11

Тема 4. Інвестиції в засоби виробництва

(2 год)

Мета заняття: з'ясувати сутність та значення інвестування в економічному розвитку підприємств на основі владання інвестицій в засоби виробництва.

Лекційне заняття №6 (2 год)

1. Економічна сутність реальних інвестицій

2. Класифікація та структура капітальних вкладень

3. Рух виробничих інвестицій.

4. Основні форми кругообігу реальних інвестицій

Література: [ 2, 9, 15, 28, 30].

1. Економічна сутність реальних інвестицій

Визначальною домінантою економічної політики будь-якої країни є реальні інвестиції. Вони складають економічну основу суспільства та впливають на досягнення макроекономічної стабілізації країни. Такий аспект дослідження свідчить про важливе значення реальних інвестицій в економічному розвитку країни та про ту роль, яку вони відіграють у функціонуванні ринкової економіки. Саме цим пояснюється той величезний інтерес економістів до теорії вкладання капіталу у виробництво, який вони проявляють на протязі багатьох років, в тому числі і наша увага до цієї проблеми.

Найчастіше під «реальними інвестиціями» розуміють ті економічні ресурси, які направляються на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення або модернізацію виробничого процесу.

В економічній літературі прийнято розрізняти «чисті реальні інвестиції», які направляються на збільшення основного капіталу та утворення нових основних та частини оборотних фондів як виробничого, так і не виробничого призначення, та «валові реальні інвестиції», які відрізняються від «чистих» на величину одноразових витрат, які забезпечують просте відтворення.

Крім того, реальні інвестиції в формі капітальних вкладень включають в себе такі елементи «валових» інвестицій, як витрати на накопичення та реновацію основних фондів і накопичення оборотних фондів у частині приросту незавершеного будівництва. Отже, поняття «валових інвестицій» по складу ширше капітальних вкладень, які не включають у себе витрати на утворення невстановленого обладнання та капітальний ремонт діючих основних фондів.

Реальні інвестиції, на відміну від фінансових, повністю спрямовуються на збільшення реального капіталу, тобто в ос­новні фонди і на приріст матеріально-виробничих запасів, а та­кож у нематеріальні активи (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Структура реальних інвестицій

Термін «реальні інвестиції» застосовується в міжнародній практиці економічного аналізу і, зокрема, у системі національних рахунків ООН.

Розрізняють такі види реальних інвестицій:

1. Інвестиції оновлення — здійснюються за рахунок коштів фонду відшкодування підприємства.

2. Інвестиції розширення (чисті інвестиції) — здійснюються за рахунок частини національного доходу або за рахунок фонду чис­ того нагромадження.

3. Валові інвестиції — інвестиції оновлення і розширення разом. Для характеристики реальних інвестицій на макрорівні в міжнародній практиці використовуються такі показники:

• обсяг інвестицій, тобто вартісний вимір вкладеного капіталу;

• норма інвестицій — відношення обсягу інвестицій до валово­го національного продукту або валового внутрішнього продукту;

• коефіцієнт приросту капіталомісткості — характеризує ефективність інвестицій та ефективність нагромадження. Визна­чається як відношення валових інвестицій в основний капітал до приросту валового національного продукту або (валового внутрішнього­ продукту) за той самий період;

• нагромадження — вартісний вираз використаної частини національного доходу на розширене відтворення. Являє собою приріст основного капіталу, матеріально-виробничих запасів, не­ виробничого капіталу і, відповідно, збільшення обсягів виробни­цтва продукції та послуг.

У країнах з ринковою економікою ці показники неоднакові і залежать від рівня розвитку країни, стану її економіки в поточ­ний період.

Основна частина реальних інвестицій (60—70 %) у розвинених країнах — це приватні інвестиції (максимальний показник — 70 %). Такі інвестиції спрямовані в основному у прибуткові галузі промисловості, збиткові галузі інвестує держава.

На сучасному етапі розвитку України основою інвестиційних процесів мають стати виробничий капітал (об'єкти інвестицій) і реальні інвестиційні проекти.

Реальні інвестиції завжди вважалися надійним розміщенням капіталу і засобом захисту його від інфляції, оскільки:

• ціни на об'єкти зростають більш швидкими темпами, ніж знецінюється національна валюта;

• реальні інвестиції завжди повинні давати віддачу капіталу;

• реальні інвестиції — найвагоміший показник фінансового стану та іміджу будь-якої компанії.

