8.З огляду на велику кількість та різноманітність міжнародних комерційних арбітражів, що існують у світі, в науці запропоновано рад критеріїв їх поділу на види.

Найважливішою (через відмінності у правовому становищі) є класифікація міжнародних комерційних арбітражів за терміном їх дії. Виділяють постійно діючі (інституційні) арбітражі та арбітражі "ad hoc" ("ізольовані") - на окремий випадок. Можна виділити декілька ознак, за якими проводиться класифікація цих двох видів арбітражу. По-перше, для інституційного арбітражу характерна наявність недержавної організації, яка створила і опікає інституційний арбітраж. Арбітраж ad hoc організується сторонами і не пов'язаний з будь-якою установою. По-друге, на відміну від арбітражу ad hoc інституційний арбітраж діє на підставі правил розгляду спорів, які зібрані в регламенті інституційного арбітражу.

Серед найбільш відомих постійно діючих міжнародних арбітражів слід назвати Міжнародний арбітражний суд Міжнародної торгової палати (МТП, ІСС) у Парижі, створений у 1923 році; Лондонський міжнародний арбітражний суд (ЛМАС, LCIA), організований у 1892 році; Американську арбітражну асоціацію (AAA), що виникла у 1926 році; Арбітражний інститут Стокгольмської торгової плати, заснований у 1917 році; Міжнародний центр з вирішення інвестиційних спорів (МУВС, ICSID), що створений у 1966 році і входить до складу Всесвітнього Банку; Центр арбітражу та медіації Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ, WIPO) - підрозділу ООН, що діє з 1994 року у Женеві.

9. Традиційно регулювання діяльності міжнародного комерційного арбітражу здійснюється на двох рівнях: міжнародному та національному. Серед міжнародних можна виділити три типи актів: міжнародні багатосторонні конвенції, двосторонні міжнародні договори, міжнародні документи ненормативного характеру.

10. Спроби нормативного врегулювання міжнародного комерційного арбітрування шляхом прийняття багатосторонніх міжнародних договорів мають, як мінімум, столітню історію. Ще на початку XX ст. Міжнародна торгова палата докладала зусиль з розробки нормативних актів, що встановлюють правові основи розгляду спорів у сфері міжнародних економічних відносин. Значна кількість таких актів була прийнята протягом минулого століття шляхом підписання багатосторонніх міждержавних угод. Серед зазначених угод відчутну роль у регулюванні міжнародного комерційного арбітражу відіграють регіональні договори, оскільки вони пов'язують держави, економіки яких дуже близько пов'язані.

До найбільш значущих багатосторонніх угод з питань комерційного арбітражу слід зарахувати договори; Женевський протокол про арбітражні застереження 1923 (втратив чинність), Женевську конвенцію про виконання іноземних арбітражних рішень 1923 (втратила чинність), Нью-Йоркську конвенцію про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р., Європейську конвенцію про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 р., Конвенцію про вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами 1965 р. (Вашингтонська конвенція). Європейську конвенцію про одноманітний закон про арбітраж 1966 р., Московську конвенцію про вирішення арбітражним шляхом цивільно-правових спорів, що витікають з відносин економічного і науково-технічного співробітництва, 1972 р. (її чинність на сьогодні викликає суперечки), Міжамериканську конвенцію про міжнародний комерційний арбітраж 1975 р. (Панамська конвенція), Конвенцію про заснування багатостороннього агентства з гарантій інвестицій 1985 р. (Сеульська конвенція), Амманську Арабську конвенцію про комерційний арбітраж 1987 р., укладену в рамках Співдружності Незалежних Держав, Угоду про порядок вирішення спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, 1992 р., Договір до Європейської енергетичної хартії 1994 р.

11. Регулювання міжнародного комерційного арбітражу здійснюється і шляхом укладення між державами двосторонніх договорів з питань вирішення спорів між підприємцями договірних сторін. Такі договори, як правило, встановлюють сферу застосування міжнародного комерційного арбітражу, принципи третейського розгляду, основні положення арбітражного процесу, питання взаємного визнання та виконання арбітражних рішень. Причому зазначені двосторонні угоди можуть як встановлювати загальні підстави правового регулювання міжнародних комерційних інститутів, що вирішують спори між підприємцями цих країн, так і регулювати правила розглядів у певних сферах правовідносин (найбільш часто такі угоди виникають при укладанні договорів про заохочення і взаємний захист капіталовкладень, інвестицій).

