3. Загальна характеристика безхвостих земноводних.

Ряд Безхвості - Anura s. Ecaudata налічує близько 2 100 видів. Сюди належать найбільш поширені й високоорганізовані земноводні. Поширені на всіх континентах, окрім Антарктиди, переважна більшість їх населяє Південну Америку. 

    Для представників ряду характерно: широка голова непомітно переходить в коротке тіло, тулуб дещо сплющений, хвоста немає, задні кінцівки значно довші і розвинені набагато краще за передні, часто з плавальними перетинками між пальцями; рухи за допомогою стрибків. Запліднення зовнішнє. Найбільш примітивні безхвості мають амфіцельні хребці, короткі ребра і зберігають рудименти хвостових м’язів.

    Розміри безхвостих земноводних відносно невеликі: від 1,5 см (короткоголов) до 32 см (голіаф). Маса голіафа може досягати 3,25 кг.

    У фауні України у невеликих водоймах, криницях, чистих джерелах поширені кумки, або джерелянки. Для захисту від ворогів слугує їдкий секрет залоз шкіри – фринолізин, тому ці тварини рідко є здобиччю хижаків.

    Червоночеревна кумка - Bombina bombina поширена скрізь в Україні, тоді як жовточеревна кумка – Bombina variegata лише в Карпатському регіоні. Впродовж нересту кумки відкладають у водойми 80-100 або більше ікринок. Зимують на суходолі.

    Жаба-повитуха – Alytes obstetricans – родичка наших кумок, мешкає у Західній Європі. Самець півтора-два місяці носить шнур ікри, обмотавши ним черево та стегна. Ікра вкрита щільною оболонкою і тому не висихає. Коли ікра дозріває, самець випускає пуголовків у водойми. 

    Сурінамська піпа – Pipa pipa живе у Південній Америці, тіло завдовжки 20 см. Під час нересту самець розміщує великі ікринки на спині самки. Ікринки вростають у шкіру спини, розвиток та метаморфоз потомства відбувається усередині таких комірок. Після цього малята виходять назовні та починають самостійне життя.

    Часникова, або земляна жаба - Pelobates fuscus відома на Україні. Виділяє речовини із запахом часнику. Пуголовки цієї жаби найбільші серед наших безхвостих амфібій. У зимовий період закопуються глибоко у землю.

    Ропухи поширені по всій земній кулі, крім приполярних областей. Мають незграбне тіло, шкіра горбкувата багата на залози, що виділяють отруйний секрет. Зуби відсутні. Передні і задні кінцівки майже однакові завдовжки. Ведуть наземний спосіб життя. Найменш пов’язані з водою і зустрічаються навіть у пустелях. Пересуваються тільки переповзаючи, або інколи роблять невеликі стрибки. На нерест прямують у водойми, де відкладають 8 000-12 000 ікринок. Зимують на суходолі. 

    На Україні поширені три види ропух: зелена - Bufo viridis, звичайна або сіра - Bufo bufo та очеретяна - Bufo calamita.

    До життя на деревах пристосовані квакші. Пальці у них закінчуються розширеними подушкоподібними здуттями – присосками, своєрідні органи прикріплення. Завдяки їм квакша може прилипати до плоских предметів – листків, стовбурів дерев, навіть до скла. Здатна робити відносно великі стрибки. 

    Сумчаста квакш – Gastrotheca pygmaeum поширена у Південній Америці, у самок пуголовок розвивається в сумці – шкірній складці на спині. 

    Квакша звичайна – Hyla arborea зустрічається на всій території України. Забарвлення їх може варіювати від молочно-білого до практично чорного, трапляються навіть плямисті екземпляри. Нереститься у водоймах, куди спускається на короткий час. Відкладає 800-1 000 ікринок.

    Жаба голіаф – Rana goliaph є найбільша із сучасних, її довжина тіла до 35 см і вага понад 3 кг, зустрічається у Африці.

    На теренах України представлено декілька видів жаб, яких об’єднують у дві групи: зелені (жаба озерна - Rana ridibunda, жаба ставкова - Rana lessonae) і бурі (трав’яна - Rana temporaria, гостроморда – Rana arvalis, прудка – Rana dalmatina). Група зелених жаб протягом усього життя пов’язана із водоймами. 

    У бурих жаб через око з боків голови проходить темна смуга - скронева пляма. У період літньої активності розселяються по наземних біотопах. До водойм переходять лише на період розмноження, а пізніше тримаються у вологих місцях на суші.