3. Етапи, методи та процедури судово-психологічної експертизи в цивільному судочинстві.

Особливістю провадження цивільних справ є забезпечення принципу змагальності в цивільному процесі, який передбачає обов’язок сторін надати докази у справі. Оскільки висновок психолога-експерта є доказом, кожна особа, яка бере участь у справі і зацікавлена в проведенні експертизи, має право звернутися до суду з заявою про призначення такої експертизи. У цій заяві особа зазначає:

- вид експертизи;

- обставини, що підтверджують проведення цієї експертизи;

- підставу для проведення експертизи;

- справу, в якій потрібно провести такий вид дослідження.

Рішення про призначення експертизи приймається судом у формі ухвали. В ній суд зазначає такі дані: місце і дата винесення ухвали; посада, звання та прізвище особи, назва суду, що виніс ухвалу; назва справи та її номер; обставини справи, які стосуються експертизи; підстави призначення експертизи, прізвище експерта або назва установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, поставлені перед експертом; перелік об'єктів, що підлягають дослідженню, порівняльних матеріалів, а також матеріалів, направлених експертові для ознайомлення, або посилання на такі переліки, які є в матеріалах справи; інші дані, що мають значення для проведення експертизи

Отримавши ухвалу суду про призначення експертизи, експерт приступає до проведення дослідження.

Судово-психологічна експертиза складається з наступних етапів:

• попереднє дослідження матеріалів справи, ознайомлення з об'єктом дослідження;

• з'ясування обставин, що обумовили експертне дослідження;

• здійснення експериментального дослідження або тривалого спостереження;

• складання висновку;

• оголошення висновку на суді, допит експерта.

Судово-психологічна експертиза звичайно проводиться амбулаторно, як правило, за місцем роботи експертів. У стаціонарних умовах проводиться комплексна психолого-психіатрична експертиза. У цих умовах можливо більш повне експертне дослідження. Тривалість проведення експертизи не обмежена. Одержання, що допускається законодавством, письмової консультації психолога (у порядку одержання додаткових матеріалів) не може бути прирівняне до експертного дослідження.

Здійснюючи судово-психологічну експертизу, експерт-психолог використовує систему методів і процедур психологічної діагностики, інструментальні особистісні методики, методики вивчення окремих сфер поведінки (емоційних, вольових, інтелектуальних) і загальних психодинамічних характеристик діяльності. На заключному етапі робляться висновки про загальну психологічну структуру особистості.

Результатом проведення психологічної експертизи є складання експертом висновку, що, як і всякий інший доказ, не має для суду заздалегідь установленої сили. Воно складається з трьох частин.

1. Вступна частина. Вказується, коли, ким, на підставі чого (визначення суду) проведена експертиза; прізвище, ім'я, по батькові підекспертного, його відношення до цивільної справи. Питання, поставлені перед експертом. Судово-психологічна експертиза може бути проведена лише при бажанні особи, на яку вона спрямована. Тому у вступній частині експертного висновку вказується позиція подекспертної особи.

2. Дослідницька частина. Указуються фабула справи, дані про динаміку психічного розвитку підекспертного, описуються хід і результати експериментально-психологічного обстеження, відображає ретроспективний психологічний аналіз.

3. Заключна частина. Остаточно сформульований .висновок експерта, що містить відповіді на питання.

У випадках, коли для одержання відповіді на поставлені питання потрібні знання із суміжних галузей науки, у висновку дається відповідна пропозиція (призначити комплексну медико-психологічну, психолого-психіатричну, психолого-технічну експертизу). При потребі вказується необхідність проведення експертизи в стаціонарних умовах.

Висновок СПЕ не має переваг перед іншими джерелами доказів. Він оцінюється не тільки суддями, але й іншими учасниками процесу, що при незгоді з висновками експертизи можуть клопотатися перед судом про призначення повторної або додаткової експертизи.

При проведенні експертного дослідження повинні суворо дотримуватися права особистості. Методи і прийоми дослідження не можуть супроводжуватися психічним і фізичним примусом. При цьому повинні бути дотримані всі процесуальні права учасника цивільного процесу

При призначенні судово-психологічної експертизи можуть бути поставлені наступні питання:

• Чи знаходилася особа при відповідних обставинах у стані фізіологічного (непатологічного) афекту? Якщо так, то як відбився цей стан на здатності особи в цих умовах усвідомлювати свою поведінку і керувати нею?

• Чи знаходилася особа в іншому емоційно-конфліктному стані і як цей стан вплинув на можливість давати звіт своїм діям і керувати ними?

• Для психологічної характеристики неповнолітнього важливо з'ясувати, чи не характеризується він відставанням у психічному розвитку, розумовою непатологічною відсталістю?

• Чи характеризується особа якими-небудь аномаліями емоційно-вольової й інтелектуальної сфери? Якщо так, то як могли ці особливості її психіки вплинути на усвідомлення своїх дій і здатність керувати ними?

У відношенні свідків перед експертом-психологом можуть

бути поставлені такі питання.

• Чи могла особа з врахуванням її індивідуально-психологічних особливостей у певних умовах правильно сприймати значимі для справи обставини (дається перелік конкретних обставин)?

• Чи володіє особа необхідним рівнем сенсорної чутливості для сприйняття подразника (указується, якого) у ситуації, що мала місце, (дається опис ситуації)? При порушенні чутливості тих або інших органів у даної особи з'ясовується можливість його компенсаторної чутливості. З'ясовується також здатність особи правильно сприймати значимі для справи обставини в залежності від рівня її сугестивності. При з'ясуванні сутності міжособистісних конфліктів представляється можливість виявлення емоційних особливостей особистості, її домінуючих установок, ієрархії домінуючих мотивів.

Для виявлення психорегуляційних особливостей індивіда при його взаємодії з технікою можуть бути поставлені наступні питання (по М.И. Еникееву).

• Чи знаходилася особа в якому-небудь конфліктному емоційному стані (стресі, афекті, фрустрації) під час цікавлячий суд події (указується конкретна подія)?

• Як могло відбитися цей стан на її здатності свідомо керувати своїми діями?

• Чи могла особа діяти відповідно вимогам ситуації?

• Які особливості психомоторних реакцій даної особи?

• Чи не перевищують вимоги ситуації психофізіологічні можливості даної особи?

Психологічна компетентність необхідна при вирішенні справ, пов'язаних із захистом інтересів дитини. Судова суперечка по цій категорії справ виникає, якщо мається припущення про порушення прав дитини на виховання, а також у випадку невиконання або неналежного виконання батьками своїх обов'язків. При цьому необхідно достовірне встановлення особистісних якостей батьків, їхніх справжніх взаємин і відносини до дитини.

З 10-літнього віку дитини вирішальне значення надається його бажанню, щирість якого також повинна бути встановлена в експертному порядку. Конфліктна обстановка в родині породжує в дитини негативні емоційні стани — почуття пригніченості, страху, замкнутості, ситуативній антипатії. Діти можуть знаходитися в стані підвищеної сугестивності, заляканості. Для виявлення їхнього справжнього відношення до кожного з батьків необхідна спеціальна робота психолога.