафтогазопромислового обладнання, а також його проектування, виготовлення і випробування згідно вимог галузі.
Вивчення дисципліни грунтується на знаннях, набутих студентами в результаті вивчення ряду дисциплін загальнонаукового, загальнотехнічного та спеціального циклів на попередніх етапах навчання: теоретичної механіки, опору матеріалів, деталей машин, гідромашин і компресорів, машин та обладнання для видобутку нафти і газу та ін. Особливу роль відіграють знання та вміння, набуті під час проходження практик. Знання та вміння, отримані студентами при вивченні дисципліни, повинні бути достатніми для творчої самостійної роботи над дипломним проектом та наступної інженерної діяльності на виробництві.
Відповідно до розробленого лабораторного практикуму лабораторні заняття мають індивідуальний характер, націлюють студента на інтенсивне навчання. На початку семестру кожний студент отримує креслення виробу нафтогазопромислового обладнання, який є в наявності у лабораторіях кафедри, і працює з ним протягом навчального курсу. Послідовність проведення лабораторних занять відповідає основним етапам ремонтного циклу виробу. Узгодивши з викладачем, студент може використати для виконання лабораторних робіт виріб, який він розробляє в курсовому проекті або при виконанні науково-дослідної роботи.
Кожне лабораторне заняття оформляється звітом, який захищається.
Лабораторне заняття № 1
Вивчення конструкції, принципу роботи та технічної характеристики виробу.
1 Мета заняття
1.1 Ознайомлення з призначенням, конструкцією, принципом роботи та технічною характеристикою виробу.
1.2 Виконання складальних креслень виробів з детальною інформацією про спряження деталей, та специфікацій до них.
1.3 Формування уявлення про можливі несправності в роботі виробу, їх причини та обсяги ремонтних робіт з метою їх усунення.
2 Об’єкт для проведення заняття і тривалість заняття
2.1 Для проведення заняття використовуються вироби, наявні в лабораторії кафедри, їх складальні креслення, альбом конструкцій виробів нафтогазопромислового обладнання або інший ілюстраційний матеріал.
2.2 Тривалість заняття – 2 години. Під час самостійної роботи студенти працюють індивідуально над завданням, оформляють звіт з роботи, готуються до захисту.
3 Вказівки щодо підготовки до заняття
3.1 При підготовці до заняття необхідно ознайомитися з методичними вказівками.
3.2 Використовуючи попередньо отриманий перелік ілюстраційних матеріалів та доступні джерела інформації, повторити теоретичний матеріал, що стосується виконання складальних креслень виробів та специфікацій до них, інформації, яку повинні містити складальні креслення.
4 Порядок виконання роботи
4.1 За погодженням із викладачем виберіть для виконання лабораторних робіт виріб нафтогазового машинобудування.
4.2 Ознайомтеся з призначенням, областю використання, технічною характеристикою, конструкцією та принцип роботи виробу. Інформацію, що відповідає цьому етапу роботи подайте у наступній послідовності:
4.2.1 Призначення виробу (найменування виробу, його умовне позначення, область використання).
4.2.2 Технічні характеристики (технічні дані, основні параметри і характеристики, необхідні для вивчення і правильної технічної експлуатації виробу).
4.2.3 Будова і принцип дії (загальні відомості про будову, принцип і режими роботи виробу в цілому, про взаємодію складових частин виробу)
4.2.4 Будова і принцип дії складових частин виробу (призначення і загальна будова складових частин виробу, місце їх розміщення, функціональний взаємозв 'язок та ін.)
4.3 Для кращого вивчення будови і принципу дії виробу та виконання подальших лабораторних робіт виконайте складальне креслення виробу. Складальне креслення для цього повинно містити таку інформацію: зображення складальної одиниці, яке дає уяву про розміщення і взаємний зв'язок складових частин; розміри спряження і їх граничні відхилення; габаритні розміри виробу; установочні і приєднувальні розміри; номери позицій складових частин виробу; технічні вимоги до виробу; технічну характеристику виробу; основний напис.
