- •1.Вступ
- •1.1. Загальні положення
- •1. 2.Ціль і предмет діяльності.
- •1.3. Юридичний статус філії.
- •1.4. Майно філії.
- •1.5. Виробничо-господарська діяльність.
- •1.6. Управління філією.
- •Загальна частина
- •2.1. Визначення загальних термінів
- •2.2.Загальні принципи облікової політики.
- •2.3.Організація бухгалтерського обліку.
- •2.4.Система обліку.
- •2.5.Загальні основи оцінки активів та зобов'язань.
- •2.6.Визначення та оцінка основних засобів і нематеріальних активів.
- •2.7. Оцінка та переоцінка необоротних активів.
- •2.8. Амортизація необоротних активів
- •2.9. Необоротні активи утримані для продажу.
- •2.10. Оцінка довгострокових фінансових інвестицій.
- •2.11. Оцінка запасів матеріальних цінностей та незавершеного виробництва.
- •2.13. Оцінка та визнання витрат майбутніх періодів.
- •2.14. Оцінка та визначення дебіторської заборгованості.
- •2.15. Основи визнання та оцінка зобов'язань.
- •2.16. Умовні зобовязання та активи.
- •2.17. Створення забезпечень майбутніх виплат та платежів.
- •2.18. Момент визнання та методи обліку доходів і витрат.
- •2.19.Класифікація витрат.
- •Висновок:
- •Список використаної літератури
2.2.Загальні принципи облікової політики.
Облікова політика Компанії ґрунтується на основних принципах П(С)БОУ, а саме: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника та періодичності. Цих принципів мають дотримуватись та ними керуватися при веденні бухгалтерського обліку та складанні фінансової звітності працівники бухгалтерських служб Компанії.
Складовими облікової політики Компанії є інші акти внутрішнього регулювання діяльності Компанії та її дочірніх підприємств (накази, положення, інструкції, порядки, тощо) в частині ведення бухгалтерського обліку, включаючи ті, що будуть затверджені в майбутньому, протягом терміну дії даної облікової політики.
Облікова політика діє паралельно з внутрішніми положеннями та процедурами щодо окремих операцій та встановлює загальні методологічні основи організації бухгалтерського обліку. Всі інші акти внутрішнього регулювання деталізують та в окремих випадках доповнюють основні принципи облікової роботи.
Встановити наступний поріг суттєвості:
- для окремих об'єктів обліку (помилок), що належать до активів, зобов'язань, капіталу, доходів, витрат Компанії, є величина у 2 відсотки відповідно до підсумку всіх активів, усіх зобов'язань, капіталу, усіх доходів і всіх витрат;
- для проведення переоцінки або зменшення корисності об'єктів обліку може прийматися величина, що дорівнює 10 - відсотковому відхиленню залишкової вартості об'єктів обліку від їх справедливої вартості;
- для відображення руху грошових коштів є величина у 2 відсотки чистого руху грошових коштів відповідно від операційної, інвестиційної або фінансової діяльності;
- для визначення подібних активів - не більше 10 відсотків від різниці між справедливою вартістю об'єктів обміну;
- для визначення звітного сегмента приймається величина у 10 відсотків чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
- для відображення окремих статей у фінансовій звітності - 1000 грн.
На основі принципу послідовності облікова політика має передбачати постійне застосування прийнятої стабільної облікової політики. Дозволяється змінювати цю облікову політику лише у випадках, якщо:
• змінюються вимоги статутних документів підприємства;
• змінюються вимоги органу, який здійснює функції з державного регулювання методології бухгалтерського обліку і фінансової звітності, та органу управління;
• вносяться зміни до податкового законодавства, що суттєво впливають на ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової та податкової звітності.
Перегляд окремих положень облікової політики також можливий за умови, якщо зміни облікової політики забезпечать більш достовірне відображення подій (господарських операцій) у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності, що повинно бути підтверджено обґрунтуваннями бухгалтерської служби Компанії. Рішення щодо внесення змін в облікову політику приймається керівником Компанії за поданням головного бухгалтера Компанії та погоджується в порядку установленому чинним законодавством та Статутом Компанії.
