1. Заощадження домогосподарств

Попри те, що домашні господарства здійснюють витрати споживчого і неспоживчого характеру, в сучасних економічних умовах вони стають дедалі активнішими заощадниками, а також потенційними інвесторами вітчизняної економіки, вкладаючи тимчасово вільні кошти у різноманітні фінансові інструменти.

Звичайно, крім населення, тимчасово вільними коштами можуть володіти також численні юридичні особи та держава. Однак ресурси юридичних осіб (підприємств, корпорацій, громадських та доброчинних організацій) доволі часто формуються саме в процесі перерозподілу доходів, отриманих домашніми господарствами. До того ж юридичні особи, як правило, витрачають ресурси на різноманітні цілі, а вільні кошти можуть залишатися у них лише як цільовий резерв (підприємствам тримати гроші поза обігом просто не вигідно). І хоча вільні ресурси періодично з'являються у всіх суб'єктів економічної системи, схильність до їх систематичного накопичення найбільше виявляють саме домашні господарства.

Оскільки заощадження домогосподарств є досить неоднорідними, їх класифікують за різними ознаками, найважливішими з яких є: функціональна спрямованість (спонукальні мотиви) заощаджень; характер мобілізації заощаджень; форма здійснення заощаджень.

Вихідним критерієм класифікації заощаджень є функціональна спрямованість, або спонукальні мотиви для здійснення заощаджень, відповідно до якого заощадження домогосподарств поділяють на мотивовані (або добровільні) та немотивовані (або вимушені).

Заощаджуючи частину отриманого доходу, домогосподарства керуються різними мотивами, серед яких виокремимо: створення резерву на випадок непередбачуваних обставин (наприклад, хвороби, нещасного випадку, втрати роботи) —мотив перестороги; бажання забезпечити добробут наступного покоління — мотив спадку; накопичення заощаджень у працездатному віці з метою забезпечення гідного майбутнього (наприклад, турбота про старість, майбутній добробут дітей, їх освіту, одруження) — мотив життєвого циклу, накопичення коштів для купівлі товарів тривалого користування або оплати послуг, які потребують значних коштів (придбання автомобіля, нерухомості, здобуття освіти, організація відпочинку, оплата медичного обслуговування тощо) — накопичувальний мотив; задоволення почуття скнарості шляхом немотивованого накопичення грошей та інших активів — мотив жадібності, насолоджування відчуттям матеріальної незалежності та свободою дій і поведінки — мотив незалежності; здійснення заощаджень з метою отримання прибутку — інвестиційний мотив.

Створення мотивованих заощаджень визначається намаганням підвищити або хоча б зберегти рівень задоволення потреб членів домашніх господарств у майбутньому. Мотивовані заощадження, як правило, є добровільними. Це означає, що громадяни свідомо та добровільно відмовляються від поточного споживання задля забезпечення майбутніх потреб. Однак інколи виникають ситуації, коли громадяни у зв'язку з певними незалежними від них обставинами, змушені відмовлятися від звичних обсягів споживання і збільшувати заощадження. У таких випадках мають місце немотивовані (вимушені) заощадження, виникнення яких пов'язують із такими основними причинами: порушенням відтворювальних процесів в економіці, коли спостерігається невідповідність платоспроможного попиту населення пропозиції товарів і послуг; швидким зростанням доходів, коли можливості для розширення споживання ще не привели до виникнення нових потреб; отриманням окремими групами населення доходів від тіньової економічної діяльності тощо [16].

Наступним важливим критерієм класифікації заощаджень домашніх господарств є характер їх мобілізації, згідно з яким усі заощадження поділяють на організовані (кошти, які за допомогою посередників — банків, небанківських кредитних установ, страхових компаній, інститутів спільного інвестування тощо — розміщені на фінансовому ринку і приносять їхнім власникам дохід у вигляді відсотків, дивідендів) і неорганізовані (кошти в національній та іноземній валюті, що зберігаються на руках у населення, у банківських сейфах, а також кошти, вкладені у товари тривалого користування та майно). Звичайно ж, організовані заощадження є економічно вигідними як для населення, так і для суб'єктів фінансового ринку та держави загалом, тоді як неорганізовані заощадження невигідні не лише їх власникам, котрі позбавлені можливості отримувати відповідні доходи, а й державі, адже значні їх обсяги ускладнюють процес регулювання грошової маси в обігу. До того ж значні обсяги неорганізованих заощаджень у країні свідчать про недовіру як до інституцій фінансового ринку зокрема, так і держави загалом, що може бути наслідком негативних тенденцій минулих років, коли населення безповоротно (частково або повністю) втрачало свої заощадження. На обсяги організованих заощаджень впливають численні фактори як економічного, так і позаекономічного (психологічного, демографічного) характеру, зокрема величина доходів домашнього господарства, мотиви формування заощаджень, ступінь довіри населення до держави, національної грошової одиниці та інституцій фінансового ринку, рівень розвитку фінансового ринку тощо.