4.4 Для ідентифікації складових частин виробу складіть специфікацію деталей виробу.
4.5 Для формування уявлення про можливі несправності в роботі виробу, їх причини та обсяги ремонтних робіт з метою їх усунення ознайомтесь з інформацією стосовно підготовки до експлуатації та експлуатації виробу:
4.5.1 Підготовка виробу до експлуатації (обсяг і послідовність зовнішнього огляду виробу; правила і послідовність перевірки готовності виробу до експлуатації; перелік можливих несправностей виробу, що виникають в процесі його підготовки до роботи і рекомендації щодо їх усунення).
4.5.2 Експлуатація виробу (зміст і послідовність дій обслуговуючого персоналу при експлуатації виробу; контроль працездатності виробу в цілому; перелік можливих несправностей і способи їх усунення; перелік режимів роботи виробу і їх характеристики; порядок виведення виробу з роботи; зміст і послідовність огляду виробу по закінченню його роботи та ін.).
Інформацію по пункту 4.5 подайте у формі таблиці 1.1
Таблиця 1.1 – Характерні несправності обладнання, їх причини та способи усунення
Несправність |
Причини несправності |
Спосіб усунення |
|
|
|
5 Оформлення і захист звіту
5.1 Звіт про роботу повинен містити інформацію викладену згідно пунктів 4.2.1 - 4.2.4 та 4.5.1 - 4.5.2 (у формі таблиці 1.1), а також складальне креслення виробу та специфікацію до нього.
5.2 Текстовий і графічний матеріал повинен бути оформлений згідно вимог існуючих нормативних документів. Не акуратно оформлений звіт до перевірки не допускається.
5.3 Оформлений звіт захищається і оцінюється диференційно: враховується технічний рівень викладеного у звіті матеріалу, відповідність оформлення вимогам нормативних документів та виявлені при захисті звіту знання.
6 Питання для самоконтролю
6.1 Яку інформацію, крім зображення виробу, містить його складальне креслення?
6.2 Конкретизуйте, яка інформація повинна міститися в технічній характеристиці:
- засувки фонтанної арматури;
- свердловинного пакера;
- трубного елеватора;
- штангового свердловинного насоса.
6.3 Які ососбливості виконання специфікацій до складальних креслень виробів, що містять складальні одиниці, вузли, групи і підгрупи?
Лабораторне заняття № 2
Підготовка та розбирання виробу, що підлягає ремонту
1 Мета заняття
1.1 Ознайомлення з особливостями здачі і прийому виробу в ремонт та документацією, що оформляється при цьому.
1.2 Набуття практичних навиків складання технологічних схем розбирання виробу на вузли та деталі.
1.3 Набуття практичних навиків у виборі інструменту і пристосувань з метою підвищення ефективності процесу розбирання виробу.
2 Об’єкт для проведення заняття і тривалість заняття
2.1 Для проведення заняття використовуються вироби нафтогазового машинобудування, їх складальні креслення та специфікації до них, згідно варіантів вибраних та опрацьованих на попередньому занятті.
2.2 Тривалість заняття – 2 години. Під час самостійної роботи студенти працюють індивідуально над завданням, оформляють звіт з роботи, готуються до захисту.
3 Вказівки щодо підготовки до заняття
3.1 При підготовці до заняття необхідно ознайомитися з методичними вказівками.
3.2 Використовуючи конспект лекцій та рекомендовані джерела інформації, вивчити теоретичний матеріал, що стосується таких питань, як: здача і прийом обладнання в ремонт; приймально-здавальна документація; підготовка до ремонту обладнання; злив масел, охолоджувальних рідин, палива; очищення і миття виробів; механізація очисних і мийних робіт; розбирання виробів на вузли, деталі; технологічні схеми розбирання обладнання; інструмент і пристосування, вживане при розбиранні.
4 Короткі теоретичні відомості
До технологічного процесу розбирання відноситься безпосередньо розбирання виробів, очищення, контроль та сортування деталей, а також їх дефектування. До технологічного процесу складання відноситься комплектування деталей, складальні роботи, обкатування та випробування. В загальному комплексі ремонтних робіт операції розбирання займають важливе місце. Кінцевим продуктом процесу розбирання є деталі, які використовують в подальшому при складанні без ремонту (придатні деталі) або після відновлення чи ремонту.
