Розділ 4. Урожайність сільськогосподарських культур при застосуванні різних форм мінеральних добрив

Облік урожаю ячменю проводили комбайном Sampo. Облікова площа ділянок становила 30 м². Перед збиранням врожаю посіви візуально оцінювали. Стан посівів був задовільний і тому виключки не робили. Після огляду посівів було проведено відбирання пробних снопіків для визначення структури урожаю. Під час збирання врожаю проби зерна (1,5 кг) відбирали для визначення натури, засміченості зерна, а у алюмінієві бюкси для визначення вологи зерна і перерахунків урожаю на стандартну вологість (14%).

Зерно злаків не має різких розходжень за вмістом основних біохімічних компонентів, але характеризується специфічними особливостями. Ядро плівчастих культур після видалення квіткової плівки за вмістом основних речовин наближається до хімічного складу голозерних злаків.

Вміст білка в зерні, його склад та властивості є проявом сортової специфічності культур і визначають технологічні й харчові якості продуктів переробки зерна. Формування харчової цінності зерна під час вирощування та накопичення поживних речовин починається з моменту запилення зав'язі і закінчується при обмолоті зерна. [45]

Урожай і урожайність - найважливіші результативні показники землеробства і сільськогосподарського виробництва в цілому. Рівень урожайності відображує вплив економічних і природних умов, а також якість організаційно-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і господарств

Під урожаєм (валовим збором) у статистиці розуміють загальний обсяг продукції, зібраної з усієї площі посіву окремих сільськогосподарських культур або їх груп. Урожайність – це середній обсяг продукції з одиниці посівної площі. Для культур, що вирощуються у відкритому ґрунті, урожайність визначають з розрахунку на 1ra, a y закритому ґрунті – на 1 м² .

Урожайність безпосередньо прямо пропорціонально впливає на розмір валового збору. Підвищення урожайності на даний час є найбільш актуальною проблемою для сільськогосподарських товаровиробників, оскільки підвищення врожайності впливає не тільки на збільшення валового збору, а й відповідно на зменшення собівартості продукції.

На зміну урожайності впливає ряд факторів, які можуть бути як залежними від людей, так і не зовсім їм підвладні (природно - кліматичні умови). [48]

До суб’єктивних факторів можна віднести використання органічних і мінеральних добрив, використання хімічних засобів (пестицидів, гербіцидів тощо), застосування високоврожайних сортів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних і індустріальних технологій тощо.

Однією з голових завдань аналізу динаміки є виявлення та кількісна характеристика основної тенденції розвитку. Під тенденцією розуміють загальний напрямок до зростання, зниженню або стабілізації рівня явища на протязі певного періоду. Основну тенденцію можна представити або аналітично – у вигляді рівняння, або графічно.

Кукурудза – культура універсального викорис- тання, що має як харчове, так і кормове значення, оскільки дає різноманітні й поживні корми для сільськогосподарських тварин та цінні продукти для людини. Окремо слід відзначити перспективність використання зерна кукурудзи для виробництва біо- етанолу з огляду на біологічну поновлюваність такої сировини.

Технологія вирощування ячменю пивоварного має ряд відмінностей від ячменю зернового призначення, які пов’язані з вимогами до властивостей сировини для пивоваріння. Зерно повинно мати знижений вміст білка, високу енергію проростання, крупність та інші показники, які значною мірою залежать від природно-кліматичної зони вирощування та погодних умов у період вегетації ячменю. Але досягти стабільності цінних для пивоваріння показників зерна ячменю можливо за певних технологічних умов.

Ячмінь пивоварний, вирощений на «випадкових полях» без дотримання необхідної агротехніки, як правило, не має високих технологічних властивостей. Хоча при цьому дає більш високі врожаї, ніж інші ярі культури.

Отримувати високоякісний ячмінь пивоварний можна лише при виконанні науково обґрунтованої системи агротехнічних заходів, що розроблені для кожної зони з урахуванням її ґрунтових і кліматичних умов.

Найбільш важливими показниками якості зерна є маса 1000 насінин, натурна маса, крупність, вміст білка і крохмалю. Маса 1000 насінин характеризує величину насіння і є важливим показником його посівної якості. Вона належить до показників крупності, який залежить переважно від умов вирощування

Вирощування пшениці озимої неможливе без використання органічних і мінеральних добрив. Регулюванням поживного режиму ґрунту стврюють умови для одержання високих і стійких урожаїв високої якості; одночасно зберігається, а також збільшується родючість ґрунту. При цьому важливе значення має внесення основних мікроелементів – азоту, фосфору та калію. Необхідність внесення мікроелементів проводяться лише за гострої нестачі їх у ґрунті . Внесення добрив повинно стати невід’ємною складовою частиною комплексу заходів, спрямованих на поліпшення якості зерна пшениці озимої. При цьому необхідно враховувати біологічні властивості сорту і ґрунтово-кліматичні умови. Сільськогосподарська практика знає чимало способів і строків внесення різних доз добрив, однак необхідно знайти такі прийоми, які б дали можливість використовувати раціонально кожний кілограм добрива, одержуючи від нього найбільшу віддачу. Тому значна роль у поліпшенні якості зерна належить сучасним регуляторам росту та фос- фатмобілізуючим препаратам, що містять комплекс біологічно активних речовин, які посилю- ють обмінні процеси в рослинних організмах, сприяють додатковому використанню важкорозчинних добрив, підвищують стійкість проти хвороб та поліпшують якість зерна[49]

Таблиця 4.1.

Вплив різних форм мінеральних добрив на урожайність сільськогосподарських культур

Варіанти	Ячмінь		Кукурудза КАС		Озима пшениця
	урожайність	Приріст рожаю	урожайність	Приріст урожаю	урожайність	Приріст урожаю
Контроль	25,8	-	277	-	32,7
Nаа	30,0	4,2	340	63	44,2	11,5
Nвa	28,4	2,6	390	113	41,7	9
КАС	32,0	6,2	367	90	45,1	12,4
НІР0,5,ц/га		2,7		38,9		2,6

Найкращою формою мінеральних добрив під ячмінь виявилося внесення карбамідноаміачної суміші, якщо приріст урожаю на варіанті з внесенням аміачної селітри становив 4,2 ц то на варіанті з внесенням карбомідно аміачної суміші становив 6,2 ц/га, причиною такого явища скоріш всього виступає той факт, що КАС містить у собі три форми азоту, містить пролонговану форму азоту, амідну форму, яка зберігається і не втрачається під час осінньо-зимового періоду. Аміачна селітра виступає кращою формою азоту для підживлення ярих і озимих зернових культур, проте у нашому випадку аміачна селітра була внесена з осені і приріст урожайності на цьому варіанті був дещо нижчим, що стосується водного аміаку то на цьому варіанті зафіксовано найнижчий приріст урожайності 2,6 ц/га , вірогідно це пов’язано з виробничими втратами аміачного азоту. Цікава картина спостерігається при вирощуванні кукурудзи, найвища урожайність зафіксована на варіанті з внесенням водного аміаку, який вносився в міжряддя кукурудзи тому він дав найвищий ефект, урожайність становила 390 ц/га, а приріст урожаю 113 ц/га. ефективним також виявилось внесення карбомідноаміачної суміші, більш низька урожайність зафіксована з аміачною селітрою. Що стосується озимої пшениці то знову таки найвищою урожайністю зафіксовано на варіанті з аміачною сумішшю 45,1 ц/га , дещо нижче але в межах похибки досліду становила на варіанті з аміачною селітрою і ще нижчою вона була на варіанті з внесенням водного аміаку.