2. Традиційна, або еволюційна систематика.

Для позначення таксонів, ранг яких ще невідомий, використовують такі нейтральні терміни, як фенон, форма, група.

Фенон – фенотипічно однорідна вибірка особин. Самки та самці можуть належати до різних фенонів; у випадку видів-двійників до одного фенону можуть бути віднесені представники декількох видів.

Термін «форма» може застосовуватися, коли невідомо, чи йде мова про вид чи підвид, вид або екземпляр, що ухиляється, сезонну варіацію або касту. Термін використовується також, коли мова йде про декілька таксонів різних рангів (наприклад, вид і підвид).

Група – це група видів, що не має статусу підроду; група підвидів.

Вид – основна таксономічна категорія в зоологічній систематиці. Це єдина таксономічна категорія, об’єктивне існування якої не піддається експериментальній перевірці.

Види бувають монотипічними – не розпадаються на підвиди і політипічними – розпадаються на два і більше підвидів.

Підвид – це географічно відокремлені групи популяцій, що морфологічно відрізняються від інших груп популяцій цього виду.

Особини різних підвидів або вільно схрещуються, або потенційно здатні до схрещування, хоч і географічно ізольовані. Е. Майр сформулював «правило 75 %»: підвидом варто вважати такі географічно відокремлені популяції виду, у яких не менше 75 % особин морфологічно відрізняються від особин з інших популяцій того ж виду.

Вид можна визначити за єдиним екземпляром, а підвид – тільки за великою серією екземплярів (статистично достовірній вибірці).

Білка (Sciurus vulgaris) має багато підвидів. На Кольському півострові та в Карелії вони червонохвості та червоновухі. На рівнинній Україні – коричневі взимку. У Карпатах – чорнохвості та з чорними спинами взимку й влітку. В Якутії - сірі без рудих тонів.

Рід – це таксон, що складається з одного або декількох видів та відділений від інших родів ясно вираженим розривом в ознаках (хіатусом).

При відокремленні роду бажано:

1. щоб рід не був занадто великим (не більше 200-300 видів), або занадто малим.

2. щоб рід добре відрізнявся від інших родів і був відокремленим від них ясним морфологічним хіатусом.

3. щоб рід не мав занадто великої внутрішньої різнорідності – гетерогенності.

4. щоб рід займав ясно виражену адаптивну зону.

У будь-якій родині є багато родів з 1-2 видами, помірне число родів із середньої кількістю видів і кілька великих родів, що включає сотні видів. Ця закономірність називається розподілом Вілліса. Поняття та назва роду фіксується типовим видом. Типовий вид фіксує місце роду у класифікації.

Родина – це таксон, що містить один або кілька родів і відокремлений від інших родин ясно вираженим розривом в ознаках (хіатусом).

Уявлення про родину ввів наприкінці 18 ст А. Жюссє. Кожна родина чітко відрізняється від інших родин. Ареал родини ширший, ніж ареал кожного з її родів. Ареал родини може співпадати з ареалом роду, що входить до її складу, лише в тому випадку, коли ця родина монотипова. Родина – це найвища таксономічна категорія, що ще фіксована певним типовим екземпляром (через типові рід і вид).

Ряд, клас, тип - найбільш стійкі таксони в зоологічній систематиці. Зараз відомо близько 30 типів, 68 класів та 340 рядів. Поняття про типи ввів в зоологію Ж. Кюв’є.

У класифікації є таксони надійні, тобто добре обґрунтовані та сумнівні. Сумнівні таксони не мають достатньої безперервності (однорідності) в ознаках всередині себе та достатнього розриву (хіатусу) із сусідніми таксонами. Надійними або сумнівними можуть бути таксони будь-якого рангу, від видів до типів. Наприклад, надійний тип – голкошкірі, сумнівний – членистоногі. Тип Членистоногі сумнівний через велику внутрішню неоднорідність і через відсутність різких меж із кільчастими червами та оніхофорами (зокрема, вони всі мають єдиний план будови нервової системи). Багато зоологів, починаючи з Кюв’є поєднують їх всіх у тип Членисті (наприклад, В.М. Беклемішев). Але за ДНК Членистоногі більше подібні до круглих червів, ніж до кільчастих.