3. Агрохімічна оцінка рухомих форм гумусу при застосуванні добрив.

Перш ніж запропонувати вміст рухомої органічної речовини як показник культурного стану ґрунтів, М.А. Єгоров провів експериментальну роботу для дослідження впливу різних факторів на величину цього показника: типу ґрунту, часу і глибини визначення, культури, що вирощується, добрив. [1]

Із роботи В.В. Пономарьової та Т.А. Плотнікової витікає, що безпосередня 0,1 н. NaОН витяжка представлена бурими гуміновими кислотами (БГК) і пов’язаними з ними фульвокислотами. Із цих позицій ґрунтотворні властивості рухомої органічної речовини визначаються властивостями (БГК). Перша – це нерозчинність БГК у воді, друга – неспроможність до зв’язування і утримання Са²⁺.[ 29]

Серед публікацій попередніх років повідомлень про властивості і поведінку лабільних органічних речовин. Вони свідчать, що вміст «рухомої органічної речовини» визначається типом ґрунту. Ґрунти з малим загальним умістом гумусу, як правило, характеризуються підвищеним умістом рухомої органічної речовини. Розорювання цільних дерново-підзолистих ґрунтів призводить до зниження вмісту рухомих органічних речовин і збільшенню вмісту фракції, пов’язаної с кальцієм. Подальше окультурення цих ґрунтів призводить до зниження вмісту рухомої органічної речовини. Зовсім інша картина спостерігається на чорноземних ґрунтах, де с підвищенням ступеня окультуреності зростає і вміст рухомої органічної речовини. Що стосується впливу окремих агроприйомів, то можна відмітити, що вапнування дерново-підзолистих ґрунтів суттєво знижує вміст рухомої органічної речовини. Через декілька років після вапнування вміст рухомої органічної речовини в дерново-підзолистих ґрунтах знову збільшується. Застосування органічних добрив призводить до зростання вмісту рухомої органічної речовини практично на всіх типах ґрунтів . Мінеральні добрива як збільшують, так і знижують вміст рухомої органічної речовини.

З агрохімічної точки зору важливим є визначення ролі рухомих форм гумусу в акумуляції поживних елементів, що внесені з добривами. Для з’ясування в якій фракції органічної речовини акумулюються внесені добрива нами проведено визначення електрофізичних показників безпосередньо у рухомій органічній речовині. Як свідчать отримані дані (табл. 3.3.1.) найвища кондуктивність та вміст солей простежується на удобреному варіанті, що стосується ріллі і цілинних аналогів то найбільш високий вміст солей, рівно як і кондуктивність, спостерігається на ріллі. Найнижча кондуктивність спостерігається у грунті під лісосмугою та перелогом. [44]

Визначення електрофізичних праметрів рухомої органічної речовини у чорноземі типовому

Рисунок 3.3.1.

Таблиця 3.3.1.

Визначення електрофізичних параметрів РОР у чорноземі типовому

при різному с.-г. використанні

Варіант	Вміст РОР, %	Якість РОР
		COND, mS	TDS, г/л	SALT, г/л
Контроль	0,05	14,38	9,65	7,09
N120	0,04	15,20	9,86	7,23
Лісосмуга	0,12	12,28	8,20	6,16
Переліг	0,13	11,43	7,62	5,72

Таблиця 3.3.2.

