Протиалергічні засоби

Алергія – це патологічно підвищена імунна реакція, яка виникає при попаданні в сенсибілізований організм антигену ( алергену ). Алергенами в першу чергу є чужерідні білки, але можуть бути і небілкові речовини. Алергени в основному потрапляють із зовні ( екзоалергени), але також в організмі можуть утворюватись з білків ендоалергени ( ауто- алергени). Алергенами можуть бути пилок рослин, їжа, пил, та інші побутові речі. Часто алергенами стають ліки ( АБ, сульфаніламіди, новокаїн, лікувальні сироватки…) та їх метаболіти, які в організмі зв”язуються з білками, створюючи повноцінний антиген. Відмінною особливістю антигенів є здатність стимулювати імунокомпетентні клітини, що виділяють антитіла. При взаємодії антигена з антитілами на мембрані тучних клітин, останні руйнуються із звільненням біологічно-активних речовин – медіаторів алергії: гістаміну, серотоніну, простагландинів. Саме ці речовини беруть участь у механізмах розвитку загальних і місцевих алергічних реакцій.

Розрізняють три стадії в розвитку аллергічних реакцій.

1. Іммунологічна стадія (утворення антитіл).

2. Звільнення медіаторів алергії.

3. Реакція органів і систем на ці медіатори ( гістамін викликає спазм бронхів, кишечника, підвищує проникність стінок судин, зумовлюючи набряки, призводить до виникнення свербіжу, кропивниці; ацетилхолін і простагландини знижують артеріальний тиск).

Симптоми алергії: набряк слизових оболонок і підшкірної клітковини, спазм гладенької мускулатури ( бронхів, кишечника тощо), почервоніння і висипка на покривних тканинах.

В важких випадках ( анафілактичний шок ) різко падає АТ, втрата свідомості, можлива смерть.

В основі алергії лежать імунологічні механізми, які визначають тип алергії:

- алергічна реакція негайного типу (кропивниця, набряк Квінке, сінна лихоманка),

- алергічна реакція запізнілого типу ( реакція відторгнення пересаджених тканин, контактні дерматити, аутоімунні захворювання( ревматизм, системний червоний вовчак ) тощо).

Методи лікування алергій діляться на:

• специфічні ( направлені на причину хвороби і заключаються в припиненні контакту з алергеном, або зниженні підвищеної чутливості організму за допомогою специфічної гіпосенсибілізуючої терапії шляхом вироблення специфічного антиалергічного імунітету ( вводять малі дози алергену, до якого поступово розвивається стійкість, наприклад – алергени пилкові та інш.)

• неспецифічні ( застосування ЛЗ, які діють на всі стадії розвитку алергічної реакції).

Фармакотерапія алергічних станів складна і включає слідуючі етапи:

1. Пригнічення реакції гістаміну з гістамінорецепторами ( антигістамінні засоби)

2. Гальмування реакцій антиген-антитіло за допомогою глюкокортикоїдів.

3. Стабілізація мембран тучних клітин з метою гальмування виходу медіаторів алергії.

4. Гальмування утворення антитіл ( імунодепресанти, глюкокортикоїди).

5. Посилення розкладання гістаміну.

Важливе місце у лікуванні алергічних реакцій займають протиалергічні засоби, які шляхом втручання в патогенез попереджують або зменшують клінічні їх прояви.