Дослід № 1

«Дослідження ефективності застосування рідких форм мінеральних добрив»

Схема досліду:

1. Контроль

2. NH₄OH

3. КАС

4. Nаа

Дослід закладено навесні 2015 року на посівах ячменю сорту Брюсефілд. Вносилися добрива такі як: РКД, аміачна вода (NH₄OH), КАС та аміачна селітра (Nаа).

Схема розміщення варіантів у досліді

1

2

3

4

1

2

3

4

1

2

3

4

Облікова площа ділянки − 2 м²; технологія вирощування культури у досліді загальноприйнята для Лівобережного Лісостепу України. Кнцентрація рбчих розчинів 0,2 % (2 мл концентрованого добрива розчинено у 1 л води).

Грунтові зразки для аналізів відбиралися по фазам розвитку культури. З кожної ділянки відбирали п’ять індивідуальних зразків. Рослинні зразки відбирали із трьох суміжних повторень.

Розділ 3. Агрогенні зміни ґрунтів при застосуванні рідких форм мінеральних добрив.

1. Фізичні та електрофізичні показники ґрунтів.

Існує ряд показників, що характеризують агрогенні зміни ґрунтів. Найчастіше з цією метою використовують мікроагрегатний склад грунту (сухе і мокре просіювання), порозність, щільність, водостійкість агрегатів, фактор дисперсності, дисперсність грунту за О.Н. Соколовським і т. ін.

Класичні підручники з ґрунтознавства вісвітлюють буферність ґгрунтів як здатність їх протистояти зміні реакції грунтового розчину під впливом кислот і лугів. Усвідомлюючи той факт, що крім хімічної, існують ще й інші види буферності (механічна, біологічна, буферність грунту по відношенню до елементів живлення і т.д.) було запропоновано узагальнену характеристику вказаного явища – сталість ґрунту (В. В. Мєдвєдєв, 1997). Під сталістю грунту розуміють «комплекс властивостей і процесів, існування яких дозволяє підтримувати їх параметри у просторі і часі». [27]

Водночас при вирішенні ряду практичних задач доцільно користуватися конкретними проявами буферності ґрунту. До останніх можна віднести і так звану сольву буферність, яка пов’язана із явищами катіонного обміну і утворенням важкорозчинних сполук. Дійсно, якщо у грунт внести сіль (добриво), то зміна концентрації грунтового розчину не буде адекватною внесеній кількості солі. До речі, ряд авторів (И.С. Кауричев, 1989) під буферністю ґрунтів розуміють «способность почвы противостоять изменению концентрации почвенного раствора». На жаль таке визначення буферностіні у якій мірі не позначилося на класифікації мінеральних добрив. Той факт, що добрива поділяються на фізіологічно лужні і кислі є у будь якому підручнику, хоча фізіологічно лужних добрив (у класичному розумінні) всього два. Що стосується різної здатності мінеральних добрив до створення сольвого стресу рослин, то цей факт не оспорюється, але і не висвітлюється у агрохімічній літературі. Різну здатність мінеральних добрив до створення підвищеної концентрації ґрунтового розчину можна спостерігати як у лабораторних, так і у польових умовах. Доведемо це на прикладі визначення електрофізичних показників чорнозему типового після внесення 0,001н розчинів добрив. У сформованому нами ряді добрив катіонна частина представлена катіоном калію, аніонна – залишками мінеральних кислот (нітратами, хлоридами, сульфатами, карбонатами). [34]

Таблиця 3.1.1.

Вплив тривалого внесення мінеральних добрив на структурно-агрегатний склад чорнозему типового, %

Варіанти досліду	Розмір агрегатів, мм
	>10	7-5	5-3	3-1	1-0,5	0,5-0,25	<0,25
Контроль	15,1	11,6	12,1	22,4	17,6	18,7	2,5
N	33,8	12,5	8,2	18,7	13,0	9,1	4,6
NPK	14,7	11,3	7,8	22,2	19,9	20,3	3,8
НІР05	4,7	Fф<F05	Fф<F05	1,2	1,3	2,3	1,2

Для з’ясування, що відбувається з ґрунтом при внесенні одностороннього і повного мінерального добрива нами були відібрані ґрунтові зразки у польовому стаціонарному досліді кафедри агрохімії (відповідальний доцент Залізовський В.С.) на варіанті з внесенням азотного і повного мінерального добрива. У табл.3.1.1 наведені дані з агрегатного складу чорнозему типового. Вони свідчать, що внесення азотного компоненту призводить до підвищення брилистості ґрунту. Так, кількість макроагрегатів на контрольному варіанті складала 15,1%, на варіанті з внесенням NPK – 14,7%, на ділянках з внесенням азотного компоненту – 33,8%. Що стосується мезоагрегатів, то їх вміст на контролі й варіанті з повним мінеральним добривом був приблизно однаковим, на варіанті з внесенням азотного добрива – значно меншим. Слід зазначити, що зниження вмісту мезоагрегатів на варіанті з внесенням одностороннього добрива є математично достовірним. Погіршення агрегатного складу чорнозему типового при внесенні азотного добрива відбувалося і за рахунок збільшення вмісту мікроагрегатів. Якщо вміст агрегатів <0,25 мм на варіанті з внесенням азотного добрива становив 4,6%, то на варіанті з повним мінеральним добривом – 3,8%. Явище більш м’якого впливу на ґрунт NPK у порівнянні з внесенням N має поліфакторний характер. Це може бути обумовлене хімічним, фізико-хімічним і біологічним (рослини, мікрофлора) фактором. [39]

Таблиця 3.1.2.

Вплив різних форм мінеральних добрив на електрофізичні показники чорнозему типового

Варіант	COND, mS	TDS, г/л	SALT, г/л
Контроль	14,38	9,65	7,09
Nаа	14,20	9,46	7,23
Nва	16,56	12,24	10,76
КАС	12,15	9,55	7,90

Сучасні технології вирощування с-г культур передбачають широке використання електрофізичних показників. До останніх відносять: кондуктивність , тотальну концентрацію органічних і менаральних речовин, а також вміст солей (SALT). Кондуктивність ґрунтів залежить перш за все залежить від вмісту солей поживних елементів і вологості ґрунту-це дозволяє викоритсовувати електрофізичні показники у плодоовочівництві у захищенному ґрунті для управління живленням овочевих культур, для оцінки придатності води для зрошення і для побудови картограм вмісту поживних елементів у ґрунті. Останні дозволяють оптимізувати дози внесення добрив. [43]

Нами визначенно електрофізині показники по варіантам досліду: контроль, аміачна силітра, водний аміак і КАС. Вказані форми добрив підібрані нами не випадково, в якості стандартного добрива використана аміачна селітра і два перспективних добрива водній аміак і карбомідноамічна суміш. Як видно із наведенних даних найвища кондуктивність ґрунту і вміст солей прослідковувались на варіанті з внесенням водного аміаку. Причиною вказаного явища є руйнація органічних колоїдів і перехід у ґрунтовий розчин увібраних катіонів. Друге місце за вмістом солей поділяють аміачна селітра і карбомідноаміачна суміш, мінімальний вміст солей спостерігався на конктрольному варіанті. [25]