I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

1. Робота над анаграмою 

С  У  Ш  А  К  І  М 

2  1  5  7  6  4  3 

Відповідь: усмішка. 

— Як приємно бачити усміхнене обличчя, чути ласкаві, звернені до тебе слова! І тоді твій настрій стає піднесеним, веселим. Так само і людям приємно почути від тебе приємні, лагідні слова. 

— Що означає слово усмішка? (Усмішка — міміка обличчя, вуст, що виражає задоволення, прихильність, іронію; безголосий сміх. Якщо кажуть: доля усміхається, це означає, що людині щастить, таланить.) 

— Навіщо потрібна усмішка? (Усмішка допомагає людині: усуває настороженість, долає перешкоди у спілкуванні з людьми. Відкрите обличчя, прямий погляд, привітна усмішка — це ознаки людини чесної, розумної, привітної, вихованої.) 

— Цікаво знати, що найчастіше посміхаються американці. Вони говорять: «З усміхненою людиною приємніше мати справу, ніж із насупленою, похмурою». 

— Тож давайте будемо посміхатися, щоб іншим було приємно! 

2. Вправа «Незакінчене речення» 

— Закінчіть речення «Я усміхаюсь...». 

3. Розповіді підготовлених учнів 

— Сміх — один із найсильніших захисників нашого організму від негативного стресу, а отже від багатьох тілесних недуг. Під час сміху в головному мозку людини виділяються гормони щастя, і ми почуваємося радісно, захищеними від усяких негараздів. Той, хто любить сміятися, хто сприймає життя іронічно, ніколи не захворіє на невроз. 

— Усмішка і сміх — це ворота, через які до людини може потрапити багато хорошого. Учені довели, що сміх збуджує центри позитивних емоцій, створює добрий настрій, допомагає жити, вчитися і працювати. 

— Щоб засміятись, людині потрібно напружити 17 м’язів, а щоб насупитися — аж 43! Тому веселим і усміхненим бути легше, чи не так? 

Тож давайте будемо частіше посміхатися на користь нашому здоров’ю! 

4. Робота в групах 

Завдання: скласти із «розсипаних» слів прислів’я, вислів про усмішку. 

1-ша група. Від гніву старієш, від сміху молодієш. 

2-га група. Даруйте одне одному посмішки! 

3-тя група. Усмішка лікує краще за ліки. 

III. Повідомлення теми та мети уроку

— Сьогодні ми ознайомимося із твором В. О. Сухомлинського «Усмішка», з’ясуємо, чому від усмішки йде до всіх тепло, і ви напишете стислий переказ цього твору.

IV. Робота над переказом

1. Ознайомлення з оповіданням В. Сухомлинського «Усмішка»

УСМІШКА

Був сонячний травневий ранок. На зелених луках, що починалися одразу ж за селом, розквітнули жовті кульбабки, дзвеніли бджоли й джмелі, в блакитному небі грав на срібних струнах жайворонок.

Цієї тихої ранкової хвилини з хати вийшла маленька дівчинка. У неї були блакитні очі, біле, мов спіла пшениця, волосся. Вона почимчикувала зеленими луками. Побачила барвистого метелика й усміхнулась, їй стало так радісно, що захотілося, аби цілий світ бачив її усмішку.

Усміхалася дівчинка й тупала за метеликом. Він летів повагом, не поспішаючи.

Коли це дівчинка побачила діда. Він ішов їй назустріч. Погляд його був похмурий, брови насуплені, в очах — злість. Дівчинка несла назустріч дідові усмішку. Вона сподівалася: ось зараз і він усміхнеться.

Невже в такий радісний день можна бути похмурим і непривітним? Уже в глибині її душі піднялася маленька хвиля страху, але вона усміхалася, вона несла назустріч дідові свою усмішку й закликала його: «Усміхніться й ви, дідусю!».

Та дід не усміхнувся. Погляд його залишався похмурим, брови — насупленими, очі — злими.

Страх оволодів серцем дівчинки. Усмішка погасла на її обличчі. І тої ж хвилини їй здалося, що затьмарився, спохмурнів цілий світ. Зелений луг посірів. Жовті сонечка кульбабок перетворилися на фіолетові плями, блакитне небо стало блідим, а срібна пісня жайворонка тремтіла, мов той струмок, що ось-ось помре.

Дівчинка заплакала. За хвилину дід уже був далеко. Вона бачила тепер його спину, але й спина здавалася їй злою і непривітною.

Дівчинка йшла собі луками далі. Її серце затремтіло, коли вона побачила — знову назустріч хтось іде. Придивляється — аж то бабуся, з ціпком старенька дибає.

Дівчинка насторожилась і запитливо глянула в її очі. Бабуся усміхнулась. І такою доброю та щирою була її усмішка, що цілий світ навколо дівчинки знову ожив, заграв, заспівав, переливаючись різними барвами. Мов маленькі сонця, знову заясніли кульбабки, задзвеніли бджоли й джмелі, заграв на срібних струнах жайворонок.

2. Аналіз тексту

— Які почуття сповнювали вас під час слухання оповідання?

— Який настрій у вас після прослуханого?

— Якої пори року відбувалася подія?

— Який настрій був у дівчинки?

— Яке бажання її охопило?

— Кого зустріла дівчинка?

— Що вона несла назустріч дідові?

— На що сподівалася?

— Чому змінився настрій дівчинки і її серцем оволодів страх?

— З ким відбулася її друга зустріч? 

— Як бабуся зустріла дівчинку?

— Яким став світ від подарованої усмішки?

— До чого автор закликає у оповіданні?

— Яку думку хотів донести автор до наших сердець?

3. Робота над образними висловами

1) Грав на срібних струнах; блакитні очі; волосся, мов спіла пшениця; жовті сонечка кульбабок; пісня жайворонка тремтіла, мов той струмок, що ось-ось помре; несла назустріч усмішку; страх оволодів серцем; усмішка погасла; затьмарився спохмурнів цілий світ; серце тремтіло; світ ожив, заграв заспівав.

2) Знайдіть і доповніть порівняння словами з тексту.

Біле, мов ... волосся (спіла пшениця)

Срібна пісня жайворонка тремтіла, мов... (той струмок, що ось-ось помре)

Мов ..., знову заясніли, кульбабки (мов маленькі сонця)