II. Навчальні цілі.

Знати:

- класифікацію препаратів за хімічною будовою та застосуванням;

- правила виписування в рецептах препаратів цієї групи;

- побічну дію препаратів та заходи щодо запобігання їй;

- ознайомитися з особливостями сучасних лікарських форм.

План

1. Поняття про аферентну нервову систему.

2. Класифікація препаратів які впливають на аферентну інервацію.

3. Поняття про місцевоанастезійні засоби та визначення їх механізму та фарм дії.

4. Особливості роботи з анастетиками.

5. Поняття про в'яжучі засоби та їх класифікація.

6. Подразливі засоби.

Аферентними, або чутливими, називаються волокна, які проводять нервові збудження від органів і тканин до ЦНС.

Класифікація препаратів.

1. Засоби, що пригнічують аферентну іннервацію.

• Місцевоанестезійні засоби: новокаїн, анестезин, дикаїн, лідокаїн, ультракаїн.

• В’яжучі засоби: вісмуту субнітрат, танін, листя шавлії, кора дуба, квітки ромашки.

• Обволікальні засоби: слиз крохмалю, насіння льону, вівса, відвар з кореня алтеї.

• Адсорбувальні засоби: активоване вугілля, смекта, ентеросгель.

2. Засоби,що збуджують аферентну іннервацію.

• Подразнювальні засоби: гірчичники, менол, розчин аміаку.

Місцевоанестезійні засоби

Це засоби. які зумовлюють місцеву втрату чутливості (анестезію – від грецького anesthesis – відчуття, an – заперечення).

Механізм дії: блокуючі натрієві канали, блокують проведення нервових імпульсів.

Фарм. дія: на місці введення тимчасово втрачається больова, температурна та тактильна чутливість.

Властивості місцевих анестетиків:

• висока вибіркова дія;

• короткий латентний період;

- бажано, щоб вони звужували судини.

Види анестезії.

1. Поверхнева або термінальна – анестетик наносять на поверхню слизової оболонки, рани, виразки.

2. Інфільтраційна – пошарово певна тривалість дії;

3. Вводять розчин анестетика в тканини.

4. Провідникова (спиномозкова) – анестетик вводять за ходом нерва.

Класифікація препаратів.

Дикаїн – токсичний препарат. Використовують в офтальмології – краплі в очі і у ЛОР - практиці для поверхневої анестезії змочують слизову оболонку тампоном, просякнутим дикаїном. Закапувати в ніс не можна – зупинка дихання.

Протипоказаний дітям до 10 років.

Анестезин ( бензокаїн) – не розчиняється у воді, застосовують тільки у вигляді таблеток – при болях у шлунку, супозиторії – у разі тріщин прямої кишки, мазі і пасти – при алергодерматитах, екземі.

Новокаїн (прокаїн) - має широкий спектр терапевтичної дії та відносно малотоксичний.

Показання:

• 0,25 - 0,5% розчин - для інфільтраційної анестезії при малих операціях та розведення антибіотиків;

• 1-2% розчин – для провідникової та спиномозкової анестезії;

• розчин новокаїну всередину показаний при гіпертонічній хворобі, пізніх токсикозах вагітних, виразковій хворобі шлунка та 12- палої кишки;

• ректально – при спазмах кишок, тріщинах прямої кишки, геморої.

Побічні ефекти: алергія, загальна слабкість, знепритомлення.

Лідокаїн (ксикаїн) – діє швидше, сильніше і триваліше, ніж новокаїн.

1-2% розчин застосовують для всіх видів анестезії (універсальний анестетик).

0,2% розчин в/в при гострій фазі інфаркту міокарда, як протиаритмічний засіб.

Особливості роботи з анестетиками:

• необхідно зібрати алергологічний анамнез;

• для зменшення всмоктування і подовження дії додавати адреналіна гідрохлорид;

• місцеві анестетики несумісні з сульфаніламідами і М-холіноміметиками, серцевими глікозидами, судинорозширювальними засобами.

В’яжучі засоби.

Це засоби, які ущільнюють поверхневий шар слизових оболонок і шкіри, утвоюючи плівку, яка захищає від подразнень чутливі нервові закінчення.

Фарм. дія:

- болезаспокійлива,

- протизапальна,

- зменшення секреції травних залоз.

Класифікація препаратів.

І. Рослинного походження:

Танін – застосовують зовнішньо для промивання шлунка при отруєнні солями важких металів, у вигляді мазі при запальних процесах шкіри.