12. До міжнародних актів ненормативного характеру в галузі міжнародного комерційного арбітражу належать насамперед ті документи, котрі розроблені Комісією Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі (далі - ЮНСІТРАЛ), а також іншими міжнародними організаціями, які являють собою недержавні, невладні регулятори.

Такими актами є Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ (1976 р.). Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародний комерційний арбітраж (1985 р.). Коментарі ЮНСІТРАЛ з організації арбітражного розгляду (1996 р.), Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ (2010 р.), Правила дослідження доказів міжнародним арбітражем Міжнародної асоціації юристів (МАЮ) (2010р.). Керівництво з складання арбітражної угоди МАЮ (2010 р.), Рекомендації щодо встановлення змісту застосовного права в міжнародному комерційному арбітражі МАЮ (2010 р.).

Зазначені документи, не будучи загальнообов'язковими з формально-юридичного погляду, безсумнівно, справляють досить істотний вплив на розвиток міжнародного комерційного арбітражу. Особливу роль відіграв Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародний комерційний арбітраж 1985 р., який стимулював у більшості європейських держав і в багатьох державах інших континентів реформу "внутрішнього" законодавства різних держав про міжнародний комерційний арбітраж.

13. Національне (або "внутрішнє") законодавство про міжнародний комерційний арбітраж, як правило, базується на критерії, згідно з яким учасниками, підлеглими юрисдикції цього закону, можуть бути особи, одна з яких має місцезнаходження в державі, яка прийняла цей закон, а інша - за її межами. Це дає можливість державі, на території якої здійснюється арбітражний розгляд, здійснювати контроль за діяльністю арбітражного суду. Як правило, в більшості країн питання організації та діяльності внутрішніх третейських судів та міжнародного комерційного арбітражу врегульовано в одному законодавчому акті. В Україні законодавець пішов іншим шляхом, прийнявши Закон України "Про міжнародний комерційний арбітраж" (1994р.) і Закон України "Про третейські суди" (2004р.).

3. Міжнародні комерційні арбітражні суди ad hoc.

В сфері міжнародних економічних відносин не існує особливого міжнародного суду чи спеціальної міжнародної процедури щодо роз­гляду комерційних спорів, виникнення яких, в принципі, неминуче. Звичайно, в таких випадках учасники спорів можуть звертатись за їх вирішенням до національних судових та правових систем, проте вони не зажди забезпечують належне розв'язання таких спорів.

В цих умовах склався особливий механізм розгляду міжнародних комерційних спорів, який отримав назву «міжнародний комерційний арбітраж». Створений відповідно до волі сторін, арбітраж вилучає спір, що виник між ними, з компетенції національних судів і за­безпечує його врегулювання незалежними арбітрами, обраними сторонами з метою прийняття остаточного і обов'язкового для них рішення.

Термін «міжнародний комерційний арбітраж) не має свого єдиного тлумачення, ним може позначатись:

- в цілому механізм розгляду міжнародних комерційних спорів;

- орган (організація), що здійснює розгляд міжнародних комер­ційних спорів;

- конкретний склад арбітрів (або одноособово арбітр), що розглядає конкретний спір міжнародного комерційного характеру.

В останніх двох випадках часто використовують додатковий тер­мін - «арбітражний (третейський) суд» [5, с. 627-628].

Коли мова йде про органи, які розглядають міжнародні спори, необхідно чітко розрізняти міжнародний арбітраж, міжнародний комерційний арбітраж, національні (державні) суди певної країни та «внутрішній» арбітраж.

Міжнародний арбітраж - передбачений міжнародним правом засіб мирного вирішення спорів між суб'єктами міжнародного публічного права, які виникають із міжнародних публічно-правових відносин владного характеру. Щодо міжнародного комерційного арбітражу, то він вирішує спори приватно-правового характеру, що виникають у сфері міжнародного комерційного обороту.

Водночас міжнародний комерційний арбітраж не слід плутати з «державними» судами, незалежно від їх назви. Зокрема, в нашій державі система спеціалізованих судів, до компетенції яких належав розгляд господарських спорів, певний час носила назву «арбітражні суди».

Терміни «арбітражний суд» і «третейський суд» також не завжди можна розгля­дати як рівнозначні, оскільки в нашій державі міжнародний комерційний арбітраж ви­ступає різновидом третейських судів, що розглядають комерційні спори міжнародного характеру, в той час як «звичайні» третейські суди - будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, що не віднесені до компетенції між­народного комерційного арбітражу («внутрішні» спори).

