Поема «Гайдамаки», 1839 -1841 рр.

Джерела твору:

• фольклорні (народні перекази про Коліївщину, розповіді діда Івана),

• дитинство на Звенигородщині – одному із центрів Коліївщини. Ще малим не один раз був у Мотронинському монастирі, де, за переказами, учасники Коліївщини святили ножі, а поряд, на цвинтарі, він читав написи на могилах гайдамаків, бачив того червінця, що його гайдамаці – підлітку подарував сам Залізняк, оглянув зруйновані льохи в урочищі Гупалівщина.

Своєрідність сюжетно композиційної організації: поема складається з 2 вступів, 10 розділів і епілогу.

Гайдамаки – переважно селяни, більша частина запорозького козацтва, наймити, міщани - ремісники. Вони руйнували костьоли, спалювали маєтки шляхтичів, корчмарів, знищували панські документи на пограбовані маєтки.

Конфедерати – озброєні загони польської шляхти.

Коліївщина – народне антищляхетське повстання на Правобережній Україні 1768 р.. Це було повстання відчаю, яке не мало чіткої єдності ні в ідеї, ні в діях.

Очолили Коліївщину запорожець Максим Залізняк, за походженням наймит, що з 14 років виховувався на Запорожжі, та син селянина Іван Гонта, якому Потоцький подарував два села, щоб мати з нього доброго слугу. Але його це не спокусило: він не став катом свого народу.

Головна ідея поеми – звеличення національно – визвольного руху України, його героїв.

Романтизм як творчій метод

Початок ХІХ ст. На Україні руйнується кріпосницько-феодальний лад. Посилюється незадоволення соціальним становищем серед селян. Спалахують повстання. На зміну феодалізму поступово приходять капіталістичні відносини. Все будується на грошах. Епоха чекання корінних змін. Людство туманно уявляє собі майбутнє.

В таких суспільно – політичних умовах виникає романтизм.

Романтизм – це творчій метод, основною ознакою якого є ідеальний погляд на реальність. Це заперечення існуючої дійсності, ставлення до неї, як до неправильної.

У романтизмі іде роздвоєння світу:

• перший світ – реальне життя,

• другий світ – ідеальний світ, фантастичне історичне минуле.

Хронологічні рамки українського романтизму:

• 30-ті роки – харківська доба;

• 40-ві роки – київська доба;

• 50-60-ті роки – петербурзька доба.

Представники:

Євген Гребінка, П. Гулак - Артемовський, Амвросій Метлинський, Левко Боровиковський, Микола Костомаров, Маркіян Шашкевич, Тарас Шевченко та інші.

Що являло собою тогочасне життя?

Україна була пошматована західними сусідами: Галичина – під владою Польщі, Буковина – Румунії, Закарпаття – Угорщини. На сході панувала Росія. Скрізь заборонялась українська мова, закривались українські школи. Інтелігенція, тобто передові люди того часу, не бачили виходу з цього становища. Вони починають писати твори, звернені до минулого.

Чому саме минулого? Минуле – це втеча від реальності.

Яким було минуле України?

1. Боротьба з татаро - монголами.

2. Національна війна. Це героїчне минуле.

Звертаючись до нього, поети прагнули нагадати, на що здатен український народ, активізувати його до боротьби.

Провідна тема романтизму - туга за минулою славою.

Перше місце займають жанри: балада, ліро - епічна поема, вірш - медитація (роздум).

Змінюється стиль написання творів: зменшено - пестливі слова, сталі епітети, ніжні звертання, звернення до фольклору (багато символів), фантастичні елементи.

Одними з перших романтиків в українській л – рі були засновники «Руської трійці» - організації ентузіастів рідної мови: Маркіян Шашкевич, Іван Вагілевич, Яків Головацький.

Ця організація була створена в 1834 р. студентами Львівського університету. Спочатку їх було троє – звідси й назва.

Головна мета – відтворити руську мову.

З ініціативи Шашкевича видаються фольклорно - літературні збірки «Син Русі» та «Зоря». Але через заборону цензури надрукувати їх не можна. Лише 1837 р. в Будапещті видається зб. «Зоря» під назвою «Русалка Дністровая» .

Отже, друга третина ХІХ ст. – це нова епоха в історичному розвитку укр.. л – ри – епоха романтизму. В цей час творили генії нашої л – ри, які своїми творами ворушили свідомість народних мас.

Поетична творчість періоду трьох літ (1843 -1847 рр.)

В цей період Шевч. жив на Україні. Це час творчої зрілості поета, що супроводжувався підйомом його фізичних та духовних сил.

Цей період розпочинається віршем «Тризна» і закінчується поезією «Три літа». В ньому автор підсумовує все зміну свого світогляду: серце поета ці роки «спустошили», «погасили усе добре», а «запалили лихо». Не виправдались його сподівання на добрих панів. Глянувши на ліберальне панство іншими очима, він побачив, що то не люди, а змії. І проти них він спрямовує силу свого таланту. Його метод тепер - критичний реалізм, головна зброя - сатира.

Основні мотиви:

• громадський обов’язок перед батьківщиною,

• засудження зради козацької старшини,

• прихований заклик до захисту України,

• мрія про нову гайдамаччину,

• уславлення жінки – матері.

Твори: «Сон», «Єретик», «Заповіт», «Наймичка», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Три літа», «Розрита могила», «Великий льох», «Сова», «Сліпий».