При колітах не застосовують, тому що зменшує секрецію травних залоз і викликає порушення функції ШКТ.

Кора дуба – відвар використовують для полоскання ротової порожнини при стоматитах, гінгівітах, ларингіті, фарингіті.

Трава звіробою, ягоди чорниці – при ентероколітах.

Листя шавлії – стоматит, гінгівіт.

Квіти ромашки – при ентероколітах (внутрішньо), кольпітах, вагінітах

(спринцювання).

ІІ. Неорганічного походження.

Вісмуту нітрат основний – у мазях і присипках при дерматитах;

В таблетках при виразковій хворобі шлунка і 12 – палої кишки. Має антигелікобактерну дію.

Комбіновані препарати вісмуту: вікалін, вікаїр, де-нол.

Обволікальні засоби.

Це індиферентні речовини рослинного походження, які здатні утворювати у воді клейкі рідини – слизи, що вкривають захисною плівкою слизові оболонки або шкіру та захищають їх від подразнень.

Показання до застосування:

• запальні та виразкові процеси ШКТ;

• при отруєнні кислотами та основами;

• для зменшення подразнювальної дії ліків.

До обволікальних засобів відносять продукти: молоко, яєчний білок, відвар вівсяної крупи.

Крохмаль - адсорбувальний засіб у вигляді присипок і обволікальний – у вигляді слизу.

Показання:

- всередину у вигляді слизу для лікування виразок і запалення ШКТ;

- при отруєнні кислотами та основами, солями важких металів;

- у складі мікстур для зменшення подразнювальної дії ліків;

- у вигляді присипки і пасти при дерматитах.

Насіння льону – призначають для зовнішнього засосування у вигляді слизу при абсцесах, фурункулах, лімфаденіті, міозиті, артриті;

• всередину – при гастриті, виразковій хворобі шлунка та 12-палої кишки.

Корінь алтеї лікарської – має обволікальну та протизапальну дію. Призначають при у формі мікстур та настою при гострому ларингіті, фарингіті, трахеїті, бронхіті, кашлюку.

Адсорбувальні засоби.

Це засоби, які здатні своєю поверхнею поглинати й утримувати рідини та гази, тим самим захищати чутливі нервові закінчення від подразнень.

Вугілля активоване – застосовують при отруєннях, метеоризмі, проносі, алергії, а також для гемосорбції.

Для кращої адсорбції треба застосовувати в подрібненому виді.

Застосовують по 1-2 г при метеоризмі та по 20-30 г при отруєнні

Сучасні препарати: ентеросгель, силікс, смекта, еспумізан, біле вугілля.

Подразливі засоби.

Чинять стимулювальну дію на чутливі нервові закінчення шкіри та слизових оболонок, виявляють місцеву рефлекторну та відволікальну дію.

Розчин аміаку при інгаляційному застосуванні подразнює рецептори слизової оболонки дихальних шляхів і рефлекторно збуджує дихальний і судиноруховий центр довгастого мозку. Призначають при знепритомленні.

При вживанні всередину (5-10 крапель на склянку води) – подразнює рецептори слизової оболонки шлунка і збуджує блювотний центр довгастого мозку. Застосовують як блювотний засіб при алкогольному отруєнні.

Гірчичники – виявляють відволікальний ефект при запальних процесах дихальних шляхів, радикуліті, стенокардії, гіпертонії. Температура води, у яку занурюють гірчичники, має бути 37-40°С*.

Ментол – при нанесенні на шкіру та слизові оболонки зумовлює подразливу дію, що супроводжується відчуттям холоду. Виявляє рефлекторну та відволікальну дію.

Показання до застосування:

• втирають при міозитах, радикулітах, невралгіях (2% спиртовий розчин);

• при мігрені, риніті – застосовують ментоловий олівець;

• при запаленні дихальних шляхів – розтирання олійним розчином;

• усередину у складі валідолу при стенокардії (рефлекторно розширює судини).

Інші засоби: перцевий пластир, камфора, терпентинова олія.

Подразливі засоби протипоказані дітям – рефлекторне пригнічення дихання, зупинка дихання.

Матеріали активації пізнавальної діяльності студентів.

1. Особливості застосування місцевих анестетиків.

2. Адсорбенти, особливості їх фармакокінетики, показання до застосування.

3. Дослідити проведення нервового імпульсу в синапсі.

Домашнє завдання.

Підручник І.В.Нековаль, Т.В.Казанюк « Фармакологія» стор.167-188.

Виписати рецепти на препарати з даної теми.