2. Мобілізація заощадження домогосподарств

Важливим критерієм класифікації заощаджень домогосподарств є також форма їх здійснення. Вибір членами домашнього господарства найефективніших форм заощаджень є одним із найскладніших і водночас найважливіших завдань, які домогосподарства вирішують, приймаючи рішення про здійснення заощаджень. Найбільш поширеними формами заощаджень є: готівкові заощадження в іноземній і національній валюті, кошти на рахунках у банках та небанківських фінансових установах, вкладення в акції та боргові цінні папери, у нерухомість, інші метали, антикваріат тощо.

Необхідно зазначити, що за низьких поточних доходів окремі домогосподарства для підтримання певного життєвого рівня можуть вдаватися до позик або використовувати раніше заощаджені кошти (тобто витрачати більше, ніж отримувати доходів). У цьому випадку кажуть, що такі домогосподарства мають від 'ємні заощадження.

Загалом заощадження домогосподарств відіграють надзвичайно важливу роль в соціально-економічному житті суспільства. Відомий учений М. Савлук виокремив фінансовий, соціальний, економічний та політичний аспекти цього питання.

На процес формування заощаджень впливає низка факторів, найважливішим з яких є величина доходу, який залишається у розпорядженні членів домашнього господарства після сплати всіх податків та інших обов'язкових платежів. Проте, крім величини поточного доходу, суттєвий вплив на обсяги заощаджень, а також пропорції, в яких вони поділяються на організовані та неорганізовані, справляють й інші фактори, зокрема внутрішні (рівень, структура та пріоритети споживчих витрат членів домашнього господарства, досвід ощадно-інвестиційної діяльності, очікування домогосподарств щодо динаміки цін та змін у поточному доході, демографічні чинники) та зовнішні (рівень довіри населення до інститутів фінансового ринку, стан законодавчого забезпечення операцій, що здійснюються на фінансовому ринку України, наявність широкого спектра інструментів інвестування, величина відсоткових і податкових ставок тощо). У свою чергу, серед сукупності внутрішніх та зовнішніх факторів можна виокремити економічні (рівень поточного доходу та величина сукупного багатства домогосподарства, макроекономічна ситуація, рівень цін, розмір відсоткових і податкових ставок, рівень розвитку фінансового ринку тощо), політичні (стабільність політичної ситуації в країні, ефективність державної політики), демографічні (розмір і вікова структура домогосподарства, рівень освіти загалом та фінансової грамотності зокрема, сектор зайнятості членів домашнього господарства), соціальні (рівень розвитку системи соціального захисту населення, соціальна стабільність у суспільстві, соціальна структура населення), психологічні (менталітет, національні особливості, релігія, звичаї, традиції та досвід заощаджень), територіальні (місце проживання членів домашнього господарства, а саме: міський населений пункт чи сільська місцевість) фактори.

Державна служба статистики України, подаючи дані про витрати і заощадження населення у балансі доходів і витрат, виокремлює витрати населення на нагромадження нефінансових (тобто матеріальних і нематеріальних) активів і приріст фінансових активів у розрізі грошових вкладів і цінних паперів, заощаджень в іноземній валюті та позик одержаних за винятком погашених.

За даними балансу, частка витрат на заощадження останніми роками коливається в межах 8-9 % загальної величини витрат і заощаджень, причому витрати на придбання нефінансових активів перебувають у межах 1-2 %, на приріст фінансових активів — 6-7 % усіх витрат і заощаджень населення.

Приймаючи рішення про здійснення заощаджень, члени домогосподарств постають перед необхідністю розв'язання складного завдання, пов'язаного з вибором найефективніших форм заощаджень, до яких належать: готівкові заощадження в іноземній і національній валюті; кошти на рахунках у банках та небанківських фінансових установах (кредитних спілках, недержавних пенсійних фондах тощо); вкладення в акції та боргові цінні папери, у страхові поліси, нерухомість, дорогоцінні метали, антикваріат тощо.

Формуючи особисті заощадження, населення ставить передусім завдання-мінімум — зберегти власні заощадження, а також, по можливості, досягти завдання-максимуму — якомога вигідніше примножити свій капітал із якнайменшими ризиками втрати доходів. Вирішення цих завдань важливе як для самих домогосподарств (оскільки невдалий вибір форми заощаджень знижує спонукальні мотиви для заощаджень у майбутньому), так і для держави (оскільки невеликі, але масові заощадження населення формують масивні обсяги національних заощаджень, що в кінцевому підсумку стимулює економічний розвиток у країні).