В цілому ж головною рисою міжнародного комерційного арбітражу є те, за якою він являє собою недержавний механізм (чи орган) щодо вирішення спорів, що ви­никають у сфері міжнародної комерційної діяльності.

За допомогою міжнародного комерційного арбітражу стає можливим уникнути тих недоліків щодо розгляду комерційних спорів за участю іноземного елементу, які притаманні національному судовому цивіль­ному процесу.

До таких належать: необізнаність сторін із національними цивільно-процесу- альними правилами; здійснення провадження державною мовою; перевантаженість національних цивільних судів справами і, як наслідок, тривалі затягування при роз­гляді спорів; проблеми з визначенням компетенції судів щодо розгляду справ з іно­земним елементом; специфічні правила щодо допустимості доказів, притаманні тій чи іншій національній правовій системі; відкритість судових розглядів, що призводить до розголошення комерційної інформації; обмеження можливостей щодо виконання іноземного судового рішення та ін. [1, с. 523-524].

Головним призначенням міжнародного комерційного арбітражу як альтернативного засобу вирішення спорів є подолання ускладнень,

що можуть виникати процесі судового розгляду в «державних» судах.

В літературі виділяють наступні переваги арбітражного розгляду спорів:

1. До участі в арбітражному розгляді залучаються визнані фахівці. У якості прикладу в літературі вказують на рекомендаційні списки арбітрів Міжнародного комерційного арбітражного суду та Морської арбітражної комісії при Торго­во-промисловій палаті України, серед яких 4 академіки та 2 члени-кореспон- денти академій наук, 19 докторів юридичних наук, професорів, 15 кандидатів юридичних наук, доцентів, 3 заслужених діячі науки і техніки, 12 заслужених юристів України.

Зацікавленість арбітрів у належному розгляді справи. Оскільки сторони ар­бітражного розгляду самі беруть участь у формуванні складу арбітражного суду, то арбітри, які здобули сумнівну репутацію, можуть більше не запрошуватись до роз­гляду спорів.

Необмежені можливості сторін визначати процедуру здійснення арбітражного провадження та узгоджувати свої позиції.

Арбітражний розгляд спорів є менш заформалізованим і більш швидким.

Система міжнародних конвенцій забезпечує майже повну можливість при­мусового виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу [1, с. 524-525]. Так, учасниками «Нью-Йоркської конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень» (1958 р.) є близько 150 держав світу, а «Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж» (1961 р.) - близько 40 держав.

Міжнародні комерційні арбітражні суди прийнято класифікувати

на такі види:

- залежно від порядку діяльності: постійно діючі («інстиіуційні») арбі­тражні суди та арбітражні суди для розгляду окремої справи (ad hoc) (в лі­тературі вони також позначається як «ізольований» арбітраж)

Постійно діючі міжнародні комерційні арбітражі, як правило, створюються відпо­відними міжнародними комерційними організаціями. Так, Міжнародний Комерційний Арбітражний Суд при МТП в м. Париж функціонує з 1923 р. На національних рівнях постійно діючі арбітражні установи створюються національними торговими асоціація­ми, як приклад - Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України. Відомими постійно діючими арбітражними установами є, зокрема, Лондонський міжнародний третейський суд, Арбітражний інститут Торгової палати м. Стокгольма (Швеція), Американська арбітражна асоціація та ін.

Характерною ознакою постійно діючих арбітражних судів є наявність адміні­стративних органів, які не беруть безпосередньої участі у арбітражному розгляді.

Міжнародні комерційні арбітражні суди «для окремого випадку» створюються сторонами спеціально для вирішення певного спору і припиняють свою діяльність разом з винесенням рішення.

- за характером компетенції постійно діючі арбітражні суди розпо­діляються на: міжнародні комерційні арбітражні суди загальної юрис­дикції та спеціалізовані міжнародні комерційні арбітражні суди.

До судів загальної юрисдикції належать Міжнародний комерційний арбітражний суд при МТП та Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України, які розглядають достатньо широке коло спорів.

Спеціалізованими міжнародними арбітражами є такі, що розглядають лише окремі види спорів - морські арбітражі (арбітраж Ллойда, Морська арбітражна палата у Парижі) та арбітражі, які розглядають спори щодо торгівлі конкретними видами товарів (арбітраж Лондонської асоціації по торгівлі зерновими, арбітражний суд при Федерації по торгівлі бавовною у Гдині, арбітраж при Нідерландській асоціації по торгівлі кавою тощо).