Л.З. Для неінгаляційного наркозу.

Переваги- шляхи введення: в/в,в/м,ректально;

• наркоз настає відразу, без стадіїзбудження , «на кінці голки»;

• не забруднюють атмосферу.

Недоліки: наркоз погано керується.

Показання: проведення недовготривалих операцій, введення в наркоз, для підтримання наркозу, для проведення біопсії.

Побічні дії: брадикардія, бронхоспазм, тахікардія, гіпотонія, тромбофлебіт.

Етиловий спирт.

40% - застосовують для компресів;

70% - для обробки операційного поля і рук;

96% -для дезинфекції мед.інструментів і лікування опіків.

Резорбтивна дія препарату проявляється пригніченням ЦНС. Застосування його для наркозу обмежено – мала терапевтична дія. При передозуванні викликає гостре отруєння, а при довготривалому вживанні призводить до алкоголізації.

Гостре отруєння: відбувається при концентрації 3-4г/л і характеризується: пригніченням ЦНС, втратою свідомості, зниженням температури тіла, вологою холодною шкірою, частим пульсом, асфіксія, ціаноз, зниженням ССС, судоми, марення, параліч дихального центру.

Допомога:

• запобігання аспірації блювотними масами;

• серцеві глікозиди;

• форсований діурез;

• антидот – налоксон.

Снодійні засоби.

Це Л.З,що сприяють засипанню і забезпечують необхідну тривалість та глибину сну.

Препарати.

1. Транквілізатори: нітразепам, діазепам, феназепам, нозепам.

2. Л.З.різної хімічної будови: зопіклон (імован), золпідем (санвал,івадал), доксиламін ( донорміл), бромізовал.

3. Наркотичні аналгетики: морфін, промедол.

4. Похідні барбітурової кислоти: етамінал – натрія, барбаміл, фенобарбітал.

5. Аліфатичні сполуки: хлоралгідрат.

Особливості застосування:

• регламентоване зберігання, відпуск та призначення;

• курс лікування не більше 4 тиж;

• відміняти препарат слід поступово;

• протипоказан вагітним і при годуванні груддю;

• під час лікування заборонено вживати алкоголь;

• може виникнути післядія препарату,(синдром віддачі)при вживанні особливо препаратів барбітурової кислоти, тому протипоказані водіям;

• препарати різної хімічної будови: (зопіклон, донорміл) – не змінюють структури сну

Протиепілептичні засоби.

Ці засоби застосовують для попередження або зменшення судом при нападах різних форм епілепсії.

Епілепсія – це захворювання є наслідком виникнення в корі головного мозку вогнища збудження, яке передається на нервові та м’язові системи. Є декілька судомних і безсудомних форм епілепсії.

Препарати: фенобарбітал ( люмінал), карбамазепін ( фінлепсин), етосуксимід ( суксилеп), натрію вольпроат ( депакін, конвулекс).

Слід враховувати:

• всі протисудомні препарати можуть зумовити синдром відміни, тому при відміні препаратів необхідно поступово знижувати дозу;

• карбамазепін крім протисудомної дії має позитивну психотропну дію ( покращує настрій), має анальгезуючу дію.Застосовують при великих епіприпадках.

В комплексному лікування епілепсії засотосовують діуретики ( ацетазоломід)