Повторно при капітальному ремонті виробів використовується до 75 % деталей. Співвідношення придатних деталей та деталей, які необхідно ремонтувати, залежить не тільки від умов та терміну експлуатації, але й від організації та технологічного процесу виконання робіт щодо розбирання виробу. Багато дефектів, таких як зрив різьби, тріщини, забої тощо, часто виникають в результаті порушення технологічного процесу розбирання. Тому, перед виконанням робіт по розбиранню, необхідно вивчити конструкцію, встановити призначення та взаємодію окремих елементів та деталей виробу.
Крім того, при розбиранні необхідно дотримуватися наступних правил:
– зберігати на спряжених деталях монтажні мітки, а при їх відсутності наносити такі мітки (на зубцях парних шестерень, кулачках, ексцентриках і деталях, що їх охоплюють тощо);
– розбирання необхідно вести інструментами, застосування яких виключає можливість псування придатних деталей;
– удари молотком по деталях необхідно наносити за допомогою надставок та вибивачів, що виконані з більш м’якого матеріалу, ніж деталі;
– знімати деталі потрібно акуратно, без перекосів і пошкоджень;
– до деталей, які знімаються важко, не потрібно застосовувати надмірні зусилля - потрібно з’ясувати причину, яка заважає зняти деталь, і усунути її;
– довгі вали та осі знімати застосовуючи додаткові опори, щоб не зігнути їх;
– для зняття з валів шківів, зубчатих коліс, підшипників і інших подібних деталей застосовувати знімачі, а для розбирання пресових з’єднань - гвинтові та гідравлічні преси;
– для полегшення зняття деталей підігрівати місце з’єднання (маслом, парою чи вогнем) або поливати гасом, який має високу проникаючу здатність;
– при розбиранні різьбових з’єднань застосовувати ключі, викрутки, шпильковерти відповідних розмірів;
– щоб уникнути розривів різьбових стержнів, не користуватись насадками на ключі для збільшення плеча;
– деталі кожного механізму, що розбирається, необхідно вкладати в окремі ящики, а не нагромаджувати одну на іншу, також окремо необхідно розміщувати всі кріпильні деталі, а при частковому розбиранні, загвинчувати їх назад в призначені для них отвори.
При розробленні технологічного процесу розбирання виробу необхідно складати схему розбирання, яка виконується у вигляді блоків-прямокутників (рис. 2.1).
Рисунок 2.1 – Умовне позначення на схемі розбирання
Виріб, що розбирається, позначається в першому блоці, який розміщується в верхній або лівій частині листа. Від нього проводиться вертикальна лінія з відгалуженнями до блоків, які містять позначення деталей та складних одиниць, що розбираються. При цьому окремі деталі зображаються справа над лінією, а складальні одиниці зліва під лінією. В свою чергу складальні одиниці бувають вищого (групи) на нижчого класів (підгрупи різних порядків). При необхідності їх розбирання складають окремі схеми, або показують порядок розбирання на загальній схемі за тими ж правилами. Порядок виконання окремих операцій, вимоги щодо збереження комплектності деталей та відповідних сполучень подають у вигляді пояснень і додаткових вказівок під схемою.
Позначення складальних одиниць та деталей на схемі розбирання здійснюється наступним чином. Для стандартизованих та нормалізованих деталей вказується номер відповідного стандарту чи нормалі. Позначення складальних одиниць вищого класу (груп) містить позначення виробу та семирозрядне цифрове позначення, останні три розряди якого нулі (01.00.000, 02.00.000 тощо). Позначення складальних одиниць нижчого класу наступне: підгруп першого порядку – 01.01.000, 01.02.000, підгруп другого порядку – 01.01.100, 01.01.200. Позначення деталей, що входять в групи та підгрупи – відповідно 01.00.001, 01.00.002 і 01.01.001, 01.01.002.