До основних результатів реальних інвестицій належать:

1. реалізація соціальних програм;

2. пропорційне розміщення продуктивних сил;

3. гармонійний розвиток галузей народного господарства;

4. прискорення темпів НТП і розвитку базових галузей народ­ного господарства;

5. реалізація програм розвитку паливно-енергетичного комп­лексу, житла, оновлення виробничих фондів;

6. здійснення будівництва важливих об'єктів.

Реальні інвестиції класифікують за різними ознаками, відповід­но до яких їхня структура розглядається як галузева, технологіч­на, відтворювальна, територіальна, а також за формами власності.

1. Галузева структура реальних інвестицій означає розподіл за га­лузями економіки. Вдосконалення галузевої структури йде шляхом збільшення абсолютних і відносних реальних інвестицій у розвиток базових галузей промисловості, від яких залежать підвищення еко­номічної ефективності та суспільного виробництва і темпи НТП.

2. Технологічна структура реальних інвестицій має першочер­гове значення для підвищення ефективності суспільного вироб­ництва. Вона характеризує розподіл між витратами на будівель­но-монтажні роботи, вартістю обладнання, машин, механізмів, інструментів, іншими капітальними роботами та витратами. Як­що у складі реальних інвестицій збільшується питома вага витрат на придбання активної частини виробничого капіталу, то техно­логічна структура є прогресивною. Удосконалення структури вкладень сприяє підвищенню технічного рівня підприємства, ме­ханізації та автоматизації виробництва.

3. Відтворювальна структура реальних інвестицій — це їх роз­поділ на: нове будівництво, розширення виробництва, реконст­рукцію виробництва, переобладнання діючих цехів виробництв, технічне переобладнання виробництва.

4. Територіальна структурна реальних інвестицій — це їх роз­поділ по економічних районах України (Донбас, Придніпров'я, Прикарпаття, Центральний, Причорномор'я, Полісся). Обсяг за­лучених інвестицій у різні регіони залежить від стану інвестицій­ного клімату, послідовності проведення ринкових реформ, рівня розвитку економічного потенціалу, динаміки перетворення виро­бничої та фінансової інфраструктур, ефективності використання природних і трудових ресурсів.

Структура реальних інвестицій за формами власності відби­ває розподіл вкладень по державних, акціонерних, комерційних, та інших колективних підприємствах.

Розвиток ринкових відносин, конкуренція стимулюють при­скорення науково-технічного прогресу, потребують збільшення вкладень в інтелектуальний потенціал суспільства. Результати наукових досліджень стають активним елементом виробництва, входять до складу реальних інвестицій.

Реальні інвестиції можуть виступати також у вигляді нетто-інвестицій, або початкових інвестицій, які здійснюються на основі проекту або при купівлі підприємства (фірми) та реінвестицій (знову вивільнені інвестиційні ресурси, які використовуються на придбання нових засобів виробництва). Нетто-інвестиції разом із реінвестиціями утворюють брутто-інвестиції.

Реальні інвестиції поділяються також на:

- інвестиції у «зовнішні умови», тобто в найбільш вигідні вкладання вільних коштів у сторонні виробничі та інші структури;

- інвестиції у власну діяльність, тобто найбільш вигідне вкладання капіталу в підвищення конкурентного статусу підприємства як за рахунок внутрішніх, так і за рахунок зовнішніх джерел фінансування.

Оскільки останній тип визначається як зовнішніми так і внутрішніми факторами, то інвестиційна діяльність підприємства повинна бути направлена з однієї сторони, на посилення позитивного впливу зовнішніх умов на діяльність підприємств, з іншої сторони - на вдосконалення виробничого потенціалу власного підприємства. Інвестиції у «зовнішні умови» здійснюються, як правило, у вигляді участі на паях підприємства в спільних проектах.

Інвестиції внутрішнього характеру мають за мету розвиток стратегічного потенціалу за рахунок приросту тих чи інших ресурсів (технічних, технологічних, інтелектуальних тощо) та утворення необхідних товарно-матеріальних запасів.

Усі вище згадані інвестиції у реальні активи найчастіше здійснюються у вигляді реального інвестиційного проекту. Висновок.