Звільнення

Коли душевні муки великого Кобзаря досягли свого апогею, почали приходити листи з радісними повідомленнями: друзі активно клопотали про його звільнення. На початку 1857 р. дозвіл вже був. Минула зима, за нею весна, а офіційне повідомлення не надходило. Це було нестерпно: знати, що ти вже не солдат- засланець, і продовжувати жити в проклятій казармі, ходити в остогидлому мундирі, віддавати честь ненависним офіцерам. Нарешті у серпні 1857 р. Шевч. відпустили. Цілий місяць Шевч. добирався до Нижнього Новгорода. Та на пристані на нього вже чекали жандарми, які оголосили, що він буде знову відправлений по етапу до Оренбурга під суворий нагляд. Він пише дві поеми «Неофіти» та «Юродивий», які переконливо свідчать, що дух поета не зломлено.

Врешті-решт повертається до Петербурга. Займається гравіруванням, за що згодом отримує звання академіка. Написав запит, щоб отримати дозвіл на виїзд в Україну.

Повернення на Україну

Дозвіл про виїзд було отримано лише у 1858 р., але всім жандармським управлінням було суворо наказано встановити за поетом неослабне стеження. Під час подорожі відвідав друзів, брата Микиту, сестру Ярину, записав у Кирилівці весільний обряд, відвідав Моринці, там малював, зустрічався з селянами. 1859 р. облюбував невелику ділянку землі на кручах Дніпра, щоб оселитись тут й одружитись. Але власник землі доносить на поета, його заарештовують втретє й висилають до Петербурга.

Останні роки життя

Повернувшись з України, продовжує активну громадську діяльність. Пише поему «Марія», після дворічної тяганини видає «Кобзар». Складає й видає український «Буквар».

З початку 1861 р. Шевч. не виходив з кімнати, тяжко хворів. Вночі з 9 на 10 березня прибували телеграми з України, що вітали Шевч. з днем народження.

…Ніч минула в муках. Він тяжко дихав і вже не говорив, бо кожне слово коштувало йому неймовірних зусиль. Вдосвіта 10 березня зійшов униз у свою майстерню, упав і замовк навіки.

У травні цього ж року тіло великого Кобзаря було перевезено в Україну. Весь прогресивний Петербург прощався з укр.. генієм. Вже в Києві студенти університету несли на руках домовину, на яку невідома жінка поклала терновий вінок – символ страдницького життя Шевченка. Понад Дніпром донесли до пристані, а далі пароплавом – до Канева, де у віз впряглися дівчата і везли труну близько десяти кілометрів на вершину Чернечої гори.

Це було 22 травня. А 24 над домовиною почали насипати високу могилу-гору, яку пізніше названо Тарасовою.

Творча спадщина Великого Кобзаря

Ранній період творчості 1838 – 1843 рр.

Пов'язаний із Петербургом. Найважливіші події: викуп з неволі, навчання в Петербурзькій академії мистецтв. Шевч. формується як художник, закладаються реалістичні принципи мистецтва.

Твори написані в дусі романтизму: в них бачимо його інтерес до незвичайного, яскравого і навіть таємничого, фантастичного, піднесений стиль мови, деяку розчуленість, навіть сентиментальність, захоплення історичним минулим, а це якраз основні риси романтизму. Поступово посилюються реалістичні мотиви в романтизмі Шевченка, він вносить у нього елементи соціальної сатири.

Основи естетики Шевченка в правдивому зображенні дійсності та високій художності, сміливому викритті антинародного ладу, активному гуманізмі, впевненості в кращому майбутньому, заклику до визволення і побудови демократичної держави.

Теми: жіноча доля, сирітство, соціальна нерівність, історичне минуле, покликання митця, його роль у суспільстві.

Джерела: власні спогади, фольклор, а саме народна пісня, яку чув від матері, оповіді діда, односельців.

Жанри: балада, поема, поезії: «Причинна», «Тополя», «Утоплена», «Русалка», «Лілея», «Катерина», «Гамалія», «Гайдамаки», «До Основ`яненка», «Тарасова ніч».

«Катерина» - ліро-епічна соціально-побутова поема.

Ліро-епічна – почуття поєднані з епічним викладом подій (докладна розповідь досить великого проміжку часу).

Соціально – побутова – кохання між людьми різних соціальних станів.

Тема – трагічна доля матері – покритки та дітей – безбатченків, а також зображення розбещеності російського офіцерства.

В поемі велику роль відіграють ліричні відступи. Вони виявляють оцінки автора, його особисте ставлення до зображуваних подій, явищ, вчинків, завдяки чому почуття поета передаються читачам.

Пейзажі поеми доповнюють характеристику образів. На початку твору весна – кохання Катерини; село покидає надвечір – сонце вже сідає; зима, хуртовина – зима й на серці в Катерини; вляглась хуртовина – втомилась від сліз і Катерина. Такий художній прийом називається паралелізмом.