- •Черкаси чдту 2015
- •Передмова
- •1. Вимірювання на топографічних картах
- •Вимірювання довжини лінії
- •1.2. Визначення геодезичних координат точок
- •Визначення прямокутних координат точок
- •Визначення напрямів ліній
- •Визначення висот точок
- •1.6. Визначення ухилу лінії
- •1.7. Побудова профілю
- •1.8. Відмежування водозбірної ділянки
- •Визначення експозиції ділянки
- •1.10. Визначення площ земельних ділянок
- •2. Оцінювання точності геодезичних вимірів
- •2.1. Оцінювання точності рівноточних вимірювань
- •2.2. Оцінювання точності нерівноточних вимірювань
- •А потім відхилення:
- •2.3. Середня квадратична похибка функції
- •3. Лінійні вимірювання
- •3.1. Вимірювання довжини лінії лазерною рулеткою
- •3.2. Еталонування рулетки
- •3.3. Вимірювання довжини лінії сталевою рулеткою
- •Горизонтальне прокладення лінії обчислюють за формулою
- •4. Кутові вимірювання
- •4.1. Будова теодоліта
- •4.2. Дослідження і перевірки теодоліта
- •4.3. Вимірювання магнітного азимуту лінії
- •4.4. Вимірювання горизонтального кута
- •4.5. Вимірювання вертикального кута
- •5. Вимірювання перевищень
- •5.1. Будова нівеліра
- •5.2. Дослідження і перевірки нівеліра
- •Значення коефіцієнта віддалеміра може відрізнятись від 100 не більше 1%, а асиметрія ниток може бути не більше 0,5%.
- •5.3. Геометричне нівелювання
- •5.4. Гідростатичне нівелювання
- •6. Топографічні знімання
- •6.1. Знімальна мережа
- •1, 2, 3, 4, 5 – Замкнутий; 2, 6, 5 – розімкнутий; а, в – вихідні пункти
- •6.2. Тахеометричне знімання
- •6.3. Складання топографічного плану
- •7. Трасування під’їзної дороги
- •7.1. Розмічування пікетажу
- •7.2. Детальне розмічування колової кривої
- •7.3. Координатна прив’язка траси
- •7.3. Нівелювання точок траси
- •7.4. Складання поздовжнього і поперечного профілів
- •8. Вертикальне планування майданчика
- •8.1. Розмічування сітки квадратів
- •8.2. Координатна прив’язка сітки квадратів
- •8.3. Нівелювання вершин квадратів
- •8.4. Складання картограми земляних мас
- •8.5. Обчислення об’ємів земляних мас
- •Література
6.2. Тахеометричне знімання
Завдання: виконати знімання ситуації та рельєфу майданчика.
Знімання майданчика виконують тахеометром з пунктів знімальної мережі. Перед зніманням складають абрис, на якому позначають усі точки, що підлягають вимірюванню. Основним способом визначення планового положення точок місцевості є спосіб полярних координат, за яким вимірюють відстані і полярні кути. Висотне положення точок визначають тригонометричним нівелюванням. Порядок роботи на станції:
- встановлюють прилад над пунктом і центрують;
- приводять вертикальну вісь в прямовисне положення;
- вимірюють висоту приладу;
- орієнтують прилад на суміжний пункт;
- складають абрис знімання;
- виконують знімання ситуації та рельєфу.
Результати знімання заносять у журнал (табл. 6.3), а розташування точок та їх номери – на абрис.
Таблиця 6.3. Журнал тахеометричного знімання
(Теодоліт 4Т30П, КЛ, МО = 0, і = 1,37 м, l = 1,37 м)
Станція 1. Орієнтир на ст. 2. НСТ = 70,00 м.
Номер точок |
Назва точок |
D, м |
Відліки |
ν |
h, м |
Висоти Н, м |
|
β |
Л |
||||||
1 |
Дерево |
71 |
27º10' |
+ 1º52' |
+ 1º52' |
+2,33 |
72.33 |
2 |
ст. ЛЕП |
25 |
47º30' |
+ 0º15' |
+ 0º15' |
+0,11 |
70,11 |
3 |
Дорога |
64 |
91º45' |
- 1º07' |
- 1º07' |
-1,25 |
68,75 |
4 |
. . . |
. . . |
. . . |
. . . |
. . . |
. . . |
. . . |
Опрацювання журналу тахеометричного знімання полягає в обчисленні перевищень точок над станцією та їх висотних позначок за формулами
;
,
де D – похила відстань від пункту до точки; ν – кут нахилу лінії до горизонту ( ).
У випадку, коли
кут нахилу
перевищує 2º, то обчислюють горизонтальне
прокладання до точки:
.
51
6.3. Складання топографічного плану
Завдання: скласти топографічний план у масштабі 1:500 з висотою перерізу рельєфу 0,5 м.
Топографічний план складають на аркуші ватману. Основою для складання плану служить координатна сітка з квадратами 10х10 см. Далі наносять на план за координатами пункти знімальної мережі, а за даними журналу тахеометричного знімання – точки місцевості. Точку фіксують на плані наколом і справа від неї виписують висоту. Згідно з абрисом викреслюють контури, горизонталі та інші деталі місцевості.
Сітку координат можна викреслити на плані за допомогою топографічної лінійки або геометричним способом (рис.6.2).
а б
Рис. 6.2. Побудова сітки координат:
а – топографічною лінійкою; б – геометричним способом
Для побудови сітки координат загальним розміром 50х50 см лінійку кладуть на попередньо накреслену в нижній частині аркуша лінію АВ і в отворах лінійки через 10 см олівцем позначають дуги (рис. 6.2, а). Потім укладають лінійку в напрямі АС, з’єднують нульовий штрих з точкою А і також позначають дуги. Подібні дії виконують по напряму точок ВD. Кладуть лінійку по діагоналі АD, з’єднують нульовий штрих з точкою А і по краю лінійки в точці D креслять дугу. Аналогічно укладають лінійку по діагоналі ВС і позначають дугу в точці С. На перетині катетних і діагональних ліній одержують точки С і D, які додатково контролюють укладання лінійки по лінії СD. Після цього за розмітками дуг викреслюють лінії координатної сітки.
52
Координатну сітку також можна накреслити геометричним способом (див. рис. 6.2, б), суть якого полягає в наступному. На аркуші проводять діагоналі і від центру їх перетину відкладають однакової довжини відрізки. З’єднавши крайні точки відрізків прямими лініями, одержують прямокутник. Відкладають від вершин
прямокутника по його сторонах відрізки по 10 см і через відповідні точки протилежних сторін проводять тонкі лінії, на перетині яких одержують квадрати.
Після побудови координатної сітки вимірюють довжини сторін квадратів контрольною лінійкою або порівнюють довжину діагоналей квадратів за допомогою циркуля-вимірника. Для обох випадків допускається похибка не більше 0,2 мм.
Лінії сітки оцифровують у відповідності із значеннями координат пунктів теодолітного ходу і масштабом плану. Цифри ліній мають бути кратні величині, що виражається в масштабі плану відрізком 10 см.
Нанесення пунктів на план виконують за допомогою масштабної лінійки і циркуля-вимірника. Спочатку визначають квадрат, в якому буде розміщуватись пункт. Потім розраховують різниці координат пункту і відповідних ліній координатної сітки. Далі відкладають розраховані величини по осях абсцис і ординат. З’єднують протилежні точки лініями, на перетині яких буде шуканий пункт (рис.6.3).
Рис. 6.3. Нанесення пунктів на план за координатами
53
Контролюють положення пунктів на плані, порівнюючи довжини ліній між пунктами, виміряними на плані із значеннями
відповідних довжин ліній, записаними у відомості обчислення координат. Розбіжність не повинна перевищувати 0,2 мм в масштабі плану. Ситуацію місцевості наносять на план за допомогою креслярських приладів згідно з абрисом. Побудова точок на плані відповідає способу зйомки ситуації на місцевості. При цьому довжини ліній відкладають циркулем – вимірником і масштабною лінійкою, кути – транспортиром або тахеографом, прямі кути – трикутником. З’єднуючи точки у відповідності з абрисом, викреслюють контури об’єктів і угідь, місцеві предмети.
Для нанесення горизонталей на план застосовують аналітичний або графічний способи інтерполяції. При аналітичному способі, обчислюють відстань l1 від точки з відомою висотою до горизонталі за пропорцією:
або
,
де Н1, Н2 – висоти точок 1 і 2; НГ – висота горизонталі; l – відстань між точками на плані в міліметрах.
Наприклад, щоб визначити положення горизонталі з висотою 45 м (рис.6.4, а), обчислюють відстані від точки 1 до горизонталі:
мм.
Розраховану довжину відкладають по лінії 1-2 і позначають точку, яка належить горизонталі з висотою 45 м.
а б
Рис. 6.4. Інтерполювання горизонталей способами:
а – аналітичним; б – графічним за допомогою палетки
54
Суть графічного способу (рис.6.4, б), полягає в тому, що горизонталі наносять на план за допомогою палетки (калька з паралельними лініями). Палетку накладають на план так, щоб дві точки розмістились між лініями палетки відповідно значенням своїх висот. Перетини лінії, що проходить через точки, з лініями палетки переколюють на план. Переколоті точки належать горизонталям, висоти яких написані на паралельних лініях.
Наприклад, лінія 1-2 перетинає одну паралельну лінію з цифрою 45. Точка перетину цих ліній визначає положення горизонталі з висотою 45 м. Аналогічну інтерполяцію виконують по усіх точках плану. Точки з однаковими висотами з’єднують плавними лініями, товщиною 0,1 мм. Окремі горизонталі, висоти яких кратні цілому числу перерізів, стовщують до 0,2 мм.
На території зі щільним розміщенням будівель і споруд дозволяється зображувати рельєф висотами окремих точок без проведення горизонталей. Горизонталі також не проводяться через будівлі і споруди, траншеї, дамби, круті схили, ями, кар’єри, звалища і водоймища. Складений план оформляють згідно із умовними знаками (рис. 6.5).
Рис. 6.5. Топографічний план
55