Визначення електрофізичних показників ВГ у водорозчинному гумусі при різному сільськогосподарського використання

Варіант	Вміст ВГ, %	Якість ВГ
		COND, mS	TDS, ppm	SALT, ppm
Контроль	0,012	185	124	93
N120	0,0124	211	140	106
Лісосмуга	0,0178	128	85	64
Переліг	0,0192	110	74	55

У таблиці 3.3.2. наведено електрофізичні показники у водорозчинному гумусі при різному сільськогосподарському використанні чорнозему типового. Що стотується водорозчинного гумусу то вони значно є нижчими у порівнянні з рухомою органічною речовиною. Якщо у РОР кондуктивність становила 11-14 mS, то у ВГ 110-211 mS, а вміст слей у ВГ коливався від 55 до 106 ppm. В межах досліду найбільш високою електропровідністю(211 mS.) характеризувався варіант з внесенням аміачної селітри (N₁₂₀) На вказаному варіанті зафіксовано також найвищий вміст солей, а саме 106ppm. Найбільш низьким вмістом солей характеризувався водорозчинний гумус на варіантах з лісосмугою та перелогом, якщо на ріллі вміст солей становив 93 ppm то під перелогом тільки 55 ppm. Це свідчить про те, що багаторічні трави виносять майже всі рухомі поживні елементи з грунтового розчину. Звичайно, що вагомий вплив на грунтовий розчин здійснюють деревні насадження, так вміст солей під лісосмугою становив 64 ppm при вмісті на ріллі 93 ppm.

Таблиця 3.3.3.

Електрофізичні показники РОР при краплинному зрошенні

Варіант		Вміст РОР, %	Якість РОР
			COND, mS	TDS, г/л	SALT, г/л
Вегет. будинок	Між стічок	0,09	15,49	10,33	7,75
	Стрічка	0,06	14,08	9,37	7,02
Поле	Між стічок	0,12	11,54	9,37	5,02
	Стрічка	0,13	11,83	7,95	5,79

Суттєвий вплив на електрофізичні показники здійснює краплинне

Зрошеня. Для цього нами було використанно артезіанську воду з достатнім вмістом солей. Якщо подивитися на дані таблиці 3.3.3, то кондуктивність ґрунтового субстрату на варіанті з стрічкою становила 14,08 mS, у ґрунтовому субстраті взятому між стрічок ‒ 15,49 mS. Тобто у вегетаційному будиночку складається своєрідний гідрологічний режим субстрата. У стрічках де йде промивання вміст солей знижується, а випаровування вологи йде між стрічками де концентруються солі і де стає більш високою його електропровідність. Якщо оцінювати вплив краплинного зрошення у відкритому ґрунті, то спостерігається зворотня картина. Над стрічкою електропровідність становить 11.83 mS, а вміст солей 5,79

Рисунок 3.3.3

Таблиця 3.3.4.

Електрофізичні показники у водорозчинному гумусі.

Варіант		Вміст ВГ, %	Якість ВГ
			COND,mS	TDS, г/л	SALT, г/л
Вегет. будинок	Між стічок	0,115	3,50	2,34	1,76
	Стрічка	0,281	302	200	150
Поле	Між стічок	0,116	217	142	107
	Стрічка	0,101	228	154	114

При використанні краплинного зрошення на полі прослідковується наступна картина: на стрічці кондуктивність становить 11,83 mS, а між стрічок 11,54 mS рівно як і вміст солей на стрічці становить 5,79 г/л, між стрічок ‒ 5,02 г/л . При порівнянні впливу краплинного зрошення в межах вегетаційного будиночку і в польових умовах чітко видно, що досить високий вміст солей і кондуктивність ґрунтового субстрату є характерною для вегетаційного будиночку, це пов’язано з тим, що у вегетаційному будиночку краплинне зрошення без заміни субстрату проводиться протягом 7 років.

Якщо розглянути електрофізичні показники у водорозчинному гумусі то стає зрозумілим, що акумуляція солей у вегетаційному будиночку йде у субстраті між стрічок , там накопичується досить великий вміст солей (1,76 г/л). У стрічках вміст солей був значно нижчим. Для фракції водорозчинного гумуса він становить 150 ppm. У польових умовах вміст солей у ґрунті був явно нижчим рівно як нижчою була і кондуктивність водорозчинного гумуса. У водорозчинному гумусі, який визначали із ґрунту над стрічками вміст солей був значно вищим (114 ppm) ніж між стрічок.