3.4. Обгрунтування вимог, що ставляться

рухом до дороги

Наявність прогнозу руху на дорозі дає змогу обгрунтувати вимоги до дороги як транспортної споруди.

Вимоги до геометричних параметрів дороги включають вимоги насамперед до ширини проїзної частини, мінімальних радіусів горизонтальних і вертикальних кривих, ширини земляного полотна, відстані видимості у плані та в профілі.

Обгрунтування необхідної ширини проїзної частини здійснюють у такому порядку:

а) визначають необхідну ширину смуги руху;

б) обчислюють пропускну здатність смуги руху;

в) обчислюють максимальну годинну інтенсивність руху на дорозі;

г) діленням максимальної годинної інтенсивності руху на пропускну здатність смуги визначають необхідну кількість смуг руху. У разі необхідності встановлюють необхідну кількість смуг для руху в прямому і зворотному напрямах:

д) перемножуванням необхідної ширини смуги руху на необхідну кількість смуг руху визначають необхідну ширину проїзної частини;

е) порівнюють одержане значення необхідної ширини проїзної частини з вимогами ДБН для категорії дороги, встановленої за фактичною інтенсивністю руху на дорозі, і приймають більше із значень як необхідну ширину проїзної частини;

ж) у разі необхідності встановлюють рік у межах прийнятого періоду планування, коли виникне необхідність в розширенні проїзної частини.

Необхідну ширину смуги руху і пропускну здатність смуги розраховують за формулами і залежностями, відомими з дисципліни "Проектування доріг", з урахуванням фактичних умов і особливостей роботи даної дороги.

Мінімальні радіуси, м, визначають за такими формулами:

для кривої в плані

; (3.14)

для увігнутої вертикальної кривої

; (3.15)

для опуклої вертикальної кривої

, (3.16)

де V – максимальна швидкість руху на дорозі, м\с; q – прискорення гравітації;

φ – коефіцієнт зчеплення шин з поверхнею покриття у поперечному напрямі для мокрого стану; і – фактичний поперечний ухил проїзної частини;

S_b – необхідна відстань видимості у профілі, м; d ≈ 1,0.

Необхідну ширину земляного полотна визначають у такому порядку:

а) за інтенсивністю і складом руху встановлюють необхідну категорію дороги;

б) за нормами ДБН визначають необхідну ширину узбіч;

в) обчислюють необхідну ширину земляного полотна

,

де B, b - необхідна ширина відповідно проїзної частини і узбіччя;

г) одержане значення необхідної ширини земляного полотна порівнюють з нормою ДБН для відповідної категорії дороги і приймають більше із значень.

Вимоги до міцності дорожніх одягів виражають у вигляді необхідного модуля пружності одягів E_H , який визначають за даними прогнозу руху на перший рік періоду планування. Роботи виконують у такому порядку:

а) одержані у розд. 3 курсового проекту дані прогнозу інтенсивності та складу руху на перший рік періоду планування зводять до інтенсивності руху в розрахункових осьових навантаженнях відповідної групи навантажень (А чи Б). Для цього використовують систему коефіцієнтів зведення, викладену у ВСН 46-83 [1]. Якщо склад руху виражений у процентному відношенні тільки певних вагових груп транспортних засобів без розподілу за типами автомобілів, то можна використати такі значення коефіцієнтів зведення до групи А, обчислені для типових складів вагових груп автомобілів у фактичних транспортних потоках середніх умов України: легкі вантажні – 0,09; середні вантажні – 0,26; важкі вантажні – 1,67; автобуси – 0,71; причепи - 0,23;

б) за величиною одержаної зведеної інтенсивності руху з урахуванням фактичного числа смуг визначають розрахункову зведену добову інтенсивність руху N_p на одну смугу, одиниць

, (3.17)

де N_зв – інтенсивність руху (добова), зведена до інтенсивності в розрахункових осьових навантаженнях;

f_n – коефіцієнт, що враховує число смуг руху, приймається за даними табл. 3.2 в [1];

в) за одержаною величиною N_p з графіка рис. 3.2 в [1] визначають значення необхідного модуля пружності дорожнього одягу E_H;

Значення Е_Н можна знайти і аналітичним шляхом за формулами:

• для удосконалених капітальних одягів: Е_Н = 56,1+68,9ℓg _Р;

• для удосконалених полегшених одягів: Е_Н = 71,53ℓg _Р--3,6;

г) одержане значення E_H порівнюють з мінімально необхідним значенням E_H, наведеним в табл. 3.3 в [1]. За розрахункове значення необхідного модуля пружності приймають більше з порівнюваних значень.

У числі вимог до транспортно-експлуатаційного стану проїзної частини необхідно обгрунтувати вимоги до рівності проїзної частини S_доп і коефіцієнта зчеплення φ_доп. Обгрунтування цих вимог на стадії виконання даного курсового проекту здійснюється на основі норм, передбачених [7].

Вимоги до інженерно-транспортного обладнання дороги в межах розглядуваного курсового проекту обмежуються обгрунтуванням вимог до кількості й експлуатаційних параметрів автопавільйонів, до кількості й експлуатаційних параметрів майданчиків відпочинку, до норм освітлення дороги в населеному пункті, до горизонтальної розмітки проїзної частини дороги. Обгрунтування цих вимог здійснюється з використанням уже одержаних студентом теоретичних знань із спеціальних дисциплін, рекомендацій і норм, наведених в нормативних документах (наприклад, в [7; 8] та ін.).

Вимоги до об’єктів обслуговування учасників руху в межах проекту визначаються вимогами до кількості майданчиків відпочинку, наявності підприємств харчування та кількості посадочних місць в них, наявності стоянки при об’єкті сервісу та необхідної її місткості.

Потреба в майданчиках відпочинку визначається в залежності від довжини дороги і необхідної середньої відстані між майданчиками. Цю відстань можна визначити за виразом

, км, (3.18)

де N_доб – річна середньодобова інтенсивність руху, авт\добу;

q – середнє число місць на стоянці майданчика відпочинку (в проекті приймати в межах 5-10 місць);

V_p – середня фактична швидкість руху в км\год; визначається як середнє за даними табл. 4.3 розділу 4 даних вказівок;

f – середня тривалість перебування учасників руху на майданчику. Приймається 0,3-0,5 год.

Необхідна кількість посадочних місць в підприємстві харчування визначається за формулою

, (3.19)

де L – довжина дороги в км; С_л – частка легкових автомобілів; е_л – частка легкових автомобілів, що користуються підприємством харчування е_л = 0,1-0,2; а_л – середня завантаженість легкових автомобілів (а_л ≈ 2,6 чол\автом );

f_л - середня тривалість перебування в підприємстві (f_л ≈ 0,5-0,7 год);

η – коефіцієнт добової нерівномірності роботи підприємства, η = 0,6-0,8.

Необхідна сумарна добова місткість стоянок при об'єктах сервісу визначається за виразом

, місць, (3.20)

де T – сумарна тривалість періоду найбільшого завантаження підприємства сервісу, год (T = 4-8 год); решта позначень попередні.

Висновок про відповідність рівня обслуговування складають на основі співставлення фактичного стану (табл. 4.7 даних вказівок) з потребами, встановленими на основі розрахунків за виразами (3.18), (3.19), (3.20).