«Сон» (Комедія), 1844 р., Санкт – Петербург, надрукована 1865 р. За кордоном.

Поема «Сон» - перший в укр.. л-рі твір політичної сатири.

Сатира (від лат. Satura – суміш, всяка всячина) – різке, глузливе висміювання негативних явищ суспільного життя або рис характеру людини. Завдання сатири – висміяти все порочне в суспільстві й людині з тим, щоб викоренити його.

Тема – страждання трудящих та райське життя панів.

Ідея – викрити самодержавний лад.

Поезія періоду заслання. Цикл «В казематі»

У творчості поета періоду заслання можна виділити два підперіоди:

І – 1847 – 1850 рр. (Оренбург, Кос - Арал). В цей період написано близько 100 віршів та 7 поем:

«Полякам»,

«У Бога за дверима лежала сокира», «Княжна», «Варнак», «Москалева криниця» інші.

ІІ – 1850 – 1858 рр. (Новопетровська фортеця). Створено лише один вірш на 8 рядків (!) «Мій Боже милий, знову лихо!» і перероблює «Москалеву криницю».

Чим пояснити це явище? Шевч. перебуває у розквіті творчих сил. Ці роки могли стати найпліднішими в його творчості. Але... Згадайте донос офіцерика…

За тематикою ці твори автобіографічні та соціально – побутові. Проглядається кілька мотивів:

• викриття царів та їхніх сатрапів,

• історичні мотиви,

• жіноча доля,

• осуд кріпацтва та панського лібералізму,

• віра в силу народу.

Цикл «в казематі»

Написаний під час слідства над учасниками Кирило-Мефодіївського товариства (з 13 травня по 30 квітня 1847 р.). В Орській фортеці Т.Шевч. дописав вірш «Згадайте, братія моя…», який став заспівом до циклу. Складається з 13 віршів , згодом поет додає ще два.

Ліричний цикл – це кілька поезій, пов’язаних між собою єдиною думкою та спільним почуттям.

Ліричний герой – це особа, чиї переживання й роздуми описані в поезії. Нерідко це сам автор, його сучасник – однодумець. А інколи, коли думки і почуття близькі читачеві, то він стає частиною триєдиного ліричного героя.

Твори: «Мені однаково…», «Садок вишневий коло хати…», «За байраком байрак…», «Не кидай матері».

Російськомовні повісті. Взагалі їх близько двадцяти, до нас дійшло 9: «Наймичка», «Варнак», «Княгиня», «Музыкант», «Художник», «Несчастный», «Капитанша», «Близнецы», «Прогулка с удовольствием и не без морали» . Писались вони в Новопетровському укріпленні (1850- 1857 рр.), але з обережності датовані роками волі. Псевдонім Дармограй.

Творчість після заслання (1857 – 1861 рр)

Десятилітнє заслання підірвало здоров’я поета: у 44 роки Шевченко був схожий на 60 – літнього дідуся. Та духом він став незламним , загартувавшись у горнилі страждань.

Твори: поема «Неофіти», «Ісаія. Глав 35», «Я не нездужаю нівроку